КАФЕДРА @ UA

 

Секрієр, Єлизавета. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МАРКЕТИНГУ: ПОТРЕБИ, ЦІННОСТІ, ПОБАЖАННЯ, ПОПИТ, ТОВАР, ВАРТІСТЬ, ЗАДОВОЛЕННЯ, ОБМІН ТА РИНОК // Матеріали ІІІ-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: публічна політика та публічне упра




ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МАРКЕТИНГУ: ПОТРЕБИ, ЦІННОСТІ, ПОБАЖАННЯ, ПОПИТ, ТОВАР, ВАРТІСТЬ, ЗАДОВОЛЕННЯ, ОБМІН ТА РИНОК 

 

Секрієр, Єлизавета,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

магістр,

oath33@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

Виникнення і розвиток маркетингу як теорії та підприємницької практики зумовлені розвитком економічних відносин між суб’єктами господарської діяльності і зростанням продуктивності праці, яке стало наслідком науково-технічного прогресу, широкого застосування машин та обладнання, спеціалізації розподілу праці. Все це спричинило різке зростання кількості товарів, перенасичення ринку, виникнення проблем із збутом продукції. Як наслідок цього – нераціональне використання ресурсів підприємства, погіршення фінансових показників діяльності фірм, зменшення грошових надходжень, а іноді й банкрутство підприємства, що призводить не лише до негативних економічних наслідків, а й до виникнення соціальних проблем.

Ключові слова: потреби, цінності, побажання, попит, закон попиту, товар, вартість, задоволення, обмін та ринок.

 

 

BASIC CONCEPTS OF MARKETING: NEEDS, VALUES, WISHES, DEMAND, PRODUCT PRICING, SATISFACTION, EXCHANGE AND MARKET

 

 Sekrier, Elizabeth,

National Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Management and Administration,

Master’s degree,

oath33@gmail.com

 

SUMMARY 

The emergence and development of marketing as a business theory and practice caused by the development of economic relations between economic entities and productivity growth, which was the result of technological progress, extensive use of machinery and equipment, specialization, division of labor. All this led to a sharp increase in the number of goods glut the market, problems with sales. As a consequence - inefficient use of resources of the enterprise, the deterioration of financial performance of companies, reducing cash flows and sometimes bankruptcy, which leads not only to the negative economic consequences, but also to the emergence of social problems.

Keywords: needs, values, wishes, demand, law of supply, product cost, meet, exchange, market.

 

 

Маркетинг відповідно до його широкого розуміння — це соціально-управлінський процес, за допомогою якого індивідууми і групи людей шляхом створення продуктів і їхнього обміну одержують те, чого вони потребують. В основі цього процесу лежать наступні ключові поняття: потреба, бажання, попит, продукт, обмін, угода, ринок. [1, c.79].

 

Потреби — це специфічний стан людини (групи людей чи суспільства в цілому), який постає через те, що, по-перше, людина існує сама по собі як біологічна істота, по-друге, вона є частиною суспільної системи і, по-третє, вона завжди взаємодіє з навколишнім середовищем, тобто суспільством та природою.

 

Потреби — це суб’єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди пов’язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття. Це намагання стає рушійною силою поведінки індивідуума на ринку.

Економічна теорія дотримується стосовно потреб нейтральної позиції, пояснюючи це тим, що потреби визначаються передовсім природою людини, а значить, мають предекономічне походження. Інакше кажучи, потреби постають та існують незалежно від волі чи бажання підприємця, який лише намагається їх розпізнати, указати на них споживачеві чи задовольнити їх.   [2, c.13].

 

Першу маркетингову класифікацію потреб було розроблено ще 1938 року Мерреєм. Згідно з цією класифікацією потреби залежно від їх походження поділяються на первинні (родові або фізіологічні) та вторинні (соціально-культурні), від ставлення до них індивіда — на позитивні (ті, що приваблюють) та негативні (ті, що відштовхують), від міри конкретного виявлення — на явні та латентні, від міри зв’язку з інтроспективними процесами індивідів — на усвідомлені та неусвідомлені, від джерела стимулювання задоволення цих потреб — на залежні від внутрішнього та зовнішнього середовища, від стану, в якому вони перебувають — на рефракторні (жодний стимул не сприяє їхньому збудженню), стимульовані (потреба пасивна, але може бути збуджена) і активні (діючі).

 

Цінності – це загальне переконання стосовно того, що добре, а що ні, а також, що є несуттєвим в житті.

Рокіч розрізняє два типи цінностей:

  • термінальні (уявлення людей щодо мети і кінцевого стану, до якого вони прагнуть) ;
  • інструментальні (уявлення про бажані форми поведінки з метою досягнення термінальних цінностей).

Кайле визначив вісім сумарних цінностей, які можна в належний спосіб виміряти, а саме:

  • самоповага
  •  безпека
  • стосунки
  • відчуття гордощів від досягнутого
  • задоволення собою
  •  повага з боку інших
  •  належність (до чогось — соціальної групи, партії іншої певної спільноти тощо)
  •  радість

Найвдалішою (у маркетингу є теорія споживчих цінностей, створена у 1991 р. Шетом, Ньюманом та Гроссом. Тут усі цінності кваліфіковані за п’ятьма групами залежно від того, що саме зумовлює корисність блага. Отже, маємо цінності:

  • функціональні — корисність блага зумовлено його здатністю відігравати певну утилітарну роль;
  • соціальні — корисність блага зумовлено його асоціюванням з певною соціальною групою;
  • емоційні — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати почуття чи ефективну реакцію;
  • епістемічні — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати цікавість, створювати нові поняття чи задовольняти потяг до знань;
  • умовні — корисність блага зумовлено специфічною ситуацією, що в ній діє той, хто здійснює вибір.

Побажання — це зовнішня форма виявлення потреб, тобто потреби, які набрали конкретної специфічної форми згідно із особистістю індивіда та його системою цінностей. Якщо потреби мають передекономічне походження, то побажання людей залежать від волі і поведінки підприємців і можуть формуватись ними. [5, c.118].

 

Побажання споживачів можна трактувати як у вузькому (попит на конкретні товари чи послуги), так і в широкому розумінні цього слова: наприклад, основними побажаннями промислових споживачів є термін поставки (її своєчасність), специфікація (відповідність поставленого асортименту замовленому), кількість та якість продукції, її цілість (збереження в процесах транспортування), розміщення (доставка в потрібне місце), компетентність постачальників, їхня лояльність.

 

Основними побажаннями кінцевих споживачів є спокій і безпека, розв’язання їхніх проблем, зручність, можливість спілкування з продуцентом чи продавцем, партнерські стосунки з ним, якість товару, якнайбільший рівень задоволення ним, післяпродажні гарантії тощо.

 

Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Розглянемо деякі положення, що уточнюють поняття «попит».

  • По-перше, попит тісно пов’язаний з дійсними суспільними потребами, бажаннями, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. Порівняйте: ви маєте бажання купити ряд товарів, але коли оцінюєте свої фінансові можливості, то бачите, що ваше бажання значно випереджує ваші можливості, тому що останні залежать від платоспроможного попиту.
  • По-друге, суб’єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і виступає на ринку покупцем. Об’єктами попиту можуть бути будь-які об’єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Попит завжди конкретно виражений, динамічно змінюється під впливом ряду чинників:

Об’єктивні

 1.     Економічні:

  • Базовий рівень розвитку виробництва.
  • Обсяг реальних потреб та рівень їхнього задоволення.
  • Середній рівень грошових доходів населення.
  • Структура і рівень ринкових цін.
  • Рівень цін споріднених товарів і товарів-замінників.
  • Принципи розподілу доходів.

2. Спеціальні:

  • Рівень розвитку масової культури, духовних цінностей.
  • Соціальна структура суспільства.
  • Освітній ценз населення.
  • Поширений спосіб життя.

3. Демографічні:

  • Ємність ринку зумовлена чисельністю населення.
  • Розміри та склад середньої сім’ї.
  • Статевовіковий склад населення.
  • Співвідношення міського та сільського населення.

Суб’єктивні

 

 Психолого-традиційні:

  • Уподобання та смаки споживачів.
  • Поведінка продавця та відносини, що склалися між ним і споживачем.
  • Місцеві традиції та принципи виховання.
  • Сила і особливості релігійних звичаїв.

Естетичні:

  • Привабливість зовнішніх якостей товару. 
  • Реклама.
  • Форми продажу.    

 Природно-кліматичні:

  • Клімат
  • Кількість опадів
  • Середні та екстремальні температури
  • Рельєф та місце знаходження
  • Флора і фауна

Іноді чинники, що впливають на попит, зводяться лише до цінових, тобто визнається тільки вплив рівня цін на зміни у попиті. В реальному економічному житті все значно складніше. На попит впливає багато чинників, аналіз яких дає можливість визначити потреби людини в певних товарах і послугах. [4, c.34].

 

Рух попиту об’єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв’язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв’язок має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки – зниження ціни веде до його зростання.

 

Товар — це все, що може задовольнити потребу або побажання і пропонується ринкові з метою привернення уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, особистості, політичні партії, ідеї, види діяльності, земельні ділянки тощо).

 

Маркетингова діяльність є значно ефективнішою, коли її диференційовано, а тому вся сукупність товарів має бути у відповідний спосіб класифікованою. Відповідно до цього маркетингова класифікація товарів поділяє їх на такі групи:

  • за призначенням — товари виробничого та споживчого попиту;
  • за терміном використання — товари короткотермінового та тривалого використання;
  • за способом виготовлення — стандартні та унікальні товари;
  • за рівнем ринкової новизни — традиційні, модифіковані, товари-новинки;
  • за характером використання та рівнем ціни — товари регулярного та вибіркового попиту, престижні товари, предмети розкошів.

Товари споживчого попиту можна додатково класифікувати за такими групами:

  • товари повсякденного попиту: їх купують регулярно, як правило, не обмірковуючи їхньої ціни чи якості і не порівнюючи їх з подібними товарами; виокремлюють три їхні різновиди — основні товари (придбаваються постійно, не спричиняють сумнівів стосовно ціни, якості і призначення); товари імпульсивної купівлі (прості дешеві товари, які споживач купує випадково, під впливом неусвідомленого внутрішнього імпульсу); товари для екстрених випадків (наприклад, патентовані ліки); [9, c.63-64].
  • товари попереднього вибору: перед купівлею споживач порівнює їх з іншими подібними товарами за показниками якості, ціни, зовнішнього вигляду, міри задоволення потреб тощо;
  • товари специфічного попиту: унікальні та марочні товари, які часто відносять до категорії престижних або предметів розкошів;
  • товари пасивного попиту: про них споживач нічого не знає або не замислюється над необхідністю їх придбання.

 

Товари виробничо-технічного призначення також можна умовно поділити на кілька груп:

  • сировина — продукція добувних галузей промисловості та сільського господарства;
  • матеріали — продукція переробних галузей промисловості;
  • напівфабрикати — вироби, які перебувають на кінцевих етапах виготовлення;
  • комплектувальні вироби — готові вироби, що використовуються як складові для різних агрегатів;
  • будинки і споруди;
  • допоміжне обладнання і матеріали.

 Вартість — це комплексне поняття, яке включає споживчу вартість та вартість споживання. Споживча вартість оцінюється якістю товару, його цінністю, створенням певної користі для споживача. Щоб отримати цю користь, покупець має чимось пожертвувати. Грошовим виразом вартості товару є його відпускна ціна. Вартість споживання — це витрати на експлуатацію чи комерційне використання товару, тобто на його технічне обслуговування та ремонт.

Кожен товар або послуга має свою ціну, оскільки для його виробництва людина витрачає певні ресурси у вигляді праці, часу і реалізації своїх здібностей приносити користь суспільству. [6, c.94]. Саме тому навколишній нас світ являє собою безліч вартостей, кількість яких зростає в прямо пропорційно кількості з`являються послуг і товарів. В економіці споживча вартість включає в себе дві основні групи:

  • Вартість матеріального товару.
  • Вартість будь-якої послуги.

Остання група, в якій представлена вартість послуг, має свою специфіку, оскільки її показник як раз і характеризує ступінь переходу суспільства до постіндустріального розвитку. Саме сьогодні споживча вартість розширюється і доповнюється більш новими і сучасними послугами, що і відрізняє високорозвинену державу від відстаючих держав. Громадяни розвинених держав мають розвиненіші потреби, оскільки вони доповнюються такими новими і цікавими сферами, як туризм, активний відпочинок, спорт, подорожі та культурне дозвілля.

 

Задоволення – спосіб покриття функціональних і психологічних потреб. До функціонального задоволення відносять захист від холоду, голоду, психологічного – моду, соціальний статус тощо. Задоволення потреб покупців здійснюється через обмін. [8, c.77].

 

Обмін - акт отримання від когось бажаного продукту шляхом пропозиції йому чогось взамін. Обмін - це тільки один з багатьох способів, з допомогою яких люди отримують бажаний продукт. Іншими способами є полювання, городництво, а також крадіжка, жебракування. Обмін - одне з базових понять маркетингу. Для здійснення обміну необхідно, щоб виконувалися наступні умови: сторін повинно бути як мінімум дві; кожна сторона повинна розташовувати чимось, що могло б представляти цінність для іншої сторони; кожна сторона повинна хотіти зробити обмін з іншою стороною; кожна сторона повинна бути вільною у виборі - вступати в обмін чи ні; кожна сторона повинна бути в змозі здійснювати комунікацію і доставку свого продукту. Дотримання цих умов робить обмін можливим, а відбудеться він чи ні, залежить від того, чи прийшли сторони до угоди і готові укласти угоду.

 

Ринок - це сукупність існуючих або потенційних продавців і покупців якихось продуктів, місце, де відбуваються угоди. Саме на ринку вироблений продукт і витрачений на нього праця доводять свою соціальну значимість, набувають визнання у споживачів.

 

Господарський механізм ринкової економіки, що визначає порядок здійснення діяльності у процесі виробництва, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу. Головне тут - організаційно-економічні відносини, у тому числі складаються в процесі організації суспільної праці, ринкові відносини та відносини управління.

Господарський механізм ринкової економіки охоплює конкретні форми організації суспільного виробництва (державні підприємства, акціонерні товариства, кооперативи, малі підприємства, індивідуальну трудову діяльність), систему організаційно-економічних відносин, господарські зв'язки, а також форми і методи державного регулювання та управління економікою.

 

В цілому господарський механізм складається з:

  • економічного механізму, заснованого на планування, мотивації та економічному стимулюванні;
  • ринкового механізму, заснованого на різних формах ринків, складній системі торговельних послуг;
  • організаційного механізму, заснованого на визначенні функцій, прав, взаємин, відповідальності кожної ланки управління, вдосконалення стилю і методів підприємницької діяльності, інформаційної бази, підбору і розстановки кадрів.

 

Зв'язуючою ланкою між економічним механізмом і організаційними структурами є ринковий механізм, який і визначає кінцеві результати діяльності та рівень задоволення потреб населення в товарах і послугах. Характерна особливість господарського механізму - динамічність: він постійно змінюється і вдосконалюється.

 

Мотивація праці в ринковій економіці базується на приватному інтересі виробників, а в адміністративно-командній вона базувалася на адміністративно-командних методах управління. Адміністративно-командна економіка управлялася за допомогою принципу централізму, коли центральні економічні інстанції диктували планові показники і директиви, а також повністю регламентували господарську діяльність.

 

У ринковій економіці приватні інтереси виробників, з одного боку, стимулюють їх праця, з іншого - породжують у працівників дбайливе ставлення до засобів виробництва і створеної ними продукції. Для ринкової економіки характерна наявність різних форм власності, кожна з яких розвивається переважно в тому середовищі, де вона приносить найбільший суспільний результат. При переході до ринкової економіки розроблялася система правових, організаційних, планових та фінансово-економічних важелів [7, c.876].

Ринкова економіка забезпечує ефективне ведення господарства, виробництво підпорядковується запитам та інтересам споживачів. Ринкові відносини постійно регулюються за допомогою податків, фінансових пільг, субсидій, процентних ставок та інших інструментів. Перевага ринкової економіки полягає в тому, що вона здатна збалансувати виробництво і споживання без адміністративного втручання, звернена до реальної людини і спрямована на задоволення його потреб.

 

Зважаючи на викладене вище, можна стверджувати, що маркетинг — це система заходів, що передбачає пошук, втілення та контроль рішень щодо комплексу маркетингу (продукт, ціна, розповсюдження, просування) з метою задоволення потреб і очікувань споживачів, зусилля та дії якої спрямовані на досягнення цілей та виконання місії підприємства на ринку.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Чеботарь  С.І., Савельєва Є.В. Основи маркетингу. Навчальний посібник. – К.: Наш час, 2006. - с. 238.
  2. Мостенська Т.Л. Основи маркетингу. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – С. 235.
  3. Економічна енциклопедія. Том 2. - К.: Академія, 2001. - С. 847.
  4. Гальчинський А.С., Эщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. Навчальний посібник. –К.: Вища школа, 2002. – С. 542.
  5. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа – знання, 1997.
  6. Котлер Ф. Основи маркетинга: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1990. – 796 с.
  7. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. – 2-е европ. Изд. – М.: СПб.; К.: Изд. Дом «Вильямс», 1999. – 1056 с.
  8. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – К.: Лібра, 1996. – 200 с.
  9. Азоев Г.П. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Прогресс, 1997.–248с.
  10. Армстронг Г. Маркетинг. Общий курс. – 5-е изд. – М.: Вильямс, 2001 – 608 с.

 

REFERENCES:

  1. Chebotar, S.I.; Saveliev E.V. (2006). Principles of Marketing. Tutorial. K.: Our Time, 2006. - p. 238.
  2. Mostenska, T.L. (2006). Principles of Marketing. Tutorial. K.: Condor. - p. 235.
  3. Economic Encyclopedia. 2. - Tom 2: Academy, 2001. - p. 847.
  4. Hal'chyns'kyi, A.S,; Eschenko, A.S.; Palkin, Yu. I. (2002). Bases of economic knowledge. Tutorial. K.: High School, - p. 542.
  5. Klimko, G.N.; Nesterenko, V.P. (1997). Osnovy economic theory. - K .: High School - knowledge, 1997
  6. Kotler, F. (1990). Principles of Marketing: Per. c angl. M.: Progress. - 796 p.
  7. Kotler, F. (1999). Armstrong, G., Saunders J., Wong V. Principles of marketing. - 2nd Europe. Ed. - M .: SPb .; K .: Publishing. Home "Williams", 1999. - 1056 p.
  8. Garkavenko, S.S. (1996). Marketing. K.: Libra. - 200 p.
  9. Azoev, G.P. (1997). Competition: Analysis, Strategy and Practice. M .: Progress. - 248s.
  10. Armstrong, G. (2001). Marketing. Sharing course. - 5th ed. - M .: Williams, 2001 - 608 p.



 

 

 



Обновлен 22 авг 2018. Создан 20 дек 2017