КАФЕДРА @ UA

 

Кравчук, Аліна. МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В ЯПОНІЇ // Матеріали ІІІ-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: публічна політика та публічне управління» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2018.




МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В ЯПОНІЇ

 

Кравчук, Аліна,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

магістр,

shevchenko.9585@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

Бурхливий розвиток повоєнної Японії, її досягнення в галузі науки, техніки і технології становлять величезний інтерес для вивчення не лише її економіки і політики, але й різних галузей культури, зокрема, системи освіти країни. Багато уваги прикуто до японського освітянського дива та особливостей на яких побудована система освіти в найбільш технічно розвинутій країні.

Освіта – це основа для успіху держави, а тому питання освіченості нації завжди буде на обговоренні серед науковців. Вже зараз 95% японців мають середню освіту. Варто зазначити, що в Японії усі мають можливість отримати освіту першого ступеня, адже вона є безоплатною. Саме завдяки неабияким зусиллям правлячої верхівки держави, а також японській ментальності, цікавості до нового, Японія стала однією з найбільш освіченою країною світу, а тому питання вивчання моделі національної системи освіти в Японії завжди буде актуальним, особливо в країнах, де система освіти не на такому високому рівні. Саме тому, стаття присвячена дослідженню питання історичних аспектів розвитку національної системи освіти в Японії, дослідженню етапів освіти в Японії, аналізу японської системи освіти, а також визначенню позитивних та негативних аспектів освітньої системи в Японії.

Ключові слова: освіта, система освіти, процес навчання, початкова школа, середня школа, молодша середня школа, старша середня школа, вищий навчальний заклад.

 

 

MODEL OF THE NATIONAL EDUCATIONAL SYSTEM OF JAPAN

 

Kravchuk, Alina,

National Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Management and Administration,

Master’s degree,

shevchenko.9585@gmail.com

 

SUMMARY

The rapid development of postwar Japan, its achievements in the field of science, technology and technology are of great interest to study not only its economy and politics, but also various branches of culture, in particular, the educational system of the country. Much attention is paid to the Japanese educational miracle and the features on which the system of education is built in the most technically developed country.

Education is the basis for the success of the state, and therefore the issue of the nation's education will always be discussed among scholars. Already, 95% of Japanese have a secondary education. It is worth noting that in Japan everyone has the opportunity to receive a first degree education, since it is free of charge. It is thanks to the tremendous efforts of the ruling elite, as well as the Japanese mentality, the curiosity of the new, Japan has become one of the most educated country in the world, and therefore the question of studying the model of the national education system in Japan will always be relevant, especially in countries where the education system is not on such high level. That is why the article is devoted to the study of the historical aspects of the development of the national education system in Japan, the study of the stages of education in Japan, the analysis of the Japanese system of education, as well as the identification of positive and negative aspects of the educational system in Japan.

Key words: education, education system, learning process, elementary school, secondary school, junior high school, upper secondary school, higher education institution.

 

 

Сучасна система освіти в Японії була створена після Другої світової війни, але сама освіта в «країні сонця, що сходить» займала не останнє місце в житті японців ще в часи феодалізму. Перші ж школи були створені та поширені для дітей самураїв. В таких школах викладалося бойове мистецтво, моральні цінності самураїв та їх кодекс честі. В епоху феодалізму значне поширення отримали парафіяльні школи «теракоя», де навчали основам грамотності: читанню, письму, лічбі. Навчання здійснювалось на добровільних засадах для дітей як городян, так і селян, а також для дорослих.

 

Після реставрації Мейдзі, коли Японія стала посилено розвивати свою економіку, виникла необхідність у великій кількості формально навчених працівників. У країні вперше за її історію була створена єдина система освіти, що включає початкову, середню і вищу школи. В урядовому акті 1872 році вказувалося: «Ми сподіваємося, що настане такий час, коли неписьменних не буде ні в одному селі, ні в одному домі».

 

Загальне обов'язкове чотирирічне навчання було проголошено в Японії ще за три десятиліття до XX століття. У 1907 році уряд ввів шестирічне обов'язкове навчання. Уже в перші десятиліття XX століття шестирічну освіту здобували до 99 % дітей. Тільки через сорок років після цього, тобто в 1974 році, Японія перейшла до обов'язкового дев'ятирічного навчання [3].

 

Отже, вищевикладене свідчить, що сучасна модель освіти в Японії сформувалася невдовзі після Другої світової війни. Основною метою освітянських реформ була зменшення кількості неграмотного населення, вдосконалення освіти, що і увінчалося неабияким успіхом.

 

Як вже зазначалося, переломний момент в розвитку системи освіти в Японії стався невдовзі після Другої світової війни. Нова Конституція Японії 1946 року разюче контрастувала з колишньою і закріплювала принципово інший підхід до освіти. Так, стаття 26 декларувала право всіх громадян на освіту, що відповідає їх здібностям та рівність при її здобутті. Держава зобов’язувалась гарантувати таке право.

 

Практичною і теоретичною основою процесу створення нової системи освіти Японії став Основний закон про освіту 1947 р. З післявоєнного часу і до сьогодення він офіційно визнаний втіленням демократичних принципів освіти в Японії.

 

Вищезгаданий закон окреслив наступні важливі цілі: 1) виховання в дусі співробітництва, взаєморозуміння і незалежності; 2) розвиток розуміння сучасного і традиційного, готовності до міжнародної співпраці; 3) передача знань й умінь, необхідних у повсякденному житті: режим харчування, культура одягу, домоведення, знання про виробництво тощо; 4) удосконалення знання японської мови; 5) викладання математичних знань; 6) формування знань про природу, уміння спостерігати природу; 7) зміцнення духу й тіла, культивування навичок щасливого й гармонійного особистого життя; 8) прищеплення базових знань музики, мистецтва, літератури тощо [5].

 

Окрім закріплення основних засад освіти в Конституції, Законі про освіту, було затверджено й інші акти: Закон про шкільну освіту (1947), Програма освіти, Закон про професійну підготовку робітників (1958) та ін.

 

Варто зазначити, що вказані закони враховують досвід проведення освітніх реформ в США (адже структура освіти Японії дещо схожа з американською системою), а також ментальність японців, їхню культуру. Принципи, що закріплені в даних нормативно-правових актах, а також у Програмі освіти, перш за все передбачають, що людина готує себе не до якоїсь конкретної вузької сфери діяльності, а до життя. Оскільки життя сьогодні динамічне й змінюване, жителі Японії переконані, що тільки маючи широкий світогляд, людина може успішно орієнтуватися в усіх його нюансах. До того ж, загальна освіта, на думку японських дослідників, сприяє розгортанню творчих здібностей, так необхідних мозковим трестам фірм. Для японців освіта – це їхнє майбутнє: майбутня високооплачувана робота, майбутній кар’єрний зріст та самоствердження в суспільстві. Освіта – початок саморозвитку для кожного японця, а також це основа для успішної економічної та політичної сфери держави.

 

То, що ж являє собою система освіти в Японії?

Загальна освіта в Японії має свою дуже чітку структуру: початкова школа з початковим навчанням, трирічна середня школа першого ступеня і трирічна середня школа другого ступеня. У структурному плані система загальної освіти в Японії значною мірою нагадує американську. Однак це стосується в основному формальної побудови школи. За своїм змістом, а особливо за духом, японська школа унікальна. Японці наполегливо йшли до створення своєї власної системи освіти. І хоч в ході цього процесу були зроблені способи запозичення спочатку французьких і пруських, а в повоєнні роки американських зразків, соціальна історія японців і японські соціальні цінності заважали засвоєнню зарубіжних стандартів. В результаті поступово склалася справді японська шкільна система [6, c. 217].

 

Початкова школа – це перша ланка освіти. Початкові школи знаходяться у державній власності і дуже рідко є приватні початкові школи. Особливістю є те, що навчання в таких школах є безкоштовним, а це означає, що всі діти мають можливість отримати базові навички в читанні, письмі, лічбі. Тривалість навчання 6 років.

 

Значне місце в учбовому плані початкових шкіл займає навчання японській мові. Засвоєння ієрогліфіки становить труднощі для дітей, і тому вироблення навичок письма і читання вимагає багато часу і зусиль. На японську мову в початковій школі відводиться 7–9 годин на тиждень, що становить 35–36% всього учбового часу. Учні повинні засвоїти 1850 ієрогліфів – мінімум, встановлений Міністерством освіти (але навіть для читання книг і газет їх слід знати значно більше – до трьох тисяч).

 

Арифметиці належить друге місце за вагою в учбовому плані початкової школи. В 1–2 класах на арифметику відводиться 3–5 годин на тиждень, а в 4–6 класах – 6 годин. Молодші школярі вивчають також курс природознавства, який об'єднує елементарні знання з біології, хімії, геології і фізики. Суспільствознавство, що дає в комплексі знання з географії, історії, етнографії, знайомить дітей з краєзнавчим матеріалом, в поєднанні з уроками моралі, має на увазі політичне виховання дітей.

 

Серйозна увага в початковій школі приділяється фізичному вихованню (фізкультурі відводиться 3 години на тиждень) та розвиткові естетичних умінь і навичок. Музичні заняття, малювання, ліплення, художня і ручна майстерність обов'язкові для всіх учнів. Заняття будуються із врахуванням культурних і естетичних традицій японського народу і формують художній смак, яким так відрізняються японці. Японських школярів вчать грати на 2–3 музичних інструментах, дають початкові навички образотворчого мистецтва.

 

«Спеціальна діяльність» включає формування поведінки під час обіду, учнівські ради, гурткову діяльність, спортивні змагання, екскурсії, громадську роботу тощо [2, с. 53–58]. З вивченням навчальної програми в початковій школі не поспішають.

Тривалість уроку в початковій школі – 45 хв. В приватних школах частина годин чи всі години на «виховання моралі» можуть бути замінені релігійним вихованням.

Знання учнів оцінюються за п'ятибальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано.

 

Неабияку роль у період навчання в початковій школі відіграють батьки дитини. Якщо в США та Європі основний тягар виховання та навчання в це період покладено на викладача, то в Японії неабияку місце займають саме батьки учня. Вважається, що саме мама є головним вчителем для своєї дитини. Вона показує як правильно малювати, займатися орігамі, вчить буквам та цифрам, тому дитина, яка вже йде у підготовчий клас (а це роблять майже всі діти дошкільного віку) вже має певну основу для подальшого навчання.

 

На нашу думку, така тенденція вже існує і в Україні, адже більшість дітей вже йдуть до школи підготовленими, але, нажаль, більшість батьків сприймають це негативно, мовляв «а чим тоді займаються вчителі у першому класі?». Вважаємо, що для власного успішного розвитку та досягнення успіхів дитини в подальшому володінні знаннями такий метод підготовки повинен закріпитися і в нашій державі.

 

Наступну сходинку в системі освіти в Японії займає середня школа, що складається із двох ступенів:

  • молодша середня школа;
  • старша середня школа.

Навчання в молодшій середній школі триває протягом трьох років для учнів віком 12-15 років. Воно є обов’язковим та ще безкоштовним. В молодшій середній школі учні починають вивчати іноземні мови і не в основний час, що відведений для навчання, а в формі факультативних уроків.

Широкого розповсюдження в Японії набули школи майстерності, хоч правильніше було б їх назвати репетиторськими школами. Це необов'язкова школа, але вкрай необхідна для переходу на наступний ступінь середньої школи і в університет [7].

 

Старша середня школа є платною та поділяється на загальноосвітнє та професійне навчання. Освіту тут здобувають учні віком 15-18 років. Для вступу необхідно скласти вступні іспити, що є дуже складним етапом в навчанні учнів, але близько 90% дітей складають вступні іспити.

 

В старшій середній школі учні вивчають: японську мову, математику, суспільствознавство, економіку, домоведення, природознавчі науки, а також є урок фізичного виховання.

 

Після першого року навчання, учні мають право обрати предмети., які вони бажають вивчати протягом наступних років в школі. Предмети поділяються на загальні та спеціальні. Загальні предмети були зазначені вище, а до складу спеціальних (професійних) належать: промисловість, комерція, рибальство, сільське господарство, охорона здоров'я, домоводство [3].

 

Кожен учень має певну кількість заліків, які він повинен скласти в кінці навчання. Чисельність заліків може сягати до 80. Якщо учень навчається на спеціалізованому навчанні, то це ще приблизно 30 заліків.

 

Японська школа вивчила і, виходячи з місцевих умов і можливостей, використовує в практиці роботи шкіл різноманітні методи навчання США, Англії і ряду інших країн. Нерідко в практиці роботи застосовується «метод проектів»: клас поділяється на групи і перед ними ставляться «проекти -завдання», різні для кожної групи. При класно-урочній системі клас часто розбивають на 6-7 рухливих груп в залежності від успішності. Йде індивідуальна групова робота: обговорення відповідей на питання учителя йде в групі, потім обговорюється загальна відповідь [2, с. 305].

 

Після закінчення старшої середньої школи японці можуть вступити до вищого навчального закладу. Варто зазначити, що вступ до ВНЗ є дуже складним та тривалим.

Спочатку Національний центр прийому в університети централізовано проводить однаковий для всіх тест з перевірки шкільних досягнень учнів. Ті, хто подолав цей бар'єр, отримують змогу складати вступні іспити та проходити співбесіди в обраний університет. Не забороняється складання тестів одночасно в кількох ВНЗ, віддається перевага тим, хто досягає високих результатів після кількох невдалих спроб на попередніх вступних сесіях. Екзамени відіграють надзвичайно важливу роль у системі освіти Японії, тому такими поширеними є репетиторські послуги і відповідні заклади різного типу, тому японський школяр і вчиться «у дві зміни»: зранку в школі, увечері - в репетиторів [3].

 

На нашу думку, така складна система освіти в Японії та скрупульозність у її правильному розподілі має лише позитивні наслідки. В «країні сонця, що сходить» діти не тікають від навчання, про що свідчить процент освіченості її населення. Навпаки, учні прагнуть до знань та до пізнання чогось нового, до здорової конкуренції під час прояву набутих знань та вступу до наступних ланок освіти. Складність тесту, який складають учні після кожного шкільного рівня, дозволяє все ж таки змусити вчитися, що не є поганим. Знання в Японії є скарбом для японців.

 

Що стосується тривалості навчання на рік, то учні йдуть до школи 1 квітня, а закінчується навчальний рік в березні. В порівнянні з Україною, то канікул у японських дітей менше. Японські діти відвідують школу 240 днів на рік. Літні канікули тривають 40 днів в липні та серпні, а зимові в грудні. На відміну від України, навчання проводиться і в суботу. Японські учні працюють над завданнями і під час канікул.

 

Позитивними аспектами в освітній моделі Японії, на нашу думку, є:

-                  повністю безкоштовна початкова школа, в якій кожен може навчатися;

-                  після чотирьох класів проводяться постійні тести для перевірки знань учнів, для розуміння де ще необхідно докласти зусиль аби покращити свої знання;

-                  високий рівень відвідуваності шкіл учнями;

-                  в японських школах панує рівність учнів, всі вбираються у шкільну форму;

-                  постійне наголошення на престижності знань та їх важливості

-                  після закінчення кожного ступеню в школі складаються складні вступні іспити, що дозволяє зберігати високий рівень знань дітей;

-                  постійна конкуренція учнів при складанні іспитів, адже результати мають важливе значення для них, особливо при закінченні середньої школи та вступі до старшої школи;

-                  результати іспитів вирішують майбутнє учня, ким він може стати чи стане він успішним.

 

Що стосується негативних аспектів моделі освіти в Японії, то вважаємо, що оскільки в даній країні такий високий рівень освіченості, навченості, відвідування шкільних занять – негативних рис немає.

 

Японська модель освіти побудована не просто на досягненнях у розвитку освіти інших країн, а, перш за все, враховано ментальність японців та їх жагу до відкриття чогось нового, бути кращим та впевненим в майбутньому. Освіта починається не з шкільного вчителя, а з батьків, які ведуть постійну комунікацію зі школою.

 

Висновки. Дослідивши питання моделі освіти в Японії, можна дійти висновку, що вказана система освіти є чудовим здобутком для розвитку нації. Школа виховання в Японії відіграє роль потужного прискорювача суспільного прогресу, що і підтверджується статусом найбільш технічно розвинутої країни світу.

 

Складна структура освіти в Японії зумовлена, перш за все, особливістю вивчення японської мови, адже вона є однією з найскладніших мов світу і для її засвоєння необхідно багато часу. Важливим аспектом високої освіченості в країні є і безкоштовна початкова освіта, де японці можуть здобути основні знання, хоча все ж таки для вільного читання необхідно продовжити освіту в середній школі.

На перший погляд може здатися, що японці обтяжені навчанням та школою, але це зовсім не так. Для них процес навчання – це життя, постійна цікавість, жага до знань, можливість отримати гарну роботу та бути впевненим у своєму майбутньому.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Джуринський А. Н. Порівняльна педагогіка / А.Н. Джуринський – М. : Форум, 1998. – 176 с.
  2. Джуринський А. Н. Чому і як навчають школярів в Японії / А.Н. Джуринський – М. : Просвящение, 1997. – 84 с.
  3. Загальна освіта в Японії – інфографіка: Євро освіта. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=1778
  4. Курінна М.Г. Особливості змісту загальної освіти в Японії [Електронний ресурс] / М.Г. Курінна. – Режим доступу: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN14/11kmgovy.pdf
  5. Кирда А.Г. Особливості розвитку цілей в системі освіти японії [Електронний ресурс] / А.Г. Кирда. – Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/view/3542.
  6. Латишина Д.І. Історія педагогіки / Д.І. Латишина – М. : Гардарики, 2002. – 603 с.
  7. Освіта в Японії. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://allref.com.ua/uk/skachaty/Osvita_v_YAponiyi

 

 

REFERENCES:

1. Dzhurinsky, A. (1998). Comparative Pedagogics. Moscow, Forum, 176 p.

2. Dzhurinsky, A. (1997). Why and How to Teach Schoolchildren in Japan. M.: Enlightenment, 84 p.

3. General Education in Japan - Infographics: Euro Education. – Available at: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=1778

4. Kurienna, M. Features of the content of general education in Japan. – Available at: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN14/11kmgovy.pdf

5. Kirda, A. Features of the development of goals in the education system of Japan. – Available at: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPP/article/view/3542.

6. Latyshina, D. (2002). History of pedagogy. Moscow, Gardariki, 603 p.

7. Education in Japan. – Available at: http://allref.com.ua/uk/skachaty/Osvita_v_YAponiyi



Обновлен 22 авг 2018. Создан 20 дек 2017