КАФЕДРА @ UA

 

Ізатова, Вікторія. МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В БОЛГАРІЇ // Матеріали ІІІ-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: публічна політика та публічне управління» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2018.




МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В БОЛГАРІЇ

 

Ізатова, Вікторія,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

студентка,

izatovav@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається модель національної системи освіти в Республіці Болгарії. Проаналізовані основні нормативно-законодавчі документи, що регулюють сферу освіти: Конституція,  Закон про дошкільну та шкільну освіту, Закон про професійну освіту  і Закон про вищу освіту. На їх основі подається характеристика структури освіти, а саме: її рівні (дошкільний, шкільний, професійний і вищий), класифікація навчальних закладів за формою власності та типом навчання. Звертається увага на позитивний досвід країни в освітній роботі з такими особливими соціальними групами, як національні меншини та діти з обмеженими можливостями. Розповідається про систему управління (на загальнодержавному, регіональному, місцевому і внутрішньому рівнях), і фінансування освіти. Сформульовані переваги та недоліки болгарської системи освіти.

Ключові слова: Болгарія, система освіти, структура освіти, система управління освіти, фінансування освіти.

 

 

THE MODEL OF NATIONAL EDUCATIONAL SYSTEM IN BULGARIA

 

Izatova, Victoria,

National Pedagogical Drahomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Management and Administration,

student,

izatovav@gmail.com

 

SUMMARY

The article examines the model of the national education system in the Republic of Bulgaria. The main legislative and regulatory documents regulating the sphere of education are analyzed: the Constitution, the Law on Preschool and School Education, the Law on Professional Education and the Law on Higher Education. On their basis, the characteristic of the structure of education is given, namely: its levels (pre-school, school, professional and higher), the classification of educational institutions by form of ownership and type of study. The positive experience of the country in educational work with such special social groups as national minorities and children with disabilities are analyzed. The management system (at the national, regional, local and domestic levels), and the financing of education are told. The advantages and disadvantages of the Bulgarian education system are formulated.

Keywords: Bulgaria, education system, education structure, education management system, financing of education. 

 

 

Постановка проблеми. Освіта завжди була особливою сферою суспільства й держави, спрямованою на формування і розвиток соціально значущих якостей людини. Особливо важливого значення набуває освіта в умовах докорінних змін нашої історичної доби: тенденції глобалізації, прагнення України до Європейського Союзу, приєднання до Болонського процесу, активні спроби реформування української системи освіти створюють потребу глибокого та активного дослідження міжнародного досвіду.

 

Країною для такого дослідження була обрана Республіка Болгарія – пострадянська країна, що з 2007 року є членом Європейського Союзу, з 1999 – Болонського процесу, і свої прагнення бути інтегрованою в загальноєвропейські процеси, зокрема у сфері освіти, підтвердила і законотворчістю, і реальними результатами освітньої діяльності.

 

Не менш важливим є і те, що Україна та Болгарія мають міцні освітні зв’язки, що підтверджується відповідною нормативно-правовою базою: 1994 року підписана перша угода в галузі освіти між Міністерством освіти і науки України і Міністерством науки і освіти Республіки Болгарія, в якій йдеться про всебічну співпрацю  країн в галузі освіти; 2002 року – Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Болгарія про взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені і вчені звання; у різні періоди укладені Протоколи про співпрацю і обміни тощо [8].

 

Країни об’єднує і той факт, що в Україні наявна достатньо велика болгарська діаспора (204 тис. [8]) і, відповідно, у Болгарії проживає українська діаспора (1,8 тис. [8]). До того ж, у сфері наукових досліджень досі немає комплексного дослідження моделі національної системи освіти Республіки Болгарії. Цим і обґрунтовується актуальність обраної теми.

Об’єктом дослідження є система освіти Республіки Болгарії.

Предметом – особливості національної моделі освіти країни.

Мета статті – дослідити систему освіти Болгарії як одну з моделей європейського зразка, проаналізувати структуру освіти, систему управління та фінансування.

Завдання дослідження:

-        Проаналізувати нормативно-законодавчу базу освіти Республіки Болгарії;

-        Дослідити структуру освіти: описати рівні, типи навчальних закладів;

-        Охарактеризувати систему управління освітою;

-        Описати систему фінансування освіти;

-        Визначити основні переваги та недоліки болгарської системи освіти.

 

Науково-джерельною базою праці є нормативно-правова документація Республіки Болгарії в сфері освіти, а саме: Конституція, Закон про дошкільну та шкільну освіту, Закон про професійну освіту  і Закон про вищу освіту.

 

Виклад основного матеріалу.

Структура системи освіти у Болгарії складається з таких рівнів: дошкільна освіта (болг. предучилищното образование); шкільна освіта (болг. училищното образование); професійно-технічна освіта (болг. професионалното образование);  вища освіта (болг. висшето образование) [9, с. 25].

 

Дошкільна освіта можлива з 10 місяців, а загальнообов’язковою є з 5 років [3; Ст.24]. Дошкільні навчальні заклади (болг. детска градина) за формою власності поділяються на державні, муніципальні і приватні, за формою організації – на повний день, на пів дня, лікувально-оздоровчі і сезонні [3; Ст.35].

 

Шкільна освіта починається з 7 або 6 (за згоди батьків та відповідному рівню підготовленості дитини) років і триває до 16 років в загальнообов’язковому порядку [3; Ст.8].

«(1)За ступенями шкільна освіта поділяється на базову і середню.

(2)Отримання базової освіти проходить у два етапи:

1. початковий – від  I до IV класу, в тому числі, і

2. нижня середня – від  V до VII класу включно.

(3) Отримання середньої освіти проходить у два етапи:

1. перша середня школа – з  класів VIII-X включно, і

2. друга середня школа – з  XI по XII клас включно» [3; Ст.73]. При цьому останній етап навчання (11-12 класи) присвячені профільній професійній підготовці.

 

Шкільні заклади поділяються:

-        за формою власності – на державні, муніципальні, приватні і духовні [3; Ст.36];

-        за ступенем освіти – початкові (1-4 класи), основні (1-7 класи), гімназії (7-12 класи), об'єднані (1-10 класи), середні (1-12 класи) [3; Ст.38];

-        за типом навчання – на неспеціалізовані та спеціалізовані [3; Ст.37]. Останні, в свою чергу бувають: спортивні, культури, мистецтва, духовні. Державою створюється і низка спеціальних шкіл: для дітей із вадами здоров’я, виховні школи, виховні інтернати, соціально-педагогічні інтернати [3, Ст.39].

 

Законодавством передбачено 8 форм шкільного навчання: «1. денна; 2. вечірня; 3. заочна; 4. індивідуальна; 5. самостійна; 6. дистанційна; 7. комбінована; 8. навчання через роботу (подвійна система навчання)» [3, Ст.106].

 

На думку Данилової Л.Н., свій сучасний вигляд болгарська школа набула у 2007 році, після низки реформ,  направлених на європеїзацію освіти. Зокрема, відбулися такі зміни, як уведення децентралізації управління освітою, підвищення заробітної плати та кваліфікації вчителів, закриття малокомплектних шкіл, оновлення їх матеріальної бази тощо. У 2010 році, у доповіді Всесвітнього банку (головного іноземного спонсора болгарської освітньої реформи), була дана висока оцінка змінам в освітній системи Республіки Болгарії [1, с.90]

 

Професійно-технічна освіта може здобуватися після отримання базової освіти, тобто після 7 класу.

Професійно-технічні заклади бувають:

-        за формою – державні, муніципальні та приватні [4; Ст.236]

-        за типом – професійні гімназії, мистецькі школи, спортивні школи, спеціальні училища (інтернати), професійні коледжі, центри професійного навчання [4; Ст.18].

 

Після здобуття професійно-технічної освіти випускникам присвоюється один із 4 ступенів, залежно від рівня та діапазону отриманих знань, умінь та навичок [4; Ст.8]. Диплом про здобуття професійно-технічної освіти присвоюється і видається самим навчальним закладом після відповідних іспитів [4, Ст.39].

 

Вища освіта

Щодо створення вищих навчальних закладів, то ВНЗ державного типу відкриваються державою і за рахунок державного бюджету [2, Ст.13]. Приватні ВНЗ створюються за ініціативи та за рахунок фізичних чи юридичних осіб. Засновник повинен володіти відповідними ресурсами, щоб Народні збори дали дозвіл на відкриття відповідної установи [2, Ст.14]. Рішення про реорганізацію чи закриття ВНЗ ухвалюють теж Народні збори [2, Ст.18].

 

Вищі навчальні заклади мають академічну автономію [2; Ст.19]. Вона виражається в свободі: викладання, ведення наукових досліджень, вираженні поглядів, виховання, слова, співпраці з іншими ВНЗ та науковими організаціями як в середині країни, так і за кордоном [2, Ст.20].

 

Вищі навчальні заклади поділяються:

-        за формою власності – на  державні і приватні [2; Ст.12];

-        за типом – на університети, дослідницькі університети, спеціалізовані вищі школи та коледжі [2; Ст.17].

 

Після закінчення закладу і проходження відповідних іспитів, сам ВНЗ видає студентові диплом про присвоєння професійної кваліфікації [2, Ст.7].

У системі вищої школи наявні такі ступені: бакалавр (4 роки), магістр (1-2 роки), доктор (3 роки) [2; Ст.66].

 

Завершуючи опис структури освіти Болгарії, варто зазначити, що після приєднання країни до ЄС, неабияк виріс інтерес до тих соціальних груп, що потребують особливої уваги в освітньому просторі. Зокрема, йдеться про національні меншини: близько 10% населення країни складають громадяни турецького походження, і ще 5% – ромського [7]. Маючи уже довгий період проблеми із залученням цих етносів в освітній процес, МОН Болгарії прийняло «Стратегію освітньої інтеграції дітей і учнів з етнічних меншин» на 2015-2020 роки [6], що наразі вже має свої результати.

 

Показовим є й досвід країни в роботі з дітьми з особливими потребами. Був прийнятий «Наказ про інклюзивну освіту» (від 20.10.2017), що має перспективи вдалого впровадження.

 

Те ж саме можемо сказати про роботу з дітьми-сиротами: за 17 років у країні в 6 разі зменшилась кількість вихованців інтернатів (станом на 2000-й рік у країні було понад 140 інтернатів, в яких проживало 12 тисяч дітей; наразі – інтернатів 103, у яких 2,5 тисячі вихованців) [7], а до 2020 року в Болгарії мають на меті закрити останній інтернат [6]. Звичайно, тут не обійшлося без фінансової допомоги ззовні – 75% інвестицій на цю реформу Болгарія отримала  з ЄС. Але такий успішний соціальний прорив вимагає окремого наукового дослідження з метою впровадження болгарської практики.

 

Система управління освітою в Республіці Болгарії охоплює 4 рівні:

1) загальнодержавний рівень представлений: Народними Зборами (законодавчий орган), Радою міністрів (виконавчий орган), Міністерством освіти та науки.

Народні збори та Рада міністрів – відповідно законодавчий та виконавчий державні органи – відповідають за формування освітньої політики, а саме: визначають стратегію розвитку освіти; відкривають, реорганізують та закривають навчальні заклади; затверджують бюджет освітньої сфери; представляють країну на міжнародному рівні тощо.

 

Міністерство освіти і науки займається реалізацією освітньої політики, тобто: координує роботу освітніх установ; контролює виконання нормативно-правових актів, реалізацію освітньої стратегії; забезпечує зв’язок між освітніми закладами та державою; займається статистичними даними (веде реєстр навчальних закладів, педагогічного та студентського складу тощо); вносить пропозиції Народним зборам та Раді міністрів щодо поліпшення освітньої сфери тощо [2; Ст.9].

2)     регіональний рівень представлений Регіональною інспекцією освіти відповідної області, яка: забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти на території відповідного регіону;  удосконалює якість надання освітніх послуг у межах своїх повноважень; забезпечує розвиток освітнього та наукового потенціалу з урахуванням особливостей регіону; здійснює методологічну підтримку навчальних закладів тощо [3; Ст.252].

3)     місцевий рівень управління репрезентує Міський відділ освіти, до обов’язів якого входить: контролювати умови та організацію навчання в освітніх закладах; розподіляти фінансові ресурси залежно від потреб місцевості;  відповідати за матеріально-технічну базу закладів, транспортування дітей; контролювати питання охорони здоров’я дітей тощо [3; Ст.256].

4)     внутрішній рівень представлений адміністрацією відповідних закладів та іншими утвореннями (Наприклад, Учені ради та Ради факультетів сфері вищої освіти, Педагогічні ради у ланці шкільної освіти тощо), які займаються питаннями внутрішнього управління, керують процесом навчання, формують кадровий апарат тощо.

 

Фінансування освітніх установ

На сферу освіти в Болгарії виділяється 4% від ВВП країни, або 250 євро на людину [7], що є одним із найнижчих показників серед країн Європейського Союзу.

Як уже було зазначено, у Болгарії існують освітні заклади як приватної, так і державної форми власності. Водночас, останні неабияк переважають у кількості. Так, наприклад, 10 із 51 ВНЗ країни належить до приватних [7].

Загалом, джерелами фінансування для освітніх закладів можуть виступати: державний бюджет, муніципальний бюджет, пожертви та спонсорства, національні та міжнародні гранти і програми, власні надходження (від науково-творчої роботи, оренди приміщення тощо) [3; Ст.280].

 

Висновки.

На основі нормативно-правової бази Республіки Болгарії було проаналізовано її модель національної системи освіти, а саме: структура освіти, система управління та фінансування.

Отож, можемо визначити основні її переваги:

1)     наявність помірної децентралізації. Для країни, що перебуває на ранніх стадіях реформування, це – вдалий вибір моделі децентралізації, що дає змогу місцевим органам влади поступово збільшувати обсяг своїх повноважень. Так, з одного боку, з’являється можливість самостійно вирішувати питання на місцевому рівні; з іншого боку – держава має змогу  встановлювати загальні стандарти якості для освіти та контролювати її дотримання по всій країні;

2)     наявність делегування фінансами. Це дає можливість місцевим органам влади самостійно вирішувати, куди вкладати кошти;

3)     робота з такими соціальними групами, як національні меншини, діти з особливими потребами, та діти-сироти для яких були розроблені спеціальні стратегії і проведені успішні реформи. Проблеми з цими категоріями населення наявні й в Україні. Тому вважаємо доречним дослідження досвіду Болгарії в цій сфері.

Серед недоліків визначаємо такі:

1)          непрозорість та неясність системи фінансування освіти. Було помічено нечіткі принципи розподілу бюджету та залежність між доходами місцевості  і освітніми умовами учнів того регіону;

2)          недосконалість системи оцінювання якості освіти. Відсутні конкретні принципи та критерії моніторингу;

3)          нестача підзвітності, прозорості і громадського контролю в системі освіти, що уповільнює процеси реформації.

Ураховуючи той факт, що Республіка Болгарія раніше, аніж Україна почала шлях реформації та європеїзації системи освіти, маємо можливість спостерігати, з якими успіхами та проблемами зіштовхнулася країна. Такий досвід є надзвичайно показовим та важливим для нас.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Данилова Л.Н. Реформирование общего образования в Болгарии: история и современность / Л.Н. Данилова // Журнал «Педагогика». – 2013. – №3. – С. 86-91
  2. Закон за висшето образование. – София: "Държавен вестник", 1995. – 78 с.
  3. Закон за предучилищното и училищното образование. – София: "Държавен вестник", 2015. – 142 с.
  4. Закон за професионалното образование и обучение. – София: "Държавен вестник", 1999. – 74 с.
  5. Конституция Република България. – София: "Държавен вестник", 1991. – 31 с.
  6. Министерство на образованието и науката Република България: официален сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.bg (дата звернення 24.11.2017). – Назва з екрана.
  7. Национален статистически институт Република България: официален сайт  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nsi.bg (дата звернення 15.11.2017). – Назва з екрана.
  8. Посольство України в Республіці Болгарії: офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: bulgaria.mfa.gov.ua (дата звернення 14.11.2017). – Назва з екрана.
  9.  Сисоєва С.О. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика : навчальний посібник / С.О. Сисоєва, Т.Є. Кристопчук; Київський університет імені Бориса Грінченка. – Рівне : Овід, 2012. – 352 c.

 

REFERENCES:

  1. Danilova, L. (2013). Reformirovaniye obshchego obrazovaniya v Bolgarii: istoriya i sovremennost. Pedagogika, 3, 86-91 [in Russian].  
  2. Zakon za vissheto obrazovanie. (1995). Sofija: Derzhaven vestnik [in Bulgarian].
  3. Zakon za preduchilishtnoto i uchilishtnoto obrazovanie. (2015). Sofija: Derzhaven vestnik [in Bulgarian].
  4. Zakon za profesionalnoto obrazovanie i obuchenie. (1999). Sofija: Derzhaven vestnik, [in Bulgarian].
  5. KonstituciJa Respubliki Bolgarii. (1991). Sofija: Derzhaven vestnik [in Bulgarian].
  6. Mіnіsterstvo na obrazovanieto і naukata Respublikata Bolgarіa: ofіtsіalen sajt. (2014). Retrieved 24.11.2017, from https://www.mon.bg [in Bulgarian].
  7. Natsionalen statisticheski institute Republikata Bolharia: ofitsialen sajt. (2017). Retrieved 15.11.2017, https://www.nsi.bg [in Bulgarian].
  8. Posolstvo Ukrainy v Respublitsi Bolharii: ofitsiinyi sait. (2012). Retrieved 14.11.2017, from https://bulgaria.mfa.gov.ua [in Ukrainian].
  9. Sysoieva S. & Krystopchuk T. (2012). Osvitni systemy krain Yevropeiskoho Soiuzu: zahalna kharakterystyka. Rivne: Ovid [in Ukrainian].


Обновлен 22 авг 2018. Создан 20 дек 2017