КАФЕДРА @ UA

 

Тиха, Надія. МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В МЕКСИЦІ // Матеріали ІІІ-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: публічна політика та публічне управління» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2018




МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ В МЕКСИЦІ

 

Тиха, Надія,

студентка 1 курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

спеціальності «Політології і публічного управління та адміністрування»

Національного педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова

nadyatikhaya@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ:

Мексика – країна з багатою історією та великим різноманіттям культур, країна, яка активно розвиває свою економіку та прагне вийти на міжнародну арену як сильний гравець. Задля свого прогресивного розвитку Мексика впроваджує такі освітні програми, які б залучили до навчання якнайбільшу кількість населення.

Саме тому стаття присвячена характеристиці моделі національної системи освіти в Мексиці. З’ясовано  етапи, за якими здобувається освіта, охарактеризовано особливості кожного з цих етапів, а також зроблено спробу осмислити їхню продуктивність.

Ключові слова: система освіти в Мексиці, етапи здобуття освіти, початкова освіта, середня освіта, вища освіта, розвиток освіти.

 

MODEL OF THE NATIONAL EDUCATIONAL SYSTEM IN MEXICO

 

Tykha, Nadiia,

1st year student of educational qualification level “Master”

specialty “Political science and public management and administration”

M. P. Drahomanov National Teacher Training University

nadyatikhaya@gmail.com

 

SUMMARY:

Mexico is a country with a rich history and a great diversity of cultures, a country which develops its economy actively and seeks a way to enter the international arena as a strong player. For its progressive development, Mexico is implementing such educational programs that would attract as many citizens as possible.

That is why the article is devoted to the characteristic of the model of the national education system in Mexico. The stages by which education is acquired, the characteristics of each of these stages are characterized, and it is made an attempt to understand their productivity.

Key words: education system in Mexico, stages of education, primary education, secondary education, higher education, development of education.

 

 

Країна Мексика, офіційно Мексиканські Сполучені Штати, – це федеральна республіка, розташована в південній частині Північноамериканського континенту. Ця суверенна держава є п’ятою за величиною країною в Америці та тринадцятою з найбільших незалежних держав у світі. З населенням понад 120 мільйонів чоловік Мексика входить до перших п’ятнадцяти країн світу за кількістю населення, а також є найбільш густонаселеною іспаномовною країною. Мексиканські Сполучені Штати – це федерація, що складається з тридцяти одного штату та Федерального округу зі столицею – містом Мехіко.

 

Мексика є однією з найбільших економік світу. Країна є високо розвинутим виробником в галузі електроенергетики та сільського господарства, видобуває нафту та постачає срібло. Завдяки активному розвитку промисловості Мексика була першою з країн Латинської Америки, яка стала членом Організації економічного співробітництва та розвитку. Економіка Мексики тісно пов’язана з економіками країн, що входять до Північноамериканської зони вільної торгівлі.

 

У більшій мірі причина такого економічного зростання криється у освітній системі, що вдосконалюється, а особливо це стосується системи вищої освіти. За останні десятиліття мексиканська освіта зазнавала значної критики, адже порівнюючи з іншими країнами Америки та Європи, вона дійсно відстає. Однак, враховуючи те, з якими викликами країні доводилося постійно справлятися, той результат, який є зараз, заслуговує на те, щоб розглядати його в межах вивчення світових моделей освіти.

 

У цій статті буде описано систему навчання в Мексиці, включаючи її історію, структуру, етапи та різні типи навчальних закладів, які входять до цієї структури.

 

Історія освіти у Мексиці

 

Освіта у Мексиці має довгу історію, яка тісно переплетена з бурхливою історією країни і класовим та етнічним різноманіттям. Населення країни, в основному, складають американські індійці, інші корінні народи,  європейці і, звісно ж, метиси, в яких змішалася індіанська та європейська кров. Таке різноманіття культур в свій час змогла об’єднати католицька церква. Релігія, що прибула до цього регіону з іспанськими колоністами, відігравала важливу роль у вихованні мексиканців під час колоніальної епохи, тобто від часів перших європейських контактів на початку XVI століття аж до мексиканської революції у 1910-1917рр. Цей період історії Мексики почався, коли іспанський губернатор Куби Дієго Веласкес відправив експедиції на материкову Мексику через півострів Юкатан. Перші іспанці прибули в 1517 році, а через рік вздовж берегової лінії Мексиканської затоки досягли міста, яке нині має назву Веракрус. Наступну хвилю привів Ернан Кортес в 1519 році. Вже через три роки Кортес зміг завоювати ацтеків. Як тільки лідер Імперії Монтесума II був захоплений, іспанський конкістадор назвав цю землю «Нова Іспанія».

 

Іспанія, як і більшість європейських колоніальних держав, забезпечувала навчанням практично виключно правлячу аристократію. Традиційні засоби навчання, які використовувало корінне населення, були повністю знищені, хоча певні елементи вірувань та методів проіснували ще багато років. У Іспанських колоніях, включаючи Мексику, освітні програми та послуги надавала Римо-католицька церква. Вищі класи та духовенство отримували класичну освіту, а метиси та пеони залишалися безграмотними.

 

Популяція корінних жителів Америки на території сучасної центральної Мексики у часи іспанської колонізації налічувала близько 25 мільйонів осіб. Проте геноцид, війни, рабство та різні захворювання скоротили цю кількість до 1 мільйона до XVIІ століття. Незважаючи на виклики, з якими довелося зіткнутися індіанцям, вони змогли зберегти свою рідну культуру, мову та обряди, а навчання відбувалося у неформальній словесній традиції.

 

Цілком очевидно, що Католицька церква, отримавши великий вплив на цих територіях, почала здійснювати певний культурний геноцид, будуючи свої церкви та храми на священних для місцевих народів місцях. Не дивно, що корінні жителі робили спроби революцій, однак за досить швидкий час у місцях їх проживання були збудовані монастирі, які згодом оточили сільські маєтки (асьєнди), а самі монастирі стали самодостатніми центрами політичної та економічної влади. Завдяки такій системі розвитку селищ, стало можливим навчання корінного населення.

 

Францисканці навчали, в основному, католицизму, в той час як єзуїти та представники августинізму надавали більш класичну освіту, проте лише іспанським емігрантам. З ім’ям Васко де Кіроги, католицького судді та єпископа, асоціюється перша школа для тубільців у так званому «шпиталі Санта-Фе» – поселенні, яке мало внутрішнє життя, засноване на спільній праці та рівному розподілі товарів [1].

 

Таким чином почалася активне впровадження освіти для місцевого населення. Наступними роками засновувалися школи-інтернати, відкривалися спільні школи для індіанців та метисів обох статей. Ці інституції дали початок тому, що пізніше стане низкою шкіл, які забезпечували хоча б мінімальною освітою селянську молодь. Такі значні зусилля церкви в освітній сфері сприяли порозумінню між корінним населенням та іспанськими переселенцями.

 

Однак, вищезгадані школи були скоріше винятком, аніж правилом у Мексиці. У XІХ столітті, коли у Сполучених Штатах активно розвивалися громадські школи, лише приблизно 1% мексиканців мав освіту, а саме навчання більшою мірою було платним. Таким чином, освіта все ще залишалася привілеєм заможних, а наступні революції та війни практично повністю винищили ті школи, які були побудовані для селян.

 

Ситуація почала стабілізуватися з прийняттям конституції у 1917 році, яка базувалася на антиклерикалізмі, націоналізмі, земельній реформі, правах робітників та засадах світської освіти. Таким чином, нова конституція надавала федеральному уряду більше повноважень у сфері освіти, включаючи її структуру та навчальні плани. Нарешті парафіяльні школи були відділені від державних шкіл.

 

Націоналістична тема була головною рисою Мексиканської революції і була спрямована на те, щоб уникнути чужої гносеології католицьких шкіл. Саме тому національна тематика була включена також в усі державні школи Мексики – освітня тенденція, яка продовжується до сьогодні. У роки після Другої світової війни освіта у Мексиці зазнавала зовнішніх впливів, революцій, внутрішніх змін, протестів та страйків студентів до яких застосовували військові сили, а також обмежень зі сторони США на в’їзд мексиканців на навчання [6].

 

Нині у ХХI столітті виклики освітній системі Мексики все ще тривають, тому що деякі сільські індійські райони, такі як Чіапас, і дотепер не отримують належної освіти. Природно, що зараз, коли Мексика планує приєднатися до світової економіки, країні необхідно покращувати навчальну програму, щоб вона відповідала рівню західних країн.

 

Освіта у Мексиці сьогодні

 

Міністерство освіти Мексики (Secretaría de Educación Pública) – офіційний федеральний орган влади, що відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти. Кожен штат у Мексиці має своє Міністерство освіти. Разом з міністерством відповідальність за надання освітніх послуг несуть місцеві та регіональні органи влади. Усі стандарти освіти регулюються міністерством на всіх рівнях, винятком є університети, які отримали автономність від держави (напр., Національний Автономний Університет Мексики). Приватні школи мають обов’язково отримувати акредитацію від Міністерства освіти.

 

З часів прийняття Конституції у 1917 році, освіта звільнилася від впливу релігії, що ознаменувало відхід від попередніх систем освіти і зняття привілеїв, які мали представники однієї релігії над представниками іншої при здобутті освіти. Наразі релігійне вчення заборонене в державних школах, однак релігійні об’єднання мають право вільно підтримувати приватні школи, які не отримують державного фінансування. Щоб мати змогу безкоштовно навчатися в школі, мексиканці мають обов’язково надати підтвердження свого громадянства.

 

Як і в більшості країн світу, система освіти Мексики охоплює різні рівні навчання, визначені віком і вміннями учня. Серед них:

  • Дошкільна освіта (Pre-escolar), яка зазвичай отримує фінансування від федерального уряду та призначена для дітей віком 3-5 років.
  • Початкова школа (Primaria), яку відвідують учні у віці 6-12 років. Це 1-6 класи, з яких починається обов’язкова базова освіта. В залежності від школи, навчання може здійснюватися лише однією мовою – іспанською, або двома мовами – іспанською та, наприклад, англійською, французькою або певною дозволеною мовою місцевого населення.
  • Середня школа у Мексиці поділяється на два рівні:

-       Молодша середня школа (Educación Secundaria Básica), яка є обов’язковою та безкоштовною в державних школах, з номінальною тривалістю 3 роки – 7-9 класи (вікова категорія 13-15 років). У молодшій середній школі можна отримати загальну (Еducación secundaria) або професійну освіту (Еducación secundaria técnica).

-       Старша середня школа (Educación Media Superior) також триває 3 роки, яку відвідують учні у віці 16-18 років, однак вона вже не є обов’язковою. На цьому етапі теж є можливість обирати навчальну програму: 1) яка тісно пов’язана з певним великим державним університетом; 2) яка контролюється державним або місцевим органом влади; 3) програми при приватних школах, які можуть мати зовсім іншу систему навчання.

  • Вища освіта (Educación superior) здобувається в університетах, технічних університетах, технологічних інститутах та інститутах підготовки вчителів. Триває навчання в таких закладах, як мінімум, 4 роки.

 

Не дивлячись на те, що дошкільна освіта не є обов’язковою, більшість дітей відвідують садочки, адже навчання в них є важливою складовою базової освіти. При державних установах є садочки для дітей, які ще не досягли трирічного віку. Батьки можуть залишити своїх діток в такому місці, щоб мати змогу вийти на роботу.

 

Початкова освіта в Мексиці пропонується в декількох варіантах: загальне, двомовне або ж двокультурне навчання, а також навчання в общинах. Учні першого та другого класів вивчають іспанську мову, математику, мистецтво, розвивають фізичну культуру, а також «екологічні знання», до яких входять курси в галузі природничих наук, історії, географії та громадянської освіти. З 3 по 6 клас учні продовжують вивчати вищезгадані курси, однак кожен предмет з кожним наступним роком стає дедалі складнішим, його вивчають більш поглиблено.

 

Навчальна програма складена таким чином, що найбільше навантаження припадає на читання, письмо та усне висловлювання. Мінімальний бал для просування в початковій школі складає 6, за шкалою від 1 до 10, де 10 – найвищий бал. Примітно,  що цей рівень освіти доступний навіть в найбільш віддалених, бідних та ізольованих регіонах країни, тому присутність корінних народів в початкових школах зростає [5].

 

Середня освіта, як було зазначено вище, поділяється на два рівні,нижчий з них є обов’язковим, а вищий – ні. Проте для того, щоб мати змогу вступити до університету, учні повинні отримати сертифікат із старшої середньої школи. Навчаючись у молодшій середній школі, учні, котрі обирають загальний напрям, вивчають фізику, хімію та всесвітню історію і зазвичай продовжують навчання на вищому рівні.

 

Ті ж школярі, котрі навчаються на професійному напрямі, отримують певну технічну освіту та можуть припинити навчання. Як і в початкових класах, навчальна програма на середньому рівні освіти підкреслює необхідність вдосконалювати іспанську мову та письмові здібності. У той же час математиці приділяється також велика увага. У 7 класі фізика та хімія вивчаються як один предмет, а у 8 та 9 – як окремо. Також у молодшій середній школі обов’язково вивчається іноземна мова, як правило, англійська або французька.

 

На етапі здобуття середньої освіти з’являється можливість дистанційного навчання (telesecundaria). Такий спосіб найчастіше зустрічається у сільських та віддалених місцевостях, де загальне населення менше 2,500 чоловік або ж рівень відвідування середньої школи занадто низький, щоб будувати школу. Заняття зазвичай проводять в окремих невеликих приміщеннях, де дітям по телевізорах або через мультимедійний проектор транслюють навчальні програми. Дистанційне навчання – це державна програма, тому до її розвитку підходять на державному рівні. Задля кращої трансляції був запущений спеціальний канал, який нині транслює з понеділка по п’ятницю з 8 ранку до 14 дня навчальні програми різного характеру [3].

 

Другий рівень середньої освіти – старша середня школа – доступний тим дітям, котрі провчилися обов’язкові 9 класів.  У цій категорії є три підсистеми: загальна середня освіта (bachillerato), яка включає в себе також і дистанційну освіту для старшої школи; технологічна середня школа ((bachillerato tecnológico), яка дає можливість отримати професійні технічні ступені, а також вивчити основи, які викладають у загальноосвітній середній школі; технічна професійна (educación profesional técnica), яка готує кваліфікованих фахівців для середньої ланки у різних сферах. Структура старшої середньої школи поєднує в собі три основних напрямки: базову підготовку, теоретичну та практичну підготовку до праці, а також розвиває наукові, технічні та гуманістичні знання.

 

Загальноосвітню середню освіту пропонують підготовчі школи, наукові та гуманітарні коледжі, а також школи, які пов’язані з державним або федеральним університетом. Технологічною освітою забезпечують центри технічних та промислових досліджень, досліджень океанічних технологій, континентальної води, центри фермерського та сільськогосподарського технологічного дослідження та центри лісництва. Випускники цих закладів можуть виходити на ринок праці як професійні спеціалісти або продовжити здобувати вищу освіту.

 

Технічну професійну освіту можна отримати в коледжі професійної технічної освіти, інституті професійного навчання, коледжі для наукових і технологічних досліджень, центрах технологічних досліджень промисловості та послуг, школах медсестринства. Метою цієї підсистеми є задоволення потреб ринку праці на регіональному та національному рівнях. У цих типах шкіл випускники стають професійними техніками, технічними спеціалістами або технічними працівниками базового рівня. 

 

Система вищої освіти у Мексиці значно покращилася за останні роки, готуючи робочу силу у різних професійних сферах. На даний момент існують державні університети, технологічні інститути та університети, приватні навчальні установи та коледжі з підготовки вчителів. Студенти, які навчалися у державних ВНЗ, мають обов’язково відпрацювати деякий час у соціальних установах як компенсацію за оплату їхнього навчання державою.

 

Навчання у ВНЗ можуть продовжувати випускники загальноосвітніх та технологічних закладів. Для вступу у ВНЗ майбутні студенти складають іспити, однак ті, хто навчався у загальноосвітній школі (bachillerato) при цьому університеті, автоматично допускаються до навчання в ньому. Наразі у Мексиці налічується близько 1700 вищих навчальних закладів. У минулому діяльність університетів регулювали власні внутрішні закони, проте у 1973 році ВНЗ були інтегровані в національну систему освіти.

 

Академічна організація у ВНЗ Мексики не є однаковою для всіх. Тривалість навчання залежить від рівня та типу навчальної програми. Модель вищої освіти Мексики відповідає такій у США та Європі, а отже, має принаймні 4 роки бакалаврату (Licenciatura), 2 роки магістратури (Maestría) та 3 роки докторантури (Doctorado). Найвищий науковий ступінь – ступінь доктора наук (Doctor en Ciencias). Така структура  дозволяє студентам з Мексики навчатися за кордоном та отримати ступінь магістра після бакалаврату або пройти докторантуру після магістратури [4]. Деякі інституції організовують свої курси в семестри, а інші роблять це в кварталах. Вимоги про закінчення також варіюються залежно від типу та рівня навчання. У більшій мірі знання учнів перевіряють за допомогою іспитів. Студенти можуть отримати професійні ступені, захищаючи письмові роботи (наприклад, дипломи, дисертації або монографії) перед екзаменаційною комісією [2].

 

Таким чином, можна зробити висновок, що освітня система Мексики продовжує розвиватися та вдосконалюватися, а також прагне забезпечити якісною освітою якомога більшу кількість населення та відповідати світовим стандартам. Середня освіта побудована таким чином, що кожен може обрати собі той шлях, який йому ближчий або зручніший. Ті учні, які прагнуть займатися наукою та отримати певний науковий ступінь, продовжують навчання у старшій школі та ВНЗ. На противагу їм ті, кому до душі робота в середній професійній ланці, або ж ті, хто не в змозі оплатити подальше навчання, тому й залишають школу, проте вже з певною професійною освітою. Таким чином, держава забезпечує робочою силою різні ланки і сфери праці та стрімко розвиває свою економіку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Andrade de Herrara Victoria. Education in Mexico: Historical and Contemporary Educational Systems / Victoria Andrade de Herrara. – Charleston, West Virginia: ERIC, 1996. – Р. 24-35.
  2. Education system Mexico [Електронний ресурс] // Nuffic. – 2015. – Режим доступу: https://www.nuffic.nl/en/publications/find-a-publication/education-system-mexico.pdf.
  3. Kuznetsov Y. Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. – Washington D.C.: World Bank Publications, 2008. – Р. 63.
  4. Kuznetsov Y. Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. – Washington D.C.: World Bank Publications, 2008. – Р. 72.
  5. Kuznetsov Y. Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. – Washington D.C.: World Bank Publications, 2008. – Р. 81.
  6. Werner M. Encyclopedia of Mexico / Michael S Werner. – Chicago: Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. – 764 р.

 

REFERENCES:

  1. Andrade, de Herrara Victoria (1996). Education in Mexico: Historical and Contemporary Educational Systems. Charleston, West Virginia: ERIC, Р. 24-35.
  2. Education system Mexico. Nuffic (2015). – Available at: https://www.nuffic.nl/en/publications/find-a-publication/education-system-mexico.pdf.
  3. Kuznetsov, Y. (2008). Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. Washington D.C.: World Bank Publications, Р. 63.
  4. Kuznetsov, Y. (2008). Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. – Washington D.C.: World Bank Publications, Р. 72.
  5. Kuznetsov, Y. (2008). Mexico's Transition to a Knowledge-Based Economy: Challenges and Opportunities / Y. Kuznetsov, C. Dahlman. – Washington D.C.: World Bank Publications, Р. 81.
  6. Werner, Michael (1997). Encyclopedia of Mexico. Chicago: Fitzroy Dearborn Publishers. – 764 р.


Обновлен 22 авг 2018. Создан 20 дек 2017