КАФЕДРА @ UA

 

Лавринчук, Вікторія. СУТНІСТЬ І СКЛАДОВІ МАРКЕТИНГУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ // Матеріали ІІІ-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: публічна політика та публічне управління» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2018.




 

 

СУТНІСТЬ І СКЛАДОВІ МАРКЕТИНГУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

 

АНОТАЦІЯ

Загострення  конкурентної боротьби  змушує  ВНЗ   шукати  нові  способи  підвищення привабливості  власних   пропозицій на ринку освітніх послуг і продуктів, звертаючись до   ринкових  технологій,   які  ґрунтуються  на   концепції  маркетингу.

Застосування  маркетингових   підходів  в   управлінні вищим  навчальним  закладом  дає  можливість  якнайкраще  задіяти потенціал  ВНЗ для досягнення цілей, які він ставить перед собою. Маркетинг в умовах ринку не лише надає  необхідні  інструменти,  а  й  формує своєрідну  філософію  організації,   яка  допомагає  вищому навчальному  закладу  залучати  достатню кількість  ресурсів,  перетворювати ці ресурси на відповідні програми, сервіс, ідеї та ефективно розподіляти їх у різні сегменти ринку з метою досягнення максимального ефекту.

Ключові слова: освітній маркетинг, освітні послуги, ринок освітніх послуг, сфера надання освітніх послуг, якість освіти.

 

ESTABLISHMENT AND COMPOSITION OF MARKETING EDUCATIONAL SERVICES 

 

Lavrynchuk, Victoria,

National Pedagogical University. Drahomanov (Kyiv, Ukraine)

Department of Political Science and Public Administration,

student of the master's program "Knowledge Management",

e-mail: vika.lavrinchuk@ukr.net

 

SUMMARY 

Competition is forcing universities to look for new ways to improve the attractiveness of its offers in the market of educational services and products, addressing market technologies, which are based on the concept of marketing.

Application of marketing approaches in the management of higher educational establishment gives the opportunity to exploit the potential of the university to achieve the goals it has set itself. Marketing in the conditions of the market not only provides the necessary tools, but also forms a kind of philosophy of the organization, which helps the University to attract sufficient resources, convert these resources into appropriate programs, services, and ideas to effectively distribute them to various market segments to achieve maximum effect.

Keywords:educational marketing, educational service, market of educational services, provision of educational services, the quality of education.

 

 

 

В сучасній науковій літературі приділено достатньо уваги дослідженню поняття освітньої послуги, але на сьогоднішній день однозначного і загальноприйнятого визначення ще немає.

Вітчизняні та зарубіжні науковці зробили значний науковий доробок в дослідженні освітніх послуг вищих навчальних закладів, серед вітчизняних вчених це такі автори, як В.П. Андрущенко, С.П. Архипова, В.Д. Базилевич, Л.О. Волокитіна, Л.М. Віткін, М.З. Згуровський, В.Г. Кремень, С.Б. Семенюк, В.А. Ямковий та інші [1].

 

Метою статті є характеристика сутності маркетингу освітніх послуг ВНЗ. 

Маркетинг освітніх послуг має свої особливості не  лише у  сфері практичного  застосування;  основні його  теоретичні засади  відрізняються від  маркетингу на  будь-якому  іншому  ринку  товарів  або  послуг.

В статті розлянуто сутність поняття маркетингу освіти, освітніх послуг,ринок освітніх послуг,  охарактеризовано класифікацію, концепції освітніх послуг,а також запропоновано пропозиції,щодо удосконалення освітніх послуг ВНЗ на сучасному етапі.

 

Відмінність концепції  маркетингу  в системі вищої освіти полягає в особливостях визначень і варіантах  адаптації основних понять,  цілей,  функцій  і   принципів  маркетингової діяльності щодо  освітніх послуг і товарів.

Маркетинг у сфері вищої освіти має свої відмінні риси і особливості, які необхідно враховувати для організації ефективної роботи в ВНЗ.

 

Існує досить багато тлумачень понять "освіта", "маркетинг освіти", "освітня послуга", "освітній продукт". Одне з найперших визначень поняття "освіта" було сформульовано в 1922 році німецьким вченим Е. Шпрангером, який характеризує його як "... придбане за допомогою культурного впливу однакове і розчленоване, здатне до розвитку формування сутності індивідуума, яке робить його здатним до об'єктивно цінною культурною послуг, і робить доступними для нього об'єктивні культурні цінності" А за визначенням, прийнятому 20-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат вдосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання [2].

 

У свою чергу "... маркетинг в сфері освіти розглядається як філософія (як сукупність загальних принципів ринкових відносин, як система поглядів), стратегія і тактика відносин і взаємодій споживачів (користувачів), посередників і виробників, освітніх та супутніх послуг і продуктів в умовах ринку, вільного вибору пріоритетів і дій з обох сторін, обміну цінностями " .

 

Крім цього визначення є і інші. Наприклад, заслуговує на увагу наступне: "Маркетинг освіти являє собою систему управління ринковою діяльністю освітнього закладу, спрямовану на регулювання ринкових процесів і вивчення освітнього ринку, що веде до найбільш ефективного задоволення потреб: особистості в освіті; освітнього закладу - у розвитку; фірм та інших організацій- замовників - в зростанні кадрового потенціалу; суспільства - в розширеному відтворенні сукупного особистісного та інтелектуального потенціалу " [5].

 

Ф. Котлер і К. Фокс під маркетингом освітніх послуг розуміють аналіз, планування, втілення в життя і контроль старанно сформульованих програм, розроблених для реалізації добровільних обмінів цінностями з цільовими ринками, з метою досягнення цілей організації. Маркетинг включає розробку пропозицій організації з метою задоволення потреб цільового ринку, а також використання ефективної цінової політики, політики комунікацій та дистрибуції для інформування, мотивації і обслуговування ринків.

 

Маркетинг освітніх послуг допомагає кожному навчальному закладу посісти своє місце на ринку освітніх послуг, здійснювати підготовку кадрів відповідно до потреб ринку праці й завдяки цьому підвищити власний рівень конкурентоспроможності .

 

Маркетинг освітніх послуг являє собою управлінський процес, спрямований на розроблення та надання освітніх послуг на цільових ринках. Він використовує та комбінує набір інструментарію, який називається маркетинг-мікс: програми, ціни, місце (системи доставки), просування (включає рекламу, PR, особисте спілкування та ін.), процеси, обладнання та людські ресурси [1].

 

Маркетинг освітніх послуг має забезпечувати найбільш продуктивне задоволення потреб: особистості – в освіті; навчального закладу – у конкурентоспроможності на ринку й матеріальному добробуті його працівників; організацій – у розвитку персоналу; суспільства – у розширеному відтворенні трудового й освітнього потенціалу країни. Дієвий маркетинг зорієнтований на клієнта, задоволення його бажань.

 

Що стосується визначення освітньої послуги, то як економічна категорія вона характеризує відносини між її виробниками та споживачами, відносини між людьми в процесі виробництва і споживання цього специфічно суспільного блага.

 

У зв'язку з різноманіттям видів освітніх послуг з метою їх систематизації розроблена наступна класифікація [2], [4].

 

Класифікація освітніх послуг, що надаються ВНЗ

 

Практична цінність освітніх послуг і продуктів визначається набором атрибутів.

Освітня послуга, відповідно до цієї концепції, розглядається в трьох рівнях:

 

 

Трирівнева концепція освітньої послуги

  • Ø перший рівень - основна вигода від освітньої послуги, в якості якої розглядається рівень компетентності фахівця;
  • Ø другий рівень - реальна освітня послуга, що включає імідж навчального закладу, форму навчання, зміст освітньої програми, матеріальні ресурси, документ про освіту;
  • Ø третій рівень - послуга з підкріпленням, що включає допомогу випускникам в працевлаштуванні, підвищення кваліфікації, кредитування подальшого навчання, підтримку молодих фахівців в перший рік роботи, консультування з питань складання індивідуальної кар'єри.

 

Як відомо, освітні послуги відносяться до некомерційних послуг, так як основною метою їх виробників (ВНЗ та інших навчальних закладів) є не отримання прибутку, а досягнення соціального ефекту.

 

Некомерційні послуги схожі з послугами комерційного сектора, оскільки вони володіють тими ж характеристиками, а саме: невідчутність, мінливістю, неможливістю зберігання і одночасністю виробництва і споживання [5].

 

Розглянемо більш докладно ці характеристики освітніх послуг:

  • Низька ступінь відчутності освітніх послуг. Неможливо до моменту придбання оцінити весь обсяг знань і практичних навичок, які отримує споживач освітньої послуги. Властивість невідчутності ускладнює демонстрацію переваг пропонованих послуг. Наприклад, більшість студентів знають, що курс, читаний викладачем, важко оцінити об'єктивно, він може бути досить мінливий протягом тижня. Це залежить від багатьох факторів: володіння матеріалом і вміння його грамотного викладу, любові до свого предмету, відповідної підготовки слухачів і навіть настрою викладача.

Деякі виробники для завоювання переваг у конкурентній боротьбі намагаються зробити свою послугу більш відчутною, використовуючи для цього різні способи. Наприклад, виробники послуг намагаються формалізувати найбільш значущі для покупця параметри послуги і представити їх по можливості наочно. В освітній діяльності цих цілей служать навчальні плани і програми, сертифікати, ліцензії тощо.

  • Мінливість якості освітніх послуг. Послуги залежать головним чином від людей, які їх надають, а люди більш мінливі, ніж товари. Недостатньо кваліфікований кадровий склад, некоректну поведінку викладачів по відношенню до студентів, нерозвинена матеріально-технічна база вузу - все це значно знижує якість надаваних освітніх послуг і позначається на їх попит. Споживачі намагаються зменшити ризик мінливості послуг, вважаючи за краще звертатися в ті навчальні заклади, які надають більш надійні послуги. В значній мірі гарантом надійності може виступати ліцензування, атестація та акредитація вузів.
  • Неможливість зберігання. Якщо послугою не користуються в момент її надання, то вона негайно стає марною. Так, матеріал, що викладається лектором на занятті, не підлягає зберіганню і втрачений для відсутніх студентів. Однак в останні роки ця характеристика освітніх послуг стає менш значущою, так як вузи почали активно використовувати в навчальному процесі, крім традиційної навчально-методичної літератури, електронні підручники і задачники, аудіо та відео навчальні матеріали, а також комп'ютерні навчальні системи.
  • Одночасність виробництва і споживання. На відміну від товарів, які виробляються, продаються, а потім споживаються, послуги найчастіше продаються, а потім одночасно виробляються і споживаються. Споживач, який оплачує навчання у вузі, користується відповідними послугами пізніше, у міру їх надання. Подібно іншим характеристикам, одночасність виробництва та споживання послуг створює як ризик, так і можливості для успішної діяльності.

 

Крім загальних характеристик, які об'єднують ринок некомерційних послуг, освітні послуги мають ще ряд додаткових особливостей.

  • Прояв якості освітніх послуг протягом тривалого часу, іноді десятиліть. У сфері матеріального виробництва життєвий цикл продукції та більшості послуг визначається порівняно невеликим періодом часу. При цьому, якщо продукція має приховані дефекти, вони проявляються в період роботи, цикл якої визначено технічними умовами експлуатації. Так, якість продукції легкої та харчової промисловості, хоча і має життєво важливими аспектами (впливає на працездатність і здоров'я людини), визначається різними способами, в тому числі при зіставленні з міжнародними зразками, з еталоном порівняння та ін., Що дозволяє порівняно швидко його оцінити . Часовий період освітніх послуг може бути тривалим, що обчислюється роками. В результаті при дотриманні всіх параметрів навчання фахівець - випускник вузу не може вважатися кваліфікованим працівником, йому потрібні певні умови і терміни для отримання практичних навичок, щоб проявити себе корисним і потрібним в колективі.
  • Неоднакова доступність освітніх послуг для споживачів. Абітурієнти, які проживають в місті, часто мають більш високий рівень підготовки і ширшу можливість вибору спеціальності і вступу до вузів, ніж абітурієнти, які проживають в сільській місцевості. Крім того, доступ до вищої освіти характеризується істотною нерівномірністю і по регіонах країни.
  • Асиметричність інформації, яка передбачає більшу інформованість одних учасників ринкових відносин в порівнянні з іншими. Так, абітурієнти, вибираючи ВНЗ і спеціальність, не завжди володіють достатньою інформацією про правила прийому, формах навчання, характеристиці спеціальностей, що вивчаються дисциплінах і ін., Що може привести до негативних наслідків, наприклад до розчарування в обраній спеціальності.
  • Специфіка організації виробництва освітніх послуг. Продуцентами освітніх послуг є державні та недержавні освітні установи. Для ВНЗ, які перебувають на бюджетному фінансуванні, держава досі виступає монопольним покупцем освітніх послуг, що є стримуючим фактором розвитку ринкових відносин в сфері освіти.
  • Специфіка процесу надання освітніх послуг обумовлена особистим контактом виробника і споживача. Студенти в процесі навчання знаходяться в постійному контакті з викладачами і набувають не тільки певний рівень знань, а й піддаються виховному впливу. Таким чином, освітні послуги сприяють перетворенню особистості студентів.
  • Неоднорідність ринку освітніх послуг пов'язана з високим ступенем диференціації освітніх програм, пропонованих ВНЗ. Так, наприклад, професор О. В. Сагінова класифікує освітні програми за п'ятьма ознаками: рівнем пропонованого освіти, орієнтації на певну спеціальність, форму навчання, що використовуються методам навчання і наявності додаткових компонентів. Крім того, високий попит на освітні послуги зумовлює появу нових, нестандартних послуг для традиційного освітнього ринку, наприклад програм дистанційного навчання.
  • Висока чутливість ринку освітніх послуг обумовлена впливом на якість освітніх послуг фактора старіння інформації (придбаних знань).
  • Невизначеність кінцевого результату освітніх послуг. Навчаючи студентів конкретної спеціальності за певною освітньою програмою, ВНЗ в результаті випускає фахівців, які відрізняються за ступенем засвоєння даної програми, за якістю знань, по особистісної орієнтації на ті чи інші аспекти своєї професії. Важко перевірити якість знань в момент прийняття випускника на роботу, тому необхідно якийсь час для визначення його професійних якостей.

 

Отже, освітній продукт ВНЗ також розглядається фахівцями неоднозначно. Вивчення думки маркетологів щодо сутності освітнього продукту дозволяє вважати, що в економічній літературі відсутня його чітка характеристика [4].

 

Ринок освітніх послуг – це система соціально-економічних відносин між навчальними закладами й споживачами з метою продажу та купівлі освітніх послуг. Підвищення ефективності його функціонування передбачає запровадження маркетингового підходу до сфери освітніх послуг. Маркетинг в освіті є важливою функцією менеджменту, він забезпечує регулювання ринку освітніх послуг. Розробляючи та реалізовуючи стратегію приросту цінності людини, маркетинг освітніх послуг тісно пов'язаний з розвитком персоналу організації.

 

Ринок освітніх послуг, як і будь-який інший ринок, передбачає наявність специфічного товару – освітньої послуги. Вона надається споживачеві через передавання йому знань, формування вмінь і навичок у процесі навчання в навчальному закладі.

 

Освітні послуги мають високу споживну вартість, оскільки збільшують інтелектуальний потенціал особистості, майбутніх робітників чи фахівців. На розвинутих ринках це відображується у високій вартості послуг кваліфікованої робочої сили, правомірності високих цін на освітні послуги. Для освітніх послуг характерна тривалість періоду їх надання, відстроченість виявлення результативності освітніх послуг і залежність ефективності роботи випускників навчальних закладів від умов їх праці та якості життя.

 

Надання освітніх послуг передбачає творчу співпрацю між викладачем та особою, яка навчається. Освітня послуга відрізняється й тим, що в процесі навчання особистість, опановуючи загальні та професійні компетенції, розширює кругозір, може змінити власні цінності й погляди, а також, перебуваючи тривалий час у контакті з викладачами, може пройнятися їх ідеалами.

 

Отже, освітня послуга є складним поняттям. Вона охоплює кілька елементів відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності [3].

 
   


Елементи освітньої послуги як специфічного маркетингового товару  

 

Освітні послуги надаються споживачеві у вигляді освітньо-професійної програми. Вона розробляється для того, щоб задовольнити потребу особистості в освіті, первинній професійній підготовці або підвищенні кваліфікації. Навчальні заклади на ринку освітніх послуг пропонують не окремі освітні послуги у вигляді лекцій, семінарів, практичних занять, ділових ігор, а комплекс взаємозв'язаних послуг, націлених на досягнення певної мети й забезпечених належними людськими, матеріальними та фінансовими ресурсами.

 

Концепція маркетингу освітніх послуг передбачає, що головне завдання освітніх установ – визначити потреби та інтереси споживачів, пристосуватися до того, щоб задовольняти їх, завдяки чому зберігається та підвищується добробут споживачів освітніх послуг і забезпечуються довгострокові вигоди навчального закладу [4].

 

Навчальний заклад, який сприймає таку філософію, істотно змінюється. Він уже орієнтується не лише на кількість студентів (учнів чи слухачів), викладачів і розміри навчально-матеріальної бази, а й на певні характеристики та обсяги потреб ринку праці, попиту споживачів на освітні послуги. Такий підхід до визначення концепції маркетингу освітніх послуг зумовлений особливостями ринку цих послуг. Зазначений ринок найтісніше пов'язаний, з одного боку, з ринком праці, а з другого – з ринком науково-технічної продукції та ринком інвестицій.

 

Взаємозв'язок між ринком праці та ринком освітніх послуг виявляється, з одного боку, у тому, що навчальні заклади виходять на ринок праці опосередковано, через своїх випускників, які в результаті опанування освітньо- професійних програм засвоїли знання, уміння та навички, необхідні роботодавцям для здійснення підприємницької діяльності.

 

З другого боку, навчальні заклади зацікавлені в тому, щоб їх освітньо- професійні програми якомога повніше відповідали вимогам роботодавців. Досягнення цієї мети має здійснюватися через узгодження потреб ринку праці та ринку освітніх послуг з використанням навчальними закладами маркетингових досліджень, аналізу перспективних освітніх послуг і портфеля замовлень [3].

 

Для з'ясування сутності маркетингу освітніх послуг та його прояву на ринку цих послуг варто проаналізувати комплекс його елементів, суб'єктів та об'єктів. До елементів і аспектів маркетингу освітніх послуг насамперед відносять суб'єктів маркетингових відносин і функції цих суб'єктів на ринку, сферу дії та об'єкти маркетингу освітніх послуг, його цільову орієнтацію і проблемний зміст. Для характеристики конкретної аудиторії маркетингової діяльності навчального закладу використовують терміни "споживач", "покупець" і "клієнт".

 

До складу учасників ринкових відносин, суб'єктів маркетингу освітніх послуг входять, поряд з навчальними закладами, і споживачі послуг (окремі особистості, їхні батьки, організації), державні органи управління, широке коло посередників (включаючи державну службу зайнятості, молодіжні центри зайнятості, рекрутингові та кадрові агентства, асоціації освітніх установ, фонди, що фінансують освітні програми тощо), а також різні громадські організації та структури, що мають стосунок до просування освітніх послуг до споживача на ринку.

 

З погляду маркетингу освітніх послуг до функцій навчальних закладів входить проведення маркетингових досліджень, формування пропозиції, розроблення та надання освітніх послуг клієнтам, ціноутворення, поширення, просування освітніх і супутніх послуг на ринку. З огляду на це навчальні заклади та їх клієнти є найбільш активними суб'єктами маркетингової діяльності.

 

Державні органи управління формують та підтримують престиж і привабливість освіти серед різних груп населення, формують та розміщують державне замовлення на підготовку кадрів, визначають додаткову потребу в працівниках у професійному і кваліфікаційному аспектах, здійснюють контроль за якістю освітніх програм, ліцензування й акредитацію навчальних закладів, визначають їх рейтинг.

 

Посередницькі структури на ринку освітніх послуг охоплюють державні служби зайнятості, молодіжні центри зайнятості, рекрутингові та кадрові агентства, освітні й страхові фонди, асоціації навчальних закладів і роботодавців, засоби масової комунікації. Вони сприяють раціональному просуванню освітніх послуг на ринку, можуть здійснювати функції з інформування, консультування, оцінювання якості освіти випускників навчальних закладів, організації продажу освітніх послуг і фінансової підтримки системи загальної та професійної освіти [3].

 

Об'єктами маркетингу в системі освіти, поряд з освітніми послугами, є імідж і місця розташування навчальних закладів, їх навчально-матеріальна база, забезпеченість гуртожитками, громадський престиж і привабливість професій чи спеціальностей серед різних груп населення, рейтинг викладачів, співвідношення учнів (студентів) і викладачів, рівень наукових досліджень у навчальних закладах, навчально-методичне забезпечення навчального процесу, широкий комплекс супутніх послуг.

 

Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовив такі зміни на ринку освітніх послуг:

  • навчальні заклади дістали більшу самостійність щодо вибору професій та спеціальностей, прийняття абітурієнтів;
  • поряд з державними з'явилося чимало недержавних навчальних закладів;
  • уряд зменшив обсяги державного замовлення для державних навчальних закладів, що зумовило запровадження ними платної форми навчання;
  • прибуток став суттєвим джерелом розвитку навчальних закладів;
  • значним джерелом отримання прибутку стала оплата навчання студентами, учнями й слухачами і юридичними особами за навчання;
  • серед навчальних закладів виникла конкуренція за залучення абітурієнтів і слухачів;
  • для перемоги в конкурентній боротьбі перед навчальними закладами постала проблема розроблення та реалізації маркетингових конкурентних стратегій [5].

 

Планування маркетингу навчального закладу передбачає постановку його маркетингових цілей, аналіз та адаптацію навколишнього середовища навчального закладу, визначення його людських, матеріальних і фінансових ресурсів, формування маркетингової стратегії.

 

Маркетингова стратегія навчального закладу – це вибір цільового ринку, вибір конкурентної позиції, а також розробка ефективного маркетинг-міксу для досягнення та обслуговування обраного ринку. Формування цієї стратегії включає такі рішення:

1) визначення щодо поточних програм і ринків навчального закладу;

2) визначення щодо майбутньої нової програми і нових ринкових можливостей;

3) аналіз конкурентів;

4) позиціонування закладу стосовно конкурентів;

5) вибір цільових ринків і розробка маркетинг-міксу .

 

Передумовою ефективного маркетингу освітніх послуг є чітке сегментування ринку, визначення цільового сегмента, позиціонування. Тільки тоді для маркетингу освітніх послуг оперативно можуть бути розроблені власні інструменти, зокрема такі: формування попиту, організація комунікації, забезпечення збуту; організація взаємного виконання зобов'язань.

 

Пропозиції, щодо удосконалення освітніх послуг ВНЗ на сучасному етапі:

• надаватия лише ті освітні послуги, що відповідають чи відповідатимуть потребам ринку праці, попиту населення на освітні послуги;

• оновлювати асортимент освітніх послуг з урахуванням попиту ринку праці й населення;

• формувати ціни на освітні послуги, націнки та знижки під впливом активності конкурентів, обсягів і динаміки платоспроможного попиту населення;

• поводити активну комунікативну діяльність, спрямовану на конкретні цільові групи споживачів освітніх послуг, ураховуючи можливості посередників;

• приймати стратегічні рішення щодо управління навчальним закладом висококваліфікованими й компетентними керівниками;

• здійснювати науково-педагогічні дослідження у сфері підготовки кадрів навчального закладу  і у сфері ринку праці та освітніх послуг;

• мати кадрове агентство в організаційній структурі навчального закладу , що здійснюватиме маркетингові дослідження та розробки, працевлаштування своїх випускників, забезпечуючи зв'язок з роботодавцями.

 

Незважаючи на важливість і актуальність маркетингу освітніх послуг, нині він ще не набув належного розвитку. Ряд українських навчальних закладів не має підрозділів маркетингу або відділів зв'язків із громадськістю. Здійснення маркетингової діяльності навчального закладу зводиться переважно до роботи приймальної комісії та обмежується часом рекламної кампанії [1].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ: 

  1. Дубровка О. В.   Система маркетингу в державному управлінні вищою освітою України : дис.канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / Дубровка Олег Васильович. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ,  2005. – 206 с.
  2. Оболенська Т. Є. Маркетинг у сфері освітніх  послуг : дис. … д-ра екон. наук : 08.06.02 / Оболенська  Тетяна  Євгеніївна.  –  Харківський  державний  економічний університет. – Харків, 2002. – 348 с.
  3. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. Экспресс-курс / Ф. Котлер; пер. с англ.; под ред. С. Г. Бо жук. –  2-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 464 с.
  4. Панкрухин   А.   П.   Маркетинг    образо вательных  услуг  [Электронный  ресурс]  /  А.  П.  Панкрухин.  –  Режим  доступа:  http://mou.marketologi. ru (17.04.2012).
  5. Управление  высшим  учебным  заведеним  : учебник / под ред. д-ра экон. наук, проф. С. Д. Резника и д-ра физ.-мат. наук В. М. Филиппо ва. – 2-е изд., перераб. – М. : ИНФРА-М. –2011. – 768 с.

 

REFERENCES:

  1. O.   Dubrovka.   Marketing   system   in   higher education   of    Ukraine   state   management    :   state management Candidate    of    Science   discourse    : 25.00.02  /  Oleh   Dubrovka.  –  National  Academy   of Public Administration under the President of Ukraine.  – Kyiv, 2005. – 206 p.
  2. T.  Obolenska. Marketing  in  educational services  :   Doctor   of   Economical   Science   discourse   : 08.06.02 / Tatiana Obolenska. – Kharkiv State University of Economics. – Kharkiv, 2002. – 348 p.
  3. F.   Kotler.    Marketing    Management.   Crash course / F. Kotler; translated from English; edited by S. Bozhuk. – II edition. – St. Petersburg : Piter, 2006.  – 464 p.
  4. А. Pankrukhin. Educational  services  marketing [Web site] / A. Pankrukhin. – Access mode: http://mou.marketologi.ru (17.04.2012).
  5. Higher educational institution management : a textbook / edited by Doctor of Economics, professor S. Reznik and Doctor of Physics and Mathematics Sciences V. Filippov. – II   revised edition.  – Moscow  : INFRA-M. – 2011. – 768 p.

 

 



Обновлен 17 фев 2018. Создан 20 дек 2017