КАФЕДРА @ UA

 

Шевчук, Зоряна. МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В США // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В США

 

Шевчук, Зоряна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління

та адміністрування,

магістр,

zoryana.shevchuk@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

У статті розкрито поняття політичного менеджменту, особливості його провадження у США, досліджено категорії суб’єктів політичного менеджменту США, їх повноваження та реформування в контексті сьогодення, розглянуто здійснення контролю в системі державного управління.

Зроблено висновок, що модель політичного менеджменту США зазнає постійних суттєвих позитивних змін у зв’язку з чим заслуговую на особливу увагу, імплементацію та запозичення іншими країнами світу. Водночас, політичний менеджмент США сприяє вирішенню нагальних питань політичного життя суспільства, що полягає у подоланні монополії владних структур на політику та владу, створенню ефективного діалогу між владою та суспільством, формуванню ефективної системи державного управління.

Ключові слова: політичний менеджмент, суб’єкти політичного менеджменту, законодавча влада, виконавча влада, судова влада, державне управління.

 

 

MODEL OF POLITICAL MANAGEMENT IN THE USA

 

Shevchuk, Zoriana,

National Pedagogical Dragomanov University,

Department of Political Science and Public

Management and Administration,

Master’s degree,

zoryana.shevchuk@ukr.net

 

REFERENCES

The article describes the concept of political management, peculiarities of its conduct in the USA, examines the categories of subjects of US political management, their powers and reforms in the context of the present, and examines the implementation of control in the system of public administration.

It is concluded that the model of political management of the United States undergoes constant significant positive changes in connection with which deserves special attention, implementation and borrowing from other countries of the world. At the same time, the US political leadership helps to resolve the pressing issues of the political life of society, which is to overcome the monopoly of power structures for politics and power, to create an effective dialogue between government and society, and to form an effective system of public administration.

Key words: political management, subjects of political management, legislative power, executive power, judicial power, state management. 

 

 

В сучасному суспільстві зростає роль політичного менеджменту.  Політичний менеджмент - це система управління відносинами наявних політичних персонажів, серед яких громадяни, лідери, політичні групи та організації, державні органи та бюрократія, які виникають під час вибору ними рішень стосовно публічно-політичної сфери. Формування, ухвалення та реалізація управлінських рішень у практичній діяльності здійснюється суб’єктами політичного менеджменту.

 

Розглянемо найефективнішу модель політичного менеджменту світу – модель США, для початку, у контексті суб’єктів політичного менеджменту, головних їх рис та особливостей діяльності.

До суб’єктів політичного менеджменту США відносяться:

 

-політичні партії та громадсько-політичні організації США, метою діяльності яких є об’єднання груп людей на підставі ідеології та спрямування їх на підтримку конкретних кандидатів на виборах.  У США такими суб’єктами політичного менеджменту є республіканська і демократична партії, що сформувалися декілька століть тому і на протязі зазначеного часу формували свою ідеологію та політичний імідж. У кожної з відповідних партій існує свій власний електорат, що віддає свою перевагу на виборах. Сьогодні можна спостерігати у США конкретну орієнтацію населення на визначену партію;

 

-служби, що створюються у внутрішній будові державного апарату та формують сприятливий імідж керівника держави, для прикладу, Виконавчий офіс президента США, що створений ще у 1939 році. Такі служби у США взаємопов’язані між собою та перебувають в тісній взаємодії з громадянським суспільством;

 

-неполітичні організації, групи інтересів, що здійснюють вплив на державних і посадових осіб, з метою досягнення своїх інтересів, що має наслідком укріплення своїх позицій та прийняття вигідних їм рішень. Поштовхом до появи лобізму стало проникнення ринкових відносин та економіки в сферу політики, посилення взаємозв’язку бізнесу і держави. Лобістська діяльність в США регулюється першою поправкою до Конституції, що забезпечує право кожного громадянина звернутися в офіційні органи зі скаргами. Проте, у 1946 році в США був прийнятий і закон, що регулює лобістську діяльність, запорукою працездатності якого стала  ефективна діяльність інститутів громадянського суспільства;

 

-професійні організації, що спеціалізуються на політичному менеджменті. Їх особливість полягає у тому, що вони не демонструють самостійних політичних цілей та виконують функцію виконавця волі політичних, державних діячів та організацій.

 

Ефективна модель політичного менеджменту США забезпечує стабільність політичної системи через чіткий розподіл повноважень між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади як на загальнодержавному рівні, так і на рівні адміністративно-територіальних одиниць. Повноваження, якими наділені кожна із гілок влади, має на меті врівноважити повноваження двох інших гілок. Кожна із гілок використовує свою владу для контролю за діями інших. Важливим аспектом політичного менеджменту в США також є верховенство Конституції США. Закони, що ухвалює Президент та схвалює сенат мають найвищу юридичну силу відносно інших актів і постанов виконавчої влади.

 

Ще однією важливою складовою політичного менеджменту США є рівність громадян перед законом та користування рівним правом на захист закону, що гарантується і відносно штатів. У законодавчо визначених межах, кожен штат повинен поважати і визнавати закони інших штатів. Уряди штатів і федеральний уряд мають бути демократичними за своїми формами, що проголошує: остаточна влада належить народові.

 

Найвизначнішим здобутком американської демократії є  запровадження балансу між стримуваннями та противагами між гілками влади. За Конституцією США законодавча влада належить конгресу, який у свою чергу складається з Палати представників та Сенату. Виконавча влада належить до прерогативи президента США, який обирається спеціальним виборцями. Президент США – це глава держави та уряду, однак він не є підзвітним конгресу.  Лише у виняткових випадках Палата представників має можливість використати процедуру імпічменту до президента в разі наявності з його сторони суттєвих правопорушень. Проте, рішення про притягнення президента до відповідальності може бути прийняте лише Сенатом. Баланс у відносинах президента та законодавчих органів влади зберігається при розподілі їхніх повноважень.

 

Взаємодію між центральними органами виконавчої та законодавчої влади можна продемонструвати тим, що: конгрес затверджує державний бюджет лише за поданням президента; президент призначає міністрів, але за згодою сенату; закони, що приймаються конгресом, підписує президент, він може накладати на них вето; конгрес може подолати вето президента, схваливши закон повторно.

 

Судова система США є незалежною та представлена низкою судових органів влади різної юрисдикції, які виконують свої функції відповідно до визначених повноважень, незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади.

 

Актуальним питанням політичного менеджменту є також питання пошуку балансу влади між центральною державною адміністрацією і урядами штатів. На підставі адміністративно-державного управління в США, виділяють 15 урядових департаментів. Кожен департамент має свого секретаря, який призначається президентом при погодженні його кандидатури з сенатом. Звертаючи увагу на те, що секретар – це політична фігура, обрання його не завжди здійснюється із числа постійних працівників державної служби. Також політичним рішенням президента призначаються заступники секретаря та його помічники.

 

Основні функції, що покладаються на урядові департаменти, взаємопов’язані з проведенням законодавчої та виконавчої політики. Крім того, урядові департаменти покликані підтримувати зв’язки із профільними державними установами кожного штату з метою забезпечення верховенства єдиної адміністративної політики на всіх рівнях. Якщо департаментам необхідне позитивне схвалення суперечливих тем Конгресом, вони формулюють відповідні питання загальними, політично-нейтральними термінами, за таких умов законодавча гілка влади лише спрямовує діяльність урядових структур, що реалізують політичні рішення у сфері власної відповідальності.

 

Урядові департаменти поділяються на бюро, що очолюються професійними чиновниками. Керівники бюро володіють широким спектром повноважень, а також зобов’язуються діяти в межах постійного законодавства та адміністративної політики.

 

Інший рівень адміністративно-державного управління займають федеральні агентства, що очолюються адміністратором, який призначається та звільняється президентом. До федерального уряду також відносять інституції особливого статусу – федеральні корпорації, які є об’єднаннями урядових агентств і підприємств приватного бізнесу, глава призначається президентом за згодою сенату, такі інституції до того ж володіють і  автономною владою.

 

Досить потужним об’єктом критики також є постійні агентства, що створені задля економічної регуляції приватного бізнесу та забезпечення цілеспрямованого впливу на добробут громадян.  Критика цих інституцій, пов’язана з тим, що в багатьох випадках вони перебувають під безпосереднім впливом галузей, що вони повинні контролювати.

 

Слід також звернути увагу на особливі досягнення політичного менеджменту, що полягають у запровадженні системи досягнень, підзвітності державних інституцій, що використовують кошти з державного бюджету громадськості та запровадженні Етичного кодексу державної служби [2].

 

Посада державного службовця є невід’ємною частиною політичного курсу держави, та повинна відповідати як принципу верховенства права , так і етичним нормам, що закріплені в Етичному кодексі державної служби. Відповідно до його положень державний службовець повинен:

-демонструвати прихильність вищим моральним принципам і високу лояльність до своєї країни, повагу до індивіда, групи людей чи організації;

-захищати Конституцію, закони і постанови США і всіх урядових органів країни і не порушувати їх та не ухилятися від їх виконання;

-виконувати в повному обсязі денну роботу за повноцінну денну плату, докладати максимальних фізичних та розумових зусиль для виконання своїх обов’язків;

-знаходити і використовувати найефективніші та економні способи виконання завдань;

-ніколи не дискримінувати несправедливо одних, надаючи іншим особливі блага та привілеї за винагороду чи без неї, ніколи не надавати собі і членам своєї родини ніяких благ чи переваг за обставин, що можуть бути створені певними людьми для впливу на виконання державних обов’язків;

-не надавати особистих обіцянок, пов’язаних з службовими обов’язками, оскільки державний службовець не має свого особистого слова, що могло б бути пов’язане з громадським обов’язком;

-не використовувати ніякої інформації, отриманої конфіденційно під час виконання службових обов’язків як засобу отримання особистої вигоди;

-не бути залученим ні в який бізнес з урядом ні прямо, ні опосередковано, оскільки це несумісно зі свідомим виконанням службових обов’язків;

-викривати корупцію скрізь, де вона виявляється;

-дотримуватися цих принципів, усвідомлюючи, що державна служба – це акт довіри між ним та його спільнотою [1].

 

Отже, модель політичного менеджменту США заслуговує на особливу увагу та запозичення свого досвіду іншими країни, оскільки врегульовує всі аспекти діяльності своїх суб’єктів та демонструє взаємозалежність між всіма гілками влади. Водночас політичний менеджмент США сприяє вирішенню нагальних питань політичного життя суспільства, що полягають у подоланні монополії владних структур на політику та владу, створенню ефективного діалогу між владою та суспільством, сприяє формуванню ефективної системи державного управління.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Новіков Б.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. - К. Центр навчальної літератури", 2004. - 560 с. 
  2. Шамраєва В.М. Функціонування державної служби в США [Електронний ресурс] // В.М. Щамраєва. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007- 1/doc/5/04.pdf 
  3. Щербакова Т.В. Комунікаційний менеджмент в зовнішній політиці США наприкінці ХХ століття: дис. канд. іст. наук. 2006 [Електронний ресурс]  // Т.В. Щербакова. – Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/kommunikatsionnyi-menedzhment-vo-vneshnei-politike-ssha-v-kontse-xx-veka-1990-e-gg.

 

REFERENCES:

  1. Novikov, B., Sinyok G., Krush P. (2004). Fundamentals of Administrative Management: Teaching. manual - K. Center for Educational Literature. - 560 pp.
  2. Shamraeva, V. (2007). Functioning of the civil service in the US [Electronic resource] // V.M. Shhamraeva - Access mode: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007- 1/doc/5/04.pdf
  3. Shcherbakova, T.V. (2006). Communication management in US foreign policy at the end of the twentieth century: diss. candidate of science degree 2006 [Electronic resource] // T.V. Shcherbakova - Access mode: http://www.dissercat.com/content/kommunikatsionnyi-menedzhment-vo-vneshnei-politike-ssha-v-kontse-xx-veka-1990-e-gg.

 



Обновлен 13 фев 2018. Создан 20 дек 2017