КАФЕДРА @ UA

 

Ауліна, Олена. МІФОЛОГІЧНІ КОМПЛЕКСИ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОТИБОРСТВІ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




МІФОЛОГІЧНІ КОМПЛЕКСИ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОТИБОРСТВІ

 

УДК 329.733

 

Ауліна, Олена,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій,

здобувач,

elena_aulina@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ 

У статті досліджено специфіку зовнішніх міфологічних впливів, що здійснюються з метою домінування в інформаційному просторі України. Запропоновані перспективні напрями протидії таким спробам, зокрема,  з використанням міфологічного інструментарію. Проаналізовані особливості формування основними світовими геостратегічними акторами міфологічних комплексів, а також основні структурні й функціональні риси останніх.

У тому числі визначено, що міфологічні комплекси є одним з головних системоутворюючих елементів, за допомогою яких вибудовується сучасна соціальна реальність, зокрема й помилкова. Вони задають основні параметри світорозуміння на рівні чуттєво-емоційного сприйняття. Тому міфологічні комплекси досить часто використовують у сучасному інформаційному протиборстві.

На даний момент найбільшого впливу на інформаційний простір України завдають міфологічні комплекси РФ, США, ЄС, а також мусульманські та китайські. Російські міфологічні комплекси деструктивно впливають на український інформаційний простір й у разі їх вкорінення у свідомості громадян України, значно знижуватиметься ефективність політично-ідеологічного впливу нашої держави на різні прошарки суспільства, передусім у її південних і східних регіонах. Унаслідок цього може прогресувати політична деконсолідація суспільства і почнуться серйозні ускладнення у сфері національно-цивілізаційної ідентифікації.

Ключові слова: міфологічний комплекс, політичний міф, політична міфологія, політтехнології, інформаційний простір, геостратегічний актор, міфоконструкти

 

 

MYTHOLOGICAL COMPLEXES IN MODERN INFORMATION CONFRONTATION

 

Aulina, Olena,

University “Ukraine” (Ukraine, Kyiv),

Department of social and political sciences,

globalization and social communication,

Phd student,

elena_aulina@ukr.net

 

SUMMARY 

In the article the specificity of external mythological influences, carried out with the purpose of domination in the information space of Ukraine, is explored. Proposed ways of counteracting such attempts, in particular, using mythological tools are proposed. The peculiarities of the formation of the main world geostrategic actors of the mythological complexes, as well as the main structural and functional features of the latter, are analyzed.

Among them it is determined that mythological complexes are one of the main system-forming elements, through which the modern social reality is built up, in particular, it is erroneous. They set the basic parameters of worldview at the level of sensory-emotional perception. Therefore, mythological complexes are often used in modern information confrontation.

At the moment, the mythological complexes of the Russian Federation, the USA, the EU, as well as Muslim and Chinese, have the greatest influence on the information space of Ukraine. Russian mythological complexes have a destructive effect on the Ukrainian information space, and in the event of their rooting in the minds of Ukrainian citizens, the effectiveness of the political and ideological influence of our state on different sections of society, especially in its southern and eastern regions, will be significantly reduced. As a result, political deconsolidation of society may progress and serious complications in the field of national-civilization identification will start.

Key words: mythological complex, political myth, political mythology, political science, informational space, geostrategic actor, mythological constructs.

 

 

Постановка проблеми. Одним з основних спрямувань нинішньої агресії РФ проти України є прагнення домогтися домінування в інформаційній сфері нашої держави. Для досягнення цієї мети російські політтехнологи інтенсивно використовують міфи і міфологічні комплекси, створені для вкорінення в масовій свідомості нашого суспільства уявлень про спільне історичне минуле, етнічну й духовно-культурну спільність з РФ. Зокрема, характеризуючи соціально-економічну основу обох держав, вони роблять акцент на нібито атрибутивній нероздільності України і РФ. У політико-ідеологічній сфері спостерігаються використання конструкцій оксюморонного зразка, а також одночасне нагадування про військове братерство в роки Другої світової війни і чіпляння ярлика “фашисти” на громадян України, які виступають проти російської експансії. Крім того, в умовах такої гібридної війни РФ проти України на вітчизняну інформаційну сферу міфологічний вплив також чинять інші геостратегічні актори.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що чимало вітчизняних і зарубіжних авторів звертаються до тем політичної міфології та інформаційної війни. Різні аспекти цих феноменів висвітлено в роботах таких українських дослідників, як О. Вусатюк, М. Дмитренко, О. Кривчикова, В. Лисенко, О. Литвиненко, І. Лосів, О. Нестайко, М. Литвиненко, О. Онопко, А. Полисаєв, Г. Почепцов, Н. Пробийголова, Ю. Шайгородський, О. Яремчук; зарубіжних – М. Волковський, С. Кара-Мурза, А. Колʹєв, А. Лосєв, А. Манойло, С. Расторгуєв, Н. Шестов, А. Цуладзе, С. Рендалл, К. Флад та інші. Проте слід зазначити, що немає досліджень, присвячених власне міфологічному складнику інформаційного протиборства та одному з його найважливіших компонентів – міфологічним комплексам. З огляду на це постає гостра потреба у вивченні особливостей використання перспективних технік міфологічного впливу, зокрема в межах міфологічних комплексів.

 

Метою статті є з’ясування специфіки формування міфологічних комплексів з боку основних світових геостратегічних акторів, дослідження міфологічного впливу на українську аудиторію й пошук можливостей використання політичних міфів в інтересах нашої держави.

 

Виклад основного матеріалу. У науковій практиці є кілька основних підходів до осмислення поняття “міфологічний комплекс”. Наприклад, А. Лосєв вважає, що міфологічний комплекс – це будь-які смислові зв’язки між елементами, що утворюють міф [3, с. 321 – 335]. А. Добрякова та А. Миколаєва вважають, що міфологічний комплекс є корпусом міфів, пов’язаних з якоюсь однією темою: драконом, сонцем тощо [4, с. 290]. На думку О. Онопка, комплекси політичних міфів є атрибутами держав-імперій, які використовуються для поширення їхнього впливу і цивілізаційних форм [5, с. 82].

 

Міфологічні комплекси є одним із головних системоутворюючих елементів, за допомогою яких вибудовується сучасна соціальна реальність, зокрема й помилкова. Вони задають основні параметри світорозуміння на рівні чуттєво-емоційного сприйняття. Крім міфологічних комплексів, у формуванні соціальної реальності беруть участь окремі міфи, а також їхні пригнічені (відповідно до логіки нашого дослідження) міфологічні форми (казки, легенди) і квазіміфологічні форми (фейки).

 

На нашу думку, міфологічні комплекси, які досить часто використовують у сучасному інформаційному протиборстві, структурно (з граничною морфологічною умовністю) складаються з трьох рівнів. Перший рівень становлять архаїчні міфи, що є загальними для більшості країн і цивілізацій. Другий рівень - національні міфи. Вони мають традиційні риси для конкретної етносоціальної спільноти і можуть розглядатися як національні (не плутати зі складеним Великим національним міфом). Третій рівень міфологічного комплексу – це сучасні міфи, які штучно створюються на конкретне політичне замовлення. Стійкість таких конструкцій пов’язана з наявністю загальної міфологеми, адаптованої для кожного рівня за допомогою варіативних змін, що є другорядними (несутнісними).

 

Нині можна виокремити кілька країн або груп країн, які завдяки своєму військовому і/або економічному потенціалу істотно впливають на світову політику. Відомий американський політолог З. Бжезинський досить вдало дефінував їх як геостратегічних акторів [1]. Водночас сучасні міфотворці, діючи в інтересах цих акторів, використовують креативні підходи, що спираються на цивілізаційні принципи, які запропонував А. Тойнбі. Отже, надалі ми будемо вживати термін “геостратегічні актори” в ширшому порівняно з базовою концепцією З. Бжезинського розумінні.

 

У 1920 – 1940 рр. основними геостратегічними суперниками були країни Заходу (на чолі із США) та СРСР, який після розпаду передав свою спадщину РФ. Після антиколоніальних революцій на світову арену вийшли ще два претенденти на геостратегічне лідерство: Китайська Народна Республіка і країни ісламського світу. Усі названі вище суб’єкти світової політики як геостратегічні актори мають розвинену систему міфологічних комплексів, коріння яких беруть початок у “римському міфі”, що попри все прагне піднести і виправдати свою цивілізацію, зокрема, легітимізуючи військово-політичну експансію під приводом необхідності реалізувати історично-місіонерське призначення.

 

Китай, як спершу здається, вибивається із загального ряду, але насправді має автентичні аналоги “римського міфу”. Ісламська цивілізація в релігійно-культурному аспекті дуже близька до західного світу, починаючи з віросповідання і заволодіння на початковому етапі своєї експансії елінізованими (романізованими) територіями, закінчуючи спробами вестернізації і знайомством на власному досвіді з розробками США та їхніх союзників у сфері “soft power”.

 

Для міфологічних комплексів геостратегічних акторів, що належать з релігійно-культурного погляду як до авраамічної  традиції, так і до конфуціанської (але значно менше), стрижневою є міфологема порятунку людства від всесвітньої катастрофи. В універсальних архаїчних конструкціях йдеться про потопи і подібні до них виклики глобального масштабу, що розгортаються на тлі вічної дихотомії добра й зла. З цим пов’язана і місіонерська спрямованість міфів (це стосується насамперед національного рівня зазначених міфологічних комплексів). Наприклад, міфологічні комплекси західних геостратегічних акторів сфокусовані на превалюванні індивідуального в контексті загально-ліберальної ідеї.

 

Усім відомий національний міф про “Велику американську мрію” переконує громадян США та інших країн світу, що саме в Сполучених Штатах створено необхідні соціально-політичні умови для досягнення максимального успіху. Йдеться про перетворення рядового індивіда в американського культурного героя-мільйонера, який завдяки своїм здібностям і наполегливій праці, а також мудрому й справедливому державному устрою, потрапив з темного минулого у світле майбутнє. Одним з основних трендів сучасної американської міфології стає інформаційно-психологічне забезпечення збройної боротьби США на чолі “всього вільного світу” проти терористичної загрози і на захист демократії.

 

У міфологічних комплексах провідних західноєвропейських країн акцент дещо зміщений із зони меркантильності у сферу традиційних для цього регіону атракцій, виражених у відомому слогані часів Великої французької революції “свобода, рівність і братерство”. На їхній основі сьогодні створюють політичні міфи про Європейський Союз як мало не єдиний осередок справжніх загальнолюдських (загальноєвропейських) цінностей, які “досвідченому людству” необхідно поширювати (бажано мирним шляхом) в країнах третього світу. Водночас на території ЄС вживають заходів із протидії російській інформаційній агресії, зокрема тій, яка орієнтована на вихідців з колишнього СРСР і доволі часто ґрунтується на політичній міфології. Зокрема, Європейська служба зовнішніх зв’язків реалізує два російськомовних проекти “Огляд дезінформації” та “Дайджест дезінформації” [2].

 

Ісламський геостратегічний актор з одного боку є надзвичайно різноманітним (розподіл на сунітів і шиїтів, монархічний і псевдореспубліканський державний устрій тощо), з іншого – ефективно мобілізований на основі ісламської солідарності. Яскравим прикладом останньої є спільна допомога афганським моджахедам з боку непримиренних ідеологічно-політичних супротивників Ірану і Саудівської Аравії в часи радянського вторгнення до Афганістану. Основна мета різних мусульманських течій сьогодні – створення умов для відродження світового халіфату як універсальної ісламської домінанти планетарного масштабу.

 

Розвиток китайської держави багато століть триває за імперським зразком, одним з атрибутів якого є постійне розширення контрольованої території. Цим китайська політика нагадує водночас і російську, і західну. Як і Росія, Китай активно приєднував до імперського ядра різні за етнічним і релігійним складом регіони, намагаючись якщо не повністю асимілювати їхнє населення, то хоч би максимально інтегрувати їх до загальнокитайського співтовариства. Крім того, упродовж останніх десятиліть у США та інших країнах світу триває китайський економічний експансіонізм, який нагадує підходи західних країн, зокрема Великобританії, до формування й утримання підконтрольних територій. Ця ситуація позначилася й на політичній міфології КНР.

 

Російські міфологічні комплекси мають єдине із західними комплексами ядро – порятунок людства через просування власної ідеології. Після краху соціалістичної системи й розпаду СРСР, який позиціював себе захисником “усього прогресивного людства”, Кремль опинився перед складним завданням: сформулювати базову міфологему в новій редакції. Оскільки російські інтереси у світовому масштабі мало кого цікавлять, крім самих росіян, в сучасних умовах національно-традиційний рівень російських міфологічних комплексів  вибудовується навколо міфологем “Великої Росії” (переважно для внутрішнього використання) і “Російського світу” (наднаціонального рівня). З ними корелюються міфи наступного рівня, які ґрунтуються на уявленнях про “слов’янське братерство” і належать до вужчого сегмента “російсько-українського братерства”, “однієї історичної долі народів” (а отже і майбутнього) тощо. Іноді зазначені міфи втілюються у формі “панрусизму” або інших ідеологічно близьких конструктів [8].

 

У формуванні російських міфологічних комплексів активну роль відіграють потужні політтехнологічні центри РФ, наприклад Російський інститут стратегічних досліджень (РІСД), який у своїй діяльності приділяє велику увагу створенню міфів третього рівня (відповідно до запропонованої в статті класифікації). За останні роки РІСД фактично було переформатовано з науково-дослідного в пропагандистський орган. Цьому особливо сприяла його власна телевізійна студія “РІСД ТБ”,  у телемовленні якої багато часу відведено для просування корисної Кремлю політичної міфології [7]. Якщо відбуватиметься вкорінення і/або активація подібних міфологічних конструкцій у свідомості громадян України, значно знижуватиметься ефективність політично-ідеологічного впливу нашої держави на різні прошарки суспільства, передусім у її південних і східних регіонах. Унаслідок цього може прогресувати політична деконсолідація суспільства і почнуться серйозні ускладнення у сфері національно-цивілізаційної ідентифікації.

 

Усі перелічені в статті геостратегічні актори намагаються домінувати в інформаційній сфері України. Росія вважає територію нашої держави зоною своїх життєво важливих інтересів, яка за певних умов може бути інтегрованою з євразійським співтовариством під егідою Кремля. Для США і, особливо ЄС, Україна є важливим елементом безпеки, що відмежовує південно-східні кордони ЄС від Росії. Ісламські країни сприймають нашу державу як зручний транспортно-логістичний центр безпосередньо біля кордонів ЄС, що сприятиме також подальшому поширенню ісламу в європейському регіоні. Для Китаю сусідство України з ЄС привабливе передусім в економічному аспекті.

 

Отже, основні світові геостратегічні актори проводять інформаційно-психологічні операції, кінцевим результатом яких повинно стати “перепрограмування (переорієнтація) зазначеної групи суб’єктів на виконання цільових дій” [6, с. 115]. У таких операціях, як уже було зазначено, інтенсивно використовуються міфоконструкти, що спираються на відповідні міфологічні комплекси. Україну очікує розсіювання і так значно обмежених ресурсів, що є в її розпорядженні, якщо вона намагатиметься симетрично протидіяти зусиллям вищезазначених геостратегічних акторів. У найкращому випадку наслідком таких дій буде збереження наявного статус-кво, у найгіршому – несвідоме надання допомоги одному із світових геостратегічних акторів, який зможе посилити свій інформаційний вплив за рахунок інших гравців.

 

Висновки. Для того щоб успішно протидіяти спробам геостратегічних акторів досягти домінування в інформаційній сфері України, зокрема, за допомогою використання міфологічних комплексів, нашій державі потрібно зосередити зусилля:

1) на стратегічному рівні – на розробленні концепції національного міфологічного комплексу України;

2) на тактичному рівні: 

– на формуванні умов для інформаційної конкуренції геостратегічних акторів (зокрема РФ і Туреччини – у межах “панрусизму” і “пантюркізму” на тимчасово окупованій території Криму) за допомогою системного просування політичних міфів, які ґрунтуються на національному міфологічному комплексі України;

– на створенні спеціалізованих інформаційних ресурсів в Україні з метою просування цілеспрямованої інформації для нейтралізації антиукраїнських міфологічних атак ззовні.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.         Бжезинский З. Выбор: мировое господство или глобальное лидерство / З. Бжезинский. – М. : Международные отношения, 2005. – 288 с.

2.         Европейская служба внешних связей. Обзор дезинформации. Неделя 15. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.http://eeas.europa.eu/top_stories/2016/180216_ru.htm.

3.         Лосев А. Греческая мифология. Мифы народов мира : энциклопедия в 2 т. // А. Лосев ; [гл. ред. С. А. Токарев]. – М. : Советская энциклопедия, 1980. – Т. 1. – 976 с.

4.         Николаев А. С. Исследования по индоевропейской именной мифологии / А. С. Николаев. – СПб. : Наука, 2010. – 438 с.

5.         Онопко О. “Міфічна імперія” та імперська міфологія / О. Онопко // Український науковий журнал “ОСВІТА РЕГІОНУ”. – 2014. – № 3. – С. 82 – 85.

6.         Расторгуев С. П. Информационные операции в сети Интернет / С. П. Расторгуев, М. В. Литвиненко ; [общ. ред. А. Б. Михайловского]. – М. : АНО ЦСОиП, 2014. – 128 с.

7.         РИСИ ТВ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.risstv.ru/page/1/?s=миф.

8.         Смирнов Л. Мифы и реалии славянского единства [Електронний ресурс] / Л. Смирнов . – Режим доступу : http://www.riss.ru/smi/16820/.

 

REFERENCES: 

1.         Bzhezinskiy, Z. (2005). Vyibor: mirovoe gospodstvo ili globalnoe liderstvo. Moscow: Mezhdunarodnyie otnosheniya. – 288 s.

2.         Evropeyskaya sluzhba vneshnih svyazey. Obzor dezinformatsii. Nedelya 15. – Available at: http://www.http://eeas.europa.eu/top_stories/2016/180216_ru.htm.

3.         Losev, A. (1980). Grecheskaya mifologiya. Mifyi narodov mira : entsiklopediya v 2 t. // A. Losev; [gl. red. S. A. Tokarev]. Moscow: Sovetskaya entsiklopediya. – T. 1. – 976 s.

4.         Nikolaev, A.S. (2010). Issledovaniya po indoevropeyskoy imennoy mifologii. SPb.: Nauka. – 438s.

5.         Onopko, O. (2014). “Mifichna imperiia” ta imperska mifolohiia. “OSVITA REGIONU. – № 3, S. 82-85.

6.         Rastorguev, S.P. (2014). Informatsionnyie operatsii v seti Internet / S. P. Rastorguev, M. V. Litvinenko ; [obsch. red. A. B. Mihaylovskogo]. Moscow: ANO TsSOiP. – 128 s.

7.         RISI TV. – Available at: http://www.risstv.ru/page/1/?s=mif.

8.         Smirnov, L. Mifyi i realii slavyanskogo edinstva. – Available at: http://www.riss.ru/smi/16820/.

 



Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017