КАФЕДРА @ UA

 

Сінькевич, Дмитро. МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ФРН // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ФРН

 

Сінькевич, Дмитро,

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

студент,

sinck13@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена дослідженню моделі політичного менеджменту ФРН, її територіальним, економічним та національним особливостям і  характерним рисам. Представлена актуальність даної теми, адже політична модель Німеччини є зразком для багатьох країн світу. Розглянуто основні положення законодавства ФРН, його територіальні, національні особливості та вплив на створення моделі політичного управління, три основні гілки влади, а також визначені основні особливості судової та виборчої системи ФРН і порівняння їх з українськими.  Визначено, що модель управління ФРН вибудовувалась впродовж багатьох років, враховуючі економічні і політичні особливості післявоєнного періоду ФРН.

Ключові слова: управління, менеджмент, держава, партія, конституція, закон, політика, система, федерація. 

 

 

MODEL OF POLITICAL MANAGEMENT OF GERMANY

 

Sinkevich, Dmitry,

National Pedagogical University named after. M.P. Drahomanov (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Administration,

student,

sinck13@ukr.net

 

SUMMARY

The article is devoted to the research of the model of political management of the Federal Republic of Germany, its territorial, economic and national peculiarities and characteristics. The relevance of this topic is presented because the German political model is an example for many countries of the world. The main provisions of the legislation of the Federal Republic of Germany, its territorial, national peculiarities and influence on the creation of a model of political governance, the three main branches of power, as well as the main features of the judicial and electoral system of the Federal Republic of Germany and their comparison with the Ukrainian ones are considered. It is determined that the management model of Germany was built for many years, taking into account the economic and political peculiarities of the postwar period of the Federal Republic of Germany.

Key words: management, management, state, party, constitution, law, politics, system, federation.

 

Актуальність даної статті зумовлена постійним розвитком політичного менеджменту Німеччини, впровадженням нових законів та поправок. Об’єктом дослідження є політичний менеджмент ФРН. Предметом дослідження є основні особливості моделі політичного менеджменту ФРН. Метою дослідження є ознайомлення з особливостями моделі політичного менеджменту ФРН і порівняння її з українською. Основними завданнями дослідження є:

 1. Ознайомитись з основними положеннями законодавства ФРН; 2. Ознайомитись з діяльністю основних гілок влади у ФРН; 3. Розглянути та визначити основні особливості судової та виборчої систем ФРН. 

 

Конституційний устрій

Офіційна назва країни – Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland). У скороченому варіанті – Німеччина. Столиця ФРН – Берлін (з червня 1991 р.). До цього впродовж 42 років столицею було західнонімецьке місто Бонн. Державний прапор – чорний-червоно-золотий. Герб зображує одноглавого орла. Гімн – "Пісня німців" (Das Lied der Deutschen).

 

Основи початкового державного устрою сучасної Німеччини були визначені рішеннями Ялтинської (лютий 1945 р.) і Потсдамської конференцій (17 липня – 2 серпня 1945 р.), а також Лондонським протоколом від 12 вересня 1944 року, який закріпив поділ країни спочатку на три окупаційні зони, а Берліна на три частини, а потім (після Ялтинської конференції) – на чотири зони, включаючи французьку зону. На Лондонській конференції (23 лютого – 3 березня 1948 р.) Франція, Великобританія і США домовилися про створення єдиного державного устрою в західних окупаційних зонах, що визначило основи внутрішньої і зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччини на багато років.

 

Конституювання ФРН розпочалося 1 липня 1948 р. передачею верховним командуванням західних окупаційних зон так зв. "франкфуртських документів" міністрам-президентам створених на території їхніх зон німецьких земель. У цих документах містилися вимоги створити демократичну, федеративну систему правління, яка б гарантувала дотримання особистих прав і свобод. Саму розробку проекту майбутньої конституції здійснювала Парламентська рада[5].

 

Відповідно до прийнятої Конституції ФРН 14 серпня 1949 р. були проведені перші загальнофедеральні вибори. За їхніми результатами блок ХДС/ХСС отримав 139 із 402 депутатських мандатів, що становило 32,1% голосів, СДПН виборола 132 депутатські мандати, ВДП – 52. Всього до першого бундестагу увійшли представники десяти партій. 15 вересня 1949 р. був обраний федеральний канцлер. Ним став лідер ХДС К. Аденауер. Першим президентом ФРН став лідер ВДП Теодор Хейс [5].

 

Нинішній статус ФРН як суверенної держави з урахуванням об'єднання Німеччини і положень міжнародного права був законодавчо закріплений в ряді міжнародних договорів і угод: 18 травня 1990 р. між ФРН і НДР був підписаний договір про створення валютного, економічного і соціального союзу; 31 серпня 1990 р. був підписаний Договір про об'єднання, в якому був зафіксований механізм приєднання НДР до ФРН на основі статті 23 західнонімецького Основного Закону, 12 вересня 1990 р. в Москві між СРСР, США, Великобританією, Францією і двома німецькими державами було підписано Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, згідно з яким Німеччина отримала повний суверенітет, а Західний Берлін припинив своє існування як самостійна політична одиниця. Берлін як столиця ФРН був затверджений бундестагом 20 червня 1991 р. Таким чином, усіма цими документами був закріплений статус об'єднаної Німеччини як повноправного і визнаного суб'єкта міжнародного співтовариства [1].

 

Конституція ФРН визначає загальні принципи державного ладу ФРН, обов'язки держави перед своїми громадянами, їх обов'язки перед державою. Вона містить 146 статей, об'єднаних у 13 глав.

 

Конституція регламентує основні права людини і громадянина, регулює принципи взаємовідносин федерації і земель, визначає структуру і функції бундестагу, бундесрату, федерального президента, федерального уряду, законодавства, судочинства [5].

 

Основний Закон стверджує особисту свободу, рівноправність перед законом, свободу совісті і віросповідання, свободу вираження поглядів, зібрань, право на об'єднання, недоторканність житла, приватну власність, таємницю листування, телефонного зв'язку, право на притулок; гарантує кожному вільний розвиток особистості, право на життя і фізичну недоторканність.

 

Конституція має вищу юридичну силу. Вона пов'язує прямим чинним "основним правом" законодавчу і виконавчу владу.

 

Центральною характеристикою політичної системи ФРН є її незмінні структурні принципи, до яких належать: недоторканність людської гідності, принципи демократії, правової держави, федерального устрою та соціальної держави [2].

 

В основі демократичного устрою лежить принцип народного суверенітету. Це означає, що кожна державна гілка влади потребує демократичної легітимації. Носієм суверенітету і влади є народ, який здійснює свою владу шляхом виборів і голосування. Державна влада здійснюється також через спеціальні органи виконавчої влади, законодавства та правосуддя. Основний Закон визначає основні форми реалізації влади народу через інститути прямої демократії: референдуми, народні опитування, народну ініціативу [3].

 

Принцип соціальної держави включає забезпечення безпеки життя населення ФРН, соціальної справедливості, захист людської гідності громадян, їх рівності і права на соціальну допомогу.

 

Державна влада розділена між федерацією і землями. Як федерація, так і всі землі мають свої власні конституційні органи: ландтаги, земельні уряди, конституційні суди. Завдання центральних органів і земель доповнювати один одного.

 

Федеральні закони мають вищу юридичну силу порівняно з законами земель, і федерація здійснює нагляд за дотриманням законів землями. Землі є противагою політичної влади федерації і є свого роду обмежувачем і контролем державної влади в цілому. Компетенція передбачає повноваження щодо федерації та земель. Принципово землі мають право на законодавство, якщо Конституція не делегує ці повноваження федерації. Гарантуючи функціонування обох гілок законодавства, Конституція передбачає, що закони земель не можуть суперечити федеральним законам[2].

 

Республіканська форма державного устрою закріплена конституційною назвою країни – "Федеративна Республіка Німеччина". Це означає, що главою держави, на відміну від монархії, є федеральний президент, а ФРН вважається парламентською республікою, система центральних органів якої ґрунтується на принципі поділу влади.

 

Вища державна влада належить виборному представницькому органу (бундестагу). Главою держави є федеральний президент. На сьогодні ним є безпартійний Йоахім Ґаук [1] (вступив на посаду 23 березня 2012 року).

Федеральний президент є главою держави і вищим конституційним органом ФРН. Він обирається Федеральними зборами [3].

 

Федеральні збори – спеціальний орган, він створюється тільки для вибору федерального президента. Федеральні збори складаються з членів бундестагу і такого ж числа членів, які обираються ландтагами земель. Президентом може бути обраний кожен німець, який володіє правом обрання в бундестаг і досягає 40-річного віку. Він вибирається строком на п'ять років з правом повторного обрання.

 

Головні завдання і функції федерального президента не мають самостійного політичною оформлення. Це переважно представницька посада. У той же час він зобов'язаний зберегти конституційний лад, він призначає на посаду та звільняє з посади за пропозицією федерального канцлера членів уряду, розпускає бундестаг і висуває кандидатуру на пост федерального канцлера. Федеральний президент володіє правом призначати і звільняти федеральних чиновників і федеральних суддів[2].

 

Виконавча влада у ФРН на федеральному рівні складається з федерального уряду і федеральних органів управління.

Федеральний уряд ("кабінет") включає федерального канцлера і федеральних міністрів. Канцлер головує в уряді і користується правом його формування (відбирає кандидатів на пост міністрів і представляє їх на розгляд і призначення президентом країни; приймає рішення про чисельний склад та структуру уряду). У компетенцію канцлера входять такі функції, як визначення зовнішньополітичного курсу ФРН, проведення переговорів та участь в укладанні міжнародних договорів і угод [4].

 

Кожен федеральний міністр керує самостійно і під свою відповідальність своєю галуззю (він відповідальний перед парламентом). До ключових міністерств належать; міністерство фінансів, міністерство закордонних справ, міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції, міністерство економіки, міністерство оборони. На сьогодні в уряд входять 14 міністрів.

 

Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: бундестагу і бундесрату. Основним органом представницької і законодавчої влади ФРН є бундестаг (Bundestag). Обирається на чотири роки за допомогою загальних, прямих, вільних рівних і таємних виборів. Бундестаг обирає федерального канцлера, приймає рішення про формування уряду і контролює його діяльність, а також діяльність інших органів федерального управління. Бундестаг затверджує бюджет країни. Обговорює і затверджує закони ФРН. Для здійснення цих функцій у складі бундестагу формуються комісії.

 

Найважливішими з них є: комісія з економіки, з бюджету, з оборони, внутрішньополітична, зовнішньополітична, з питань Європейського Союзу, з питань праці та соціального забезпечення та інші.

 

Для керівництва діяльністю бундестагу обирається президент бундестагу і чотири його заступники, які утворюють президію. Є також дорадчий орган – Рада старійшин. Партійні інтереси в бундестазі захищають фракції партій[4].

 

Спеціальним конституційним органом, що представляє інтереси земель ФРН, є бундесрат (Bundesrat). Члени бундесрату не обираються, в нього входять члени земельних урядів або їх представники, число яких залежить від чисельності населення землі. Основною функцією бундесрату є захист інтересів землі на федеральному рівні та участь у федеральному законотворенні. Члени бундесрату мають право брати участь у всіх засіданнях бундестагу і його комітетів. Неприпустимо подвійне членство в бундестазі і бундесраті. У бундесраті немає партійно-політичних фракцій; також відсутня процедура таємного голосування.

 

Судова влада ФРН відособлена від інших функцій держави. Основний Закон закріплює широкий правовий захист громадян від актів державної влади (право громадянина опротестовувати всяку звернену на нього дію, яка ущемляє його права). Виконання правосуддя покладено на незалежних суддів, що підкоряються лише закону (суддів не можна зміщувати або звільняти з посади проти їхньої волі). У судовій системі ФРН задіяно понад 20 000 професійних суддів. У ФРН є чотири статуси суддівських посад: довічна, тимчасова, з випробувальним терміном і як доручення йому обов'язків судді.

 

Судова система включає п'ять видів судів:

• звичайні суди, які розглядають кримінальні справи, цивільні справи і сферу непозовного судочинства. Вони включають чотири інстанції: дільничний суд, земельний суд, верховний суд землі та Верховний суд ФРН. У роботі деяких судів беруть участь непрофесійні судді – судові засідателі;

• суди з трудових суперечок, що розглядають приватноправові справи з трудових правовідносин, справи з відносин між партнерами щодо укладання колективних договорів та справи за статутом підприємства;

• адміністративні суди, які включають усі публічно-правові суперечки з адміністративного права, якщо вони не входять до компетенції соціальних і фінансових судів;

• суди з соціальних питань, що розглядають питання у сфері соціального страхування;

• фінансові суди, у функції яких входить розглядання справ про податкові правопорушення. Вищим судом федерації і конституційним органом є Федеральний конституційний суд, який здійснює нагляд за додержанням Основного Закону, має право його тлумачення і вирішує конституційні суперечки.

 

Німецький федералізм

Згідно зі ст. 20 Основного закону, ФРН – федеративна республіка. Вона в адміністративно-територіальному відношенні ділиться на шістнадцять земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Брандербург, Бремен, Гамбург, Гессен, Макленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрінгія, Шлезвіг-Гольштейн. 

 

Три міста – Берлін, Гамбург і Бремен – прирівнені за своїм статусом до землі. У п'яти землях існують 22 адміністративні округи, що поєднують кілька районів. Федеральні землі діляться на райони. Всього налічується 429 районів, у тому числі 313 сільських районів і 116 міст, прирівнених до району, тобто міст земельного підпорядкування. До останніх, як правило, належать досить великі міста. Райони, своєю чергою, складаються з громад (комун). Громада характеризується наявністю общинного управління. Зазвичай громади (міста і селища) підпорядковуються безпосередньо району. У Німеччині налічується 12 141 громада[5].

 

Кожна із земель є окремою державою з власною конституцією, яка своєю чергою повністю відповідає принципам демократичної, республіканської, соціальної і правової держави і органам влади. У кожній з шістнадцяти земель існують свої парламенти, які обираються на термін 4-5 років. Крім терміну правління парламенту, в кожній землі так само різняться і їхні назви: громадянські збори, ландтаг, палата депутатів.

 

У конституціях земель не передбачено наявність президента як глави держави. Міністри-президенти або прем'єр-міністри земель поєднують у собі функції представницької прерогативи глави землі і глави уряду, вибираються вони за допомогою земельного парламенту. Така тенденція відмінно проглядається в так званих містах-державах, таких як Бремен, Берлін, Гамбург, де очільники уряду іменуються як правлячі бургомістри, уряди – сенатами, а міністрів називають сенаторами [2].

 

У кожній із земель, за винятком Шлезвіг-Гольштейна, діє своя судова система і власний орган конституційного контролю. На території більшості округів діють і свої власні комунальні, .сільські та міські органи місцевого самоврядування, які обираються самим населенням за допомогою пропорційного представництва. Податки на виробництво та нерухомість, так само як і прибутковий податок, йдуть у розпорядження місцевої влади, проте, окрім цього, практично всі муніципалітети отримують від федеративного уряду ще й додаткові субсидії.

 

У сучасній ФРН суб'єкти федерації – землі – це держави, які самостійно реалізують усю повноту державної влади за межами повноважень федерації. Важливо, що землі реалізують ті владні повноваження, які не є похідними від федерації, але конституційно визнані нею, тобто не можуть бути скасовані. Землі самостійно встановлюють свій конституційний лад, але зобов'язані дотримуватися загальних положень: їх конституційний порядок повинен відповідати принципам республіканської, демократичної і соціальної правової держави (стаття 28 Основного закону)[5].

 

Верхня палата парламенту – бундесрат – орган прямого представництва земель на федеральному рівні. Бундесрат складається з членів урядів земель, при цьому склад їх може мінятися від засідання до засідання залежно від обговорюваного питання. Землі мають у бундесраті від 3 до 6 голосів залежно від чисельності їх населення. Важливо, що всередині делегації від однієї землі голоси можуть подаватися тільки одноманітно; отже, на засідання бундесрату виноситься вже узгоджена позиція землі.

 

Виборча система 

Військова поразка Третього рейху супроводжувалося широкомасштабною ліквідацією націонал-соціалістичної системи. Поразка Німеччини викликала у багатьох німців психологічний шок. Складною проблемою було відродження національної самосвідомості, нове розуміння свого місця у світі [5].

 

Основними інструментами формування нової політичної культури стали: системи державної освіти для дітей та молоді, громадянської освіти дорослих, засоби масової інформації. Формування нової політичної культури йшло в ФРН по шляху формування неприйняття у населення диктатури як негативної моделі.

 

У листопаді 1989 року впала Берлінська стіна, а 3 жовтня 1990 р. набув чинності Договір про об'єднання ФРН і НДР. З цього моменту починається формування нової партійної системи.

 

Електоральна система ФРН, яка функціонує вже протягом 70 років, дивує своєю життєздатністю. Це – не просто система, за допомогою якої на основі волевиявлення громадян формуються органи державної влади демократичної держави. Електоральна система – своєрідний "барометр" співвідношення політичних сил у країні, а також соціальних та економічних груп, що стоять за ними. Вибори і пов'язані з ними виборчі кампанії відображають і фіксують процеси соціальної диференціації, виявляють приховані вектори розвитку соціальної структури суспільства загалом.

 

У Німеччині проводяться вибори трьох рівнів: федеральні (Бундестаг, Європейський парламент); регіональні (парламенти земель (ландтаги), громадянські зборів земель-міст); місцеві (повітові, земські, громадські ради, бургомістри міст).

 

Регулювання виборчого процесу здійснюється на основі Основного закону ФРН 1949 р., Федерального закону про вибори 1993 року, правових актів земель (в основному повторюють федеральні правові акти) [5].

 

Вибори в Німеччині загальні, рівні, прямі, таємні. Голосування добровільне. Вибори призначає президент ФРН, Встановлено час голосування: з 8.00 до 18.00 годин, тобто тривалість голосування виборців становить 10 годин. Вибори можуть проводитися в неділю або у встановлений законом неробочий день. Поріг явки відсутній, але для ФРН характерна висока явка виборців на вибори (70-90%)

 

Пропорційна система за земельними списками має мету, щоб всі партії були розподілені пропорційно до поданих за них голосів. Досвід показує, що найменше невідповідність між волевиявленням електорату і розподілом мандатів у парламенті виявляється в державах, які використовують модифіковану пропорційну систему з "національним округом", до яких належить Німеччина. З іншого боку, прямий вибір кандидата від виборчого округу дає громадянину шанс вибрати певного політика. Персональне голосування за кандидата в одномандатних округах ставить своєю метою забезпечити тісні взаємини між виборцями та їхніми представниками.

 

Основна функція контролю за діяльністю уряду виконується опозицією, яка досить широко представлена в парламенті. Важливо відзначити, що взаємини між урядом і опозицією в німецькій політиці швидше співробітницькі й узгоджені, ніж конфліктні або ворожі. Це, втім, є результатом історичної та політичної культури, а не виборчої системи як такої [2].

 

Такий механізм формування бундестагу забезпечує лідерам найбільших політичних партій депутатський мандат навіть у разі їх поразки по територіальних виборчих округах. Жодна з політичних партій не може бути представлена в бундестазі, якщо вона не отримала мінімум 5% голосів виборців у масштабі всієї країни або 3 депутатських мандати в округах.

 

На виборах до Європейського парламенту застосовується пропорційна система; формуються загальнонаціональні та земельні списки. Прохідний бар'єр – 5%. ФРН має найбільше представництво в Європарламенті – 99 депутатів. Політичні партії отримують фінансову підтримку з боку держави. Щоб отримати право на надання їй субсидій, партія повинна зібрати при голосуванні за списками не менше 0,5% голосів.

 

У ФРН політичні партії, не представлені в бундестазі або одному з ландтагів із моменту проведення останніх виборів як мінімум п'ятьма депутатами, можуть висувати кандидатів лише після того, як повідомлять керівника виборів про свій намір брати участь у виборчій кампанії, а федеральний комітет визнає за ними властивості партії. Крім того, партія, не представлена в парламенті, повинна зібрати не менше 200 підписів виборців у кожному окрузі, де висувається її кандидат, і не менше 1 000 підписів виборців на кожній землі, де висуваються списки кандидатів (виняток становлять політичні партії національних меншин).

 

Щодо місцевих виборів слід зазначити, що Конституції 11 "старих" земель вступили в законну силу в різний час, у період між 1946 і 1957 роками. Розробка конституцій 5 "нових" земель почалася після їх возз'єднання зі "старою ФРН" з липня 1990 року.

 

Німецькі політики і вчені вважають, що тільки федеративна держава в змозі нейтралізувати негативні наслідки приходу до влади на рівні Федерації або в конкретній землі радикальної партії будь-якого забарвлення, не дати їм прийняти руйнівні форми. Спроби такого роду партій провести відповідні її політичним установкам "перетворення" в рамках всієї країни можуть бути зупинені і скориговані таким федеральним конституційним органом, як бундесрат. Земельні уряди на основі своїх конституцій також володіють дієвими правовими важелями, що дозволяє запобігти радикалізації політики окремих земель. Іншими словами, демократичний федералізм може запобігти можливості або принаймні знизити ймовірність радикальних змін наявного конституційного ладу, всіх сфер соціально-економічного життя суспільства.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.Порівняльне правознавство : підручник / С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов, І. О. Биля-Сабадаш. –  2012. – Харків. – C. 80 – 87.

2.Порівняльне правознавство за загальною редакцією академіка НАПрН України О. В. Петришина. –  2012. –  Харків. – С. 92 – 98.

3.Порівняльне правознавство за загальною редакцією академіка НАПрН України О. В. Петришина. –  2012. –  Харків. – С. 102 – 106.

4.Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз. Назаров І.В. – 2011. – Харків. – С. 22 – 25.

5. Конституція ФРН. – Режим доступу: http://bookss.co.ua/book_derzhavne-pravo-zarubizhnih-kran_726/88_89.-osnovnij-zakon-frn

 

 REFERENCES:

1. Pogrebnyak, S.P.; Lukyanov, D.V. (2012). Polygnogo jurisprudence: a textbook, pp. 80– 87.

2. Petryshina, O.V .(2012). Polymety jurisprudence by the general editors of the academician of the National Academy of Sciences of Ukraine, pp. 92 – 98.

3. Petryshina, O.V. (2012). Polymety jurisprudence by the general editors of the academician of the National Academy of Sciences of Ukraine, pp. 102 – 106.

4. Nazarov I.V .(2011).  Law systems of the countries of the European Union and Ukraine: comparative legal analysis, pp. 22 – 25.

5. Constitution of the Federal Republic of Germany. – Available at: http://bookss.co.ua/book_derzhavne-pravo-zarubizhnih-kran_726/88_89.-osnovnij-zakon-frn

 

 

 



Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017