КАФЕДРА @ UA

 

Аніскова, Анастасія. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ВЕНЕСУЕЛИ ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2015 РОКУ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2




 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ВЕНЕСУЕЛИ ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2015 РОКУ

 

Аніскова, Анастасія,

магістр міжнародної інформації,

Київський національний університет ім. Т. Шевченка (Київ, Україна),

Інститут міжнародних відносин,

кафедра міжнародної інформації,

email: a.aniskova@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена опису поточного стану політичної ситуації в Боліварській Республіці Венесуела, детальному аналізу політичного устрою та режиму цієї держави, а також парламентським виборам, що відбулися у грудні 2015 року. Зокрема, дослідженню причин безпрецедентної перемоги опозиційної партії, яка отримала владу вперше за останні 16 років. Не дивлячись на те, що на передодні виборів опозиційна до влади партія «Круглий стіл демократичної єдності» потерпала від розбіжностей поглядів її лідерів, політики спроміглися дійти до згоди та єдиним блоком виступити на виборах. Об'єднана опозиція може перемогти на парламентських виборах навіть в найнесприятливіших умовах домінування авторитарно-популістської влади, але для цього вона повинна хоча б тимчасово мінімізувати внутрішні розбіжності і бути максимально широкою як в політичному, так і в соціальному відношенні.

Ключові слова: Венесуела, політичний менеджмент, вибори.

 

 

FEATURES OF POLITICAL MANAGEMENT OF VENEZUELA DURING THE PARLIAMENTARY ELECTIONS, 2015

 

Anastasiia Aniskova,

Master of international information,

Kyiv National university of Taras Shevchenko,

Institute of international relations,

International information department,

email: a.aniskova@ukr.net

 

SUMMARY

The article highlights the current political situation in the Bolivarian Republic of Venezuela, gives detailed analysis on political system and regime of this state as well as on Venezuelan parliamentary election held in 2015. In particular, the article is dedicated to the study of reasons due to which happened this unprecedented victory of the opposition party that won parliamentary election for the first time in past 16 years. Despite the fact that before this election campaign the opposition party called Democratic Unity Roundtable suffered from internal controversies, politicians after all managed to reach an agreement and act as a single block in the elections. The united opposition may win the parliamentary elections even in the most adverse conditions following the domination of authoritarian populist government, but to this end it has to minimize, at least temporarily, all the internal differences and to be as wide politically and socially as possible.

Keywords: Venezuela, political management, elections. 

 

Об’єкт дослідження – політичний менеджемент Венесуели.Предмет дослідження – парламентські вибори 2015 року.

Використані в статті наукові методи: історичний, соціокультурний, пізнавальний, інформаційний.

 

 

Виклад основного матеріалу.

Початок політичної кризи у Венесуелі припадає на 4 лютого 2014 року, коли масові акції та демонстрації, що почалися зі студентських протестів у Сан-Крістобалі, столиці штату Тачира, перекинулися на інші міста, зокрема на Мериду. Їх учасники скаржилися на недостатні заходи безпеки в університетських кампусах, а також протестували проти економічної кризи, викликаної, на їх думку, політикою уряду. Пізніше протести перекинулися і на столицю країни, Каракас. Деякі учасники цих акцій були затримані силами безпеки, що дало поштовх новим протестам, що в свою чергу призвело до сутичок з поліцією та людських жертв [1].

 

Окремі ЗМІ виділяють 5 основних причин виникнення кризи, а саме:

1)     падіння цін на нафту;

2)     значний обсяг соціальних дотацій населенню;

3)     значні витрати, які були спрямовані на підвищення іміджу влади та держави;

4)     відсутність реформ;

5)     заборгованість по кредитам та їх значна кількість.

 

Венесуела перебуває у кризовому стані. Її економіка увійшла в піке після смерті попереднього президента Уго Чавеса. Сьогодні лідери опозиції закликають народ до революції та повалення президента Мадуро. Країна з найбільшими запасами нафти в світі наближається до колапсу.

 

Інфляція в країні досягла сотень відсотків, відключають воду і світло, а ліки і продукти стали дефіцитом. Грошей на їжу не вистачає (яйце коштує 100 боліварів, м'ясо – 4 тис. при середній зарплаті в 27 тис.). За продуктами зі знижками потрібно вистоювати величезні черги, люди втрачають свідомість через голод. У країні процвітає мародерство: багатотисячні натовпи штурмують супермаркети.

 

Валюту в казну приносять доходи від продажу нафти. Після того як ціна на неї впала, в Венесуелі і загострилася криза. Ринковий курс долара від «чорного» відрізняється в сто разів. Подвійний курс валюти, гіперінфляція, політика влади, яка перешкоджає імпорту, політична криза, посуха, падіння ціни на нафту – все це поставило країну на межу виживання [2].

 

Причиною протесту є також високий рівень злочинності в Венесуелі, який, за деякими даними, один з найвищих у світі та найвищий в Південній Америці. Зокрема, каталізатором народного невдоволення стало вбивство колишньої «Міс Венесуела» Моніки Спір та її чоловіка.

 

Сім з десяти венесуельців звинувачують у всьому політику президента Мадуро. Сам Мадуро звинувачує у всіх проблемах «зовнішню агресію», стверджуючи, що на чолі «змови» стоять США, які хочуть ввести війська у Венесуелу і повалити його [3].

 

Венесуельська криза є стабільною, з кожним місяцем ситуація в країні погіршується: економічні показники падають, дефіцит продовольчих товарів зростає, люди виходять на мітинги і вимагають відставки президента Ніколаса Мадуро.

Ситуація повністю контролюється чинною владою, яка жодним чином не намагається вивести країну з кризи, а натомість лише бореться з опозицією та розганяє демонстрантів.

 

13 грудня 2016 року Національна асамблея Венесуели прийняла постанову, якою чинний президент Ніколас Мадуро визнається відповідальним за кризу. Як повідомляється на офіційній сторінці парламенту в Twitter, заяву про політичну відповідальність президента республіки Ніколаса Мадуро Мороса було прийнято одноголосно.

 

В цілому, комунікативні стратегії і тактики керівництва Венесуели можна визначити як конфронтаційні – президент та уряд держави не визнавали й досі не визнають своєї відповідальності за поглиблення кризової ситуації, а по відношенню до невдоволених вживають заходи покарання.

 

Подібну стратегію можна охарактеризувати наступними характерними діями, до яких вдавалася верхівка венесуельської влади:

1)     насилля, агресія, примус (розгін демонстрантів із застосуванням силових методів, відключення газу в районах, де виступають протестуючі, відкриті провадження проти учасників мітингів та їх поплічників, блокування роботи журналістів);

2)     захоплення ініціативи, контроль над ситуацією (за підтримки Верховного Суду Мадуро позбавив опозицію кваліфікованої більшості в парламенті, блокування Національною виборчою комісією процесу підготовки до референдуму про відставку президента);

3)     викриття, претензії (чинна влада неодноразово звинувачувала опозицію в тому, що вони отримують фінансову підтримку від США, Колумбії та Мексики);

4)     суперництво, конфлікт (боротьба проти опозиції, організація анти-опозиційних мітингів).

 

Справа головним чином в авторитарному політичному режимі, який послідовно ліквідує інститути демократичної участі, чесні, рівні і справедливі вибори, поділ влади, незалежний суд, пригнічує свободу слова і практично всі інші політичні свободи і права, спираючись при цьому на залежні від держави соціальні верстви. Суть такого режиму полягає в прагненні увічнити своє перебування при владі, переслідуючи і знищуючи будь-яку незалежну економічну, соціальну і політичну активність, в якій він справедливо вбачає загрозу для свого існування.

 

Загалом, виборча система у Венесуелі виглядає наступним чином. Боліварська Республіка Венесуела – федеративна президентська республіка. Президент Венесуели є водночас главою держави і главою уряду, він обирається на основі загального прямого і таємного голосування більшістю голосів терміном на 6 років, причому згідно з прийнятою 15 лютого 2009 року поправки до Конституції обмеження на переобрання президента було відмінено.

 

Окрім того, Президент має право звернутися до парламенту з проханням наділити його надзвичайними повноваженнями у певних сферах політики, рішення про що приймається більшістю у 2/3 голосів. Чинний президент Венесуели – Ніколас Мадуро – був обраний 19 квітня 2013 року на позачергових виборах, пов’язаних зі смертю тодішнього президента республіки – Уго Чавеса. Віце-президент Венесуели – Арістобуло Істуріс, був обраний 6 січня 2016 року (призначається Президентом) [4].

Уряд Венесуели, як вже було зазначено, очолюється Президентом, який призначає міністрів особисто [4].

 

Національна Асамблея – однопалатний парламент, що складається зі 167 депутатів, причому 113 депутатів обираються загальним прямим і таємним голосуванням від одно- та багатомандатних виборчих округів, 51 депутат – обираються від багатомандатних виборчих округів за пропорційною системою голосування, а останні 3 місця належать представникам корінних народів Венесуели). Строк правління Національної Асамблеї становить 5 років [4].

 

Верховний суд – складається з 32 суддів, які представляють 6 департаментів з конституційних, політико-адміністративних, виборчих, цивільних, кримінальних та соціальних питань. Судді призначаються Національною Асамблеєю, термін їх повноважень становить 12 років без права на переобрання [4].

Головні партії:

1)     Об'єднана соціалістична партія Венесуели (очолює Ніколас Мадуро)

2)     Круглий стіл демократичної єдності (очолює Хесус Тореальба – в опозиції до партії Президента)

 

Що стосується власне виборів до парламенту, то з 2015 року всі 167 членів Національної Асамблеї обираються за пропорційно-мажоритарною системою, а саме: 113 депутатів обираються у 87 виборчих округах за мажоритарною системою відносної більшості; 51 депутат обирається за пропорційною системою із закритими партійними списками виборцями всіх 23 штатів та Столичного округу Венесуели, причому мандати розподіляються за методом д'Ондта; 3 місця закріплені за представниками корінних народів, вони обираються місцевою громадою [5].

 

Останні вибори до Національної Асамблеї були проведені 6 грудня 2015 року. За рахунком це четверті парламентські вибори, що відбулися з часу прийняття у 1999 році Конституції, якою двопалатна (бікамеральна) структура парламенту була змінена на однопалатну. Окрім того, це також перші вибори до Національної Асамблеї після смерті Уго Чавеса.

 

Опозиційна до влади партія – «Круглий стіл демократичної єдності» – перемогла у цій виборчій кампанії, отримавши 109 основних місць з 164, а також усі 3 місця для представників корінних народів, що зрештою дозволило партії сформувати у парламенті кваліфіковану більшість. З пропрезидентського блоку «Великий патріотичний полюс Симона Болівара» до парламенту потрапило 55 депутатів [5]. За даними Bloomberg явка виборців перевищила 70% [6]. Таким чином, опозиція здобула перемогу на загальнонаціональних виборах вперше за 16 років.

 

Ніколас Мадуро результати парламентських виборів визнав, про що заявив під час свого офіційного звернення до нації: «…Ми визнаємо ці несприятливі результати, приймаємо їх, та стверджуємо, що у Венесуелі перемогли конституція і демократія» [7].

 

Висновки.

Отже, «Круглий стіл демократичної єдності» завоював кваліфіковану більшість у дві третини голосів, тим самим завдавши нищівну поразку авторитарно-популістського режиму, який з квітня 2013 року очолює президент Ніколас Мадуро. Опозиція виграла в 17 з 23 штатів країни, включаючи рідний штат Уго Чавеса, і в федеральному окрузі. Завойована нею конституційна більшість дає право призначати або звільняти членів інших гілок влади – суддів Верховного суду і членів Національної виборчої ради; пропонувати конституційні реформи і скликати Конституційну асамблею, приймати так звані «органічні» (конституційні) закони, що стосуються фундаментальних прав громадян і можливості проводити референдуми.

 

Під час виборчої кампанії та після перемоги для опозиції першочерговими були ті самі соціальні вимоги більшості населення – рівності і соціальної справедливості, – на яких 10 років «паразитував» правлячий режим. Їй вдалося органічно включити соціальні вимоги низів в свою демократичну програму, чому, безсумнівно, сприяла катастрофічна економічна ситуація, до якої призвів країну чавізм.

 

Очевидно, що опозиція або, принаймні, значна частина її розуміє: один з її лідерів – Енріке Капрілес – відкрито стверджує, що соціальні завоювання низів в галузі освіти, охорони здоров'я, доступу до житла та продовольства повинні бути збережені. Саме це й дозволило демократичній та ліберальній опозиції завоювати на свій бік тих, хто складав головну базу підтримки режиму і хто в останні роки все більше виступав проти найгірших рис чавізму: авторитаризму, демагогії, брехні і маніпуляції громадською думкою.

 

Таким чином, як свідчить досвід парламентської кампанії 2015 року у Венесуелі, основною запорукою перемоги над авторитарним режимом та забезпечення поступового мирного переходу до демократії є включення соціальних потреб простих громадян в демократичний, анти-авторитарний порядок денний, а соціальний рух – у рух загальнодемократичний. Послідовне руйнування всіх державних інститутів, фактична приватизація виконавчої влади та повне підпорядкування їй законодавчої і судової влади, що перетворюються на слухняних виконавців волі вождя, зрештою може призвести лише до політичного колапсу.  

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Студенческие протесты в Венесуэле: двое погибших [Електронний ресурс] / BBC – Режим доступу до ресурсу: http://www.bbc.com/russian/international/2014/02/140213_venezuela_student_protests_dead.shtml.
  2. Харченко А. Причины кризиса в Южной Америке: Венесуэлу накрыли голодные бунты [Електронний ресурс] / Александра Харченко – Режим доступу: http://business.vesti-ukr.com/149128-prichiny-krizisa-v-juzhnoj-amerike-venesujelu-nakryli-golodnye-bunty.
  3. Президент Венесуэлы объявил о девальвации боливара и подорожании бензина [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.vedomosti.ru/economics/news/2016/02/18/630172-venesueli-devalvatsii.
  4. CIA. The World Fact book [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ve.html
  5. Venezuelan parliamentary election, 2015 [Електронний ресурс] // Wikipedia – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Venezuelan_parliamentary_election,_2015
  6. Andrew Rosati. Venezuela Seen Handing Congress to Opposition in Sunday Vote [Електронний ресурс] / Andrew Rosati, Noris Soto // Bloomberg – Режим доступу: https://www.bloomberg.com/news/articles/2015-12-06/venezuelans-to-vote-in-polls-seen-handing-congress-to-opposition
  7. Venezuela election: Maduro's Socialists trounced [Електронний ресурс] // BBC News – Режим доступу: http://www.bbc.com/news/world-latin-america-35019111

 

REFERENCES:

  1. Student protests in Venezuela: two deadю BBC. – Available at: http://www.bbc.com/russian/international/2014/02/140213_venezuela_student_protests_dead.shtml
  2. Kharchenko, A. Causes of the crisis in South America: Venezuela covered with hunger riots. – Available at: http://business.vesti-ukr.com/149128-prichiny-krizisa-v-juzhnoj-amerike-venesujelu-nakryli-golodnye-bunty
  3. President of Venezuela announced the devaluation of the bolivar and the rise in price of gasoline. – Available at: http://www.vedomosti.ru/economics/news/2016/02/18/630172-venesueli-devalvatsii
  4. CIA. The World Fact book. – Available at: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ve.html
  5. Venezuelan parliamentary election, 2015. Wikipedia. – Available at: https://en.wikipedia.org/wiki/Venezuelan_parliamentary_election,_2015
  6. Rosati, Andrew; Soto, Noris (2015). Venezuela Seen Handing Congress to Opposition in Sunday Vote. Bloomberg. – Available at: https://www.bloomberg.com/news/articles/2015-12-06/venezuelans-to-vote-in-polls-seen-handing-congress-to-opposition
  7. Venezuela election: Maduro's Socialists trounced. BBC News. – Available at: http://www.bbc.com/news/world-latin-america-35019111

 



Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017