КАФЕДРА @ UA

 

Мінтюк, Олена. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДЧАС ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ ПРО ВИХІД КАТАЛОНІЇ ЗІ СКЛАДУ ІСПАНІЇ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – К




 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДЧАС ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ ПРО ВИХІД КАТАЛОНІЇ ЗІ СКЛАДУ ІСПАНІЇ

 

Мінтюк, Олена,

магістр,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ),

Інститут міжнародних відносин,

кафедра міжнародної інформації,

Mintyuk_e@yahoo.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто особливості формування політичної системи Іспанії та політичну систему автономного співтовариства Каталонія. Хронологічно описано шлях формування політичного сектору в Каталонії  та їх спроби провести референдуми про вихід Каталонії зі складу Іспанії у 2009, 2010, 2014, 2017 роках. Розглянуто план про вихід Каталонії зі складу Іспанії, який був прийнятий каталонським парламентом у 2015 році. Проаналізовано можливі наслідки для розвитку Каталонії, як незалежної держави, включаючи можливість її членства в Європейському Союзі, функціонування банківської системи та розвитку малого та середнього бізнесу, та наслідки для економіки та національної безпеки Іспанії у разі проголошення незалежності автономного співтовариства. 

Ключові слова. Іспанія, Каталонія, референдум, парламент, незалежність, Європейський Союз.

 

 

FEATURES OF POLITICAL MANAGEMENT DURING THE ORGANIZATION OF REFERENDUMS ON THE INDEPENDENCE OF CATALONIA 

 

Mintyuk, Olena, 

Master,

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv),

Institute of International Relations,

International Information Department,

Mintyuk_e@yahoo.com

 

SUMMARY

The article deals with the features of formation of Spanish political system and political system of autonomous community Catalonia. There is described the way of formation of Catalonian political sector and their attempts to hold the referendum on the independence of Catalonia in 2009, 2010, 2014 and 2017. There were also analyzed, on the one hand, the consequences of Catalonia, functioning as independent state, its membership in European Union, functioning’s of its bank system and business sector, and on the another, the consequences for economy and national security of Spain in case of withdrawal of Catalonia.

Keywords. Spain, Catalonia, referendum, parliament, independence, European Union.

 

 

Об’єкт дослідження. Внутрішня політика Іспанії по відношенню до своїх автономних співтовариств.

Предмет дослідження. Спроби Каталонії проголосити незалежність від Іспанії.

Методи дослідження. Методологія дослідження визначена характером теми та особливостями джерельної бази, яка лягла в основу роботи. В статті переважно використовувались історичний, структурний та порівняльний аналіз, що зробило можливим вивчення об'єкту і предмету дослідження в комплексі, виявлення їх найбільш схожих і протилежних якостей, а також взаємозалежності і взаємозумовленості між ними. Використовувався структурний аналіз, оскільки питання незалежності Каталонії досліджується як один із напрямків загроз національній безпеці Іспанії. Також використовувався історичний метод, який надав можливість проаналізувати етапи та специфіку формування політичної влади Каталонії.  Аналітичний підхід дозволив проаналізувати наслідки виходу Каталонії зі складу Іспанії.

 

Основні результати дослідження. Згідно с Конституцією Іспанії, яка була ухвалена у 1978 році, Іспанія – це парламентська демократична держава, де головою виступає король. Влада в Іспанії поділяється на 3 гілки - законодавча, виконавча та судова. Розглянемо всі гілки окремо.

 

Законодавча влада представлена парламентом - Cortes Generales, який складається з двох палат - конгресу та сенату. Вибори в парламент, як правило проходять раз в 4 роки, хоча можуть бути об'явлені і достроково. Обидві палати формуються одночасно на основі прямого виборчого права таємним голосуванням. Сенат, верхня палата парламенту, складається з 266 членів.

 

На національних виборах обираються 208 членів сенату, які формуються по партійним спискам. 58 членів сенату назначаються регіональними законодавчими органами. Конгрес депутатів обирається за системою пропорційного представництва, тобто депутатські мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно голосам, якщо ці депутати пройшли процентний бар'єр - в Іспанії бар'єр становить 3%. Конституція Іспанії закріпляє чіткий ліміт- нижня палата повинна включати не менше 300 та не більше 400 депутатів.

 

Виконавча влада належить державному уряду, який складається голови уряду та його заступника та міністрів. Король після наради с парламентом висуває кандидата на посаду голови уряду. Ця процедура носить назву "Дебати по інвеститурі ( Debate de Investidura). На сьогоднішній день цю посаду займає Маріано Рахой. Зазвичай цю посаду отримає лідер партії, яка перемогла на виборах, або лідер коаліції. Прем'єр міністр в свою чергу набирає собі команду.

 

Зараз в команді прем'єр-міністр має в допомогу 12 міністрів :

* José Manuel García-Margallo y Marfil, Міністерство закордонних справ та міжнародного співробітництва;

* Alberto Ruiz-Gallardón, Міністерство юстиції;

* Pedro Morenés Eulate, Міністерство оборони;

* Cristóbal Montoro Romero, Міністерство фінансів;

* Jorge Fernández Díaz, Міністерство внутрішніх справ;

* Ana María Pastor Julián, Міністерство розвитку;

* José Ignacio Wert Ortega, Міністерство освіти;

* María Fátima Báñez García, Міністерство зайнятості та соціального захисту;
* José Manuel Soria López, Міністерство промисловості та туризму;
* Miguel Arias Cañete, Міністерство сільського господарства та навколишнього середовища;

* Luis de Guindos Jurado, Міністерство економіки;

* Ana Mato, Міністерство охорони здоров’я. [1]

 

Судова система Іспанії включає в себе муніципальні суди, суди першої інстанції, провінціальні суди, Національний суд та Верховний суд. Верховним судом управляє голова, який назначається королем. Найвищою судовою інстанцією вважається Верховний суд, за ним народиться національний суд.

 

Іспанія налічує 8000 муніципалітетів і 17 автономних регіонів, тому разом з парламентськими виборами відбуваються, також,  вибори в регіональні та місцеві органи влади. Так по регіонах населенні Іспанії, що складає 46 438 422 людини, обираються 8111 мерів різних міст та селищ та 812 депутатів регіональних парламентів. Парламенти 13 автономних регіонів обираються в один день- четверту неділю високосного року. В Країні Басків, Галісії, Андалусії та Каталонії уряд сам назначає дату проведення виборів. Вибори в місцеві органи влади обираються в один день з регіональними [2].

 

Розглянемо більш детально місце Каталонії в цій політичній системі.

Каталонія - це автономне співтовариство Іспанії, яке знаходиться на заході Піренейського півострова. Столицею автономного співтовариства являється Барселона. Історично Каталонія має сильну національну ідею каталонізма, який полягає у утвердженні соціальної, культурної і політичної ідентичності Каталонії і територій, де поширена каталанська мова.

 

Каталонія ще давно намагалася проголосити свою незалежність від Іспанії і до теперішнього часу добилася автономії, офіційного статусу каталонської мови і визнання каталонців нацією, окремою від іспанців.

 

На сьогоднішній день часто говориться про прагнення цього регіону стати незалежною державою. З іншої сторони, сьогодні Каталонія вважається найбільшим сепаратистським рухом Європи.

 

Каталонія ділиться на 4 провінції (Барселона, Таррагона, Льєйда та Жирона), які розділені на 41 округ.

 

Парламент Каталонії (Parlament de Catalunya Parlament de Catalunya) є однопалатним законодавчим органом Каталонії. Парламент утворений з 135 членів (diputats), які обираються кожні чотири роки, або після дострокового розпуску. Обираються шляхом загального голосування. В парламент входить 15 партій, найбільш популярні з яких, це :

  • Громадяни - Громадянська партія (кат. Ciutadans - Partit de la Ciutadania). Підтримають каталонський націоналізм та європейську інтеграцію;
  • Ініціатива для Каталонії - Зелені (кат. Iniciativa per Catalunya-Verds - IC-V). Підтримають каталонський націоналізм, право на самовизначення.
  • Демократична конвергенція Каталонії (кат. Convergencia Democratica de Catalunya - CDC). Ідеологія - лібералізм, каталонський націоналізм. Підтримує євроінтеграцію;
  • Демократичний союз Каталонії (кат. Unio Democratica de Catalunya - UDC). Ідеологія - християнська демократія, каталонський націоналізм. Підтримує євроінтеграцію.

 

Після того, як в 1979 році Каталонія отримала статус автономного співтовариства на території Іспанії, населення не раз відвідували думки про незалежність Каталонії. В 2009 та 2010 роках в Каталонії проводилися неофіційні опитування-референдуми про незалежність Каталонії, які показали, що більше ніж 90% населення виступає за вихід зі складу Іспанії.

 

З того часу в Каталонії 2 рази проводилися парламентські вибори: 25 листопада 2012 року та 27 вересня 2015 року.

23 січня 2013 р парламентом було проголошено Декларацію про суверенітет. Згідно з Декларацією про суверенітет Каталонія була затверджена, як суверенний політичний і правовий суб’єкт в складі Іспанії. Незважаючи на те, що документ носив скоріше символічний, ніж юридичний характер, він створив прецедент, на підставі якого Барселона може провести референдум про відокремлення від Іспанії.

 

Після довгої дискусії на підтримку документа висловилися 85 депутатів, проти його прийняття виступив 41 парламентарій, ще двоє утрималися. У числі тих, хто голосував за затвердження були депутати від блоку "Конвергенція і союз", а також ліві республіканці. Їх противниками стали Соціалістична партія Каталонії і правляча в країні громадянська партія [3].

 

Невдовзі уряд Каталонії призначив на 9 листопада 2014 року референдум про самовизначення, на який висувалося 2 головних питання: «Чи повинна Каталонія стати державою?» та «Чи повинна Каталонія бути незалежною?». Проте референдум так і не було проведено, оскільки іспанський уряд заблокував цю ініціативу. В результаті за рішенням Конституційного суду Іспанії від 27 вересня 2014 року і невдовзі за ним рішенням каталонського уряду від 14 жовтня 2014 року референдум був заморожений, а замість нього було проведено опитування про політичне майбутнє Каталонії, що не має юридичної сили, на якому 80,8% тих, хто проголосував висловилися за незалежність.

 

На початку 2015 року ряд партій Каталонії, які виступають за незалежність, затвердили план виходу Каталонії зі складу Іспанії. Як зазначалося в плані, процес виходу триватиме максимум півтора роки.

 

Передбачається, що за цей час каталонським парламентом буде прийнято рішення про суверенітет, повинен бути підготовлений проект конституції, створені структури суверенної держави, розпочаті переговори з урядом Іспанії про вихід Каталонії зі складу королівства і з міжнародним співтовариством про визнання її незалежною державою, проведено референдум по конституції і скликані нові вибори.

 

27 вересня 2015 року в Каталонії пройшли дострокові парламентські вибори. Політичні сили, що підтримують відділення Каталонії від Іспанії, отримали абсолютну більшість у парламенті автономії. Це означає, що вони отримали шанс реалізувати свій план і почати в законодавчому органі Каталонії «процес проголошення незалежності».

 

9 листопада 2015 року каталонський парламент проголосував за прийняття резолюції про відділення від Іспанії (73 голоси «за», 62 «проти»). Проте уряд Іспанії звернувся до Конституційного суду з позовом, в якому стверджувалося, що дана резолюція не є законною. Таким чином, Конституційний суд Іспанії призупинив дію резолюції про незалежність Каталонії [4].

 

Однак каталонські політики, в свою чергу, заявили, що процес здобуття незалежності не підкоряється рішенням іспанських інстанцій і в тому числі втратив легітимність і Конституційний суд. Зі згодою Мадрида або без нього Каталонія продовжить домагатися незалежності регіону.

 

Проте рішення Конституційного суду Іспанії таки вплинуло на частину парламенту Каталонії. Крім того, суд проінформував представників каталонської коаліції, яка виступає за незалежність автономії, про наслідки невиконання постанови. Так, якщо вони продовжать виконувати заблоковану резолюцію, їм будуть висунуті звинувачення в непокорі.

 

Обговорення плану незалежності викликало гарячі суперечки і розкол в каталонському парламенті. Спочатку 36 депутатів прийняли рішення покинути палату, щоб не брати участі в тому, що, на їхню думку, суперечить Конституційному суду. Лише після цього план був затверджений 72 голосами депутатів парламенту. [3]

 

Згідно з планом, протягом 18 місяців повинні бути сформовані державні структури і розроблена власна конституція регіону. Зараз влада Каталонії планує провести референдум про незалежність у вересні 2017 року і повідомляє, що прихильників виходу Каталонії з Іспанії стало більше, ніж противників. За словами лідера парламенту Каталонії, Карлеса Пучдемона, регіон готовий к незалежності. [5]

 

З точки зору багатьох каталонців мета до незалежності регіону обумовлена не тільки фактором національної гордості, проте й економічним. Каталонія є найбільш економічно розвиненою областю Іспанії та на неї припадає 23% іспанського ВВП. Тут виробляється третина всієї високотехнологічної іспанської продукції. Колосальний дохід приносить і туризм. Барселона -  найбільш відвідуване іноземцями місто Іспанії. Каталонські курорти Коста-Браво і Коста-Дорадо відомі у всьому світі.

 

В цих умовах значна частина грошей йде в спільну іспанську казну і потім вирушає на розвиток депресивних регіонів. Тому велика кількість каталонців вважає, що їх регіон не повинен виступати спонсором для інших, та може функціонувати самостійно.

 

Проте на цю тему існує і інша точка зору. Так керівники двох найбільших каталонських банків, що входять в п'ятірку найбільших фінансових організацій Іспанії, Ісідро Файне, представник «Caixa Bank», і Хосеп Оліу, представник «Banco Sabadell», не раз заявляли, що не підтримають ідею незалежності Каталонії. Якщо парламент Каталонії проголосить незалежність, банки загрожують залишити промисловість Каталонії без дешевих кредитів, за чим послідкує скорочення виробництва і зростання безробіття. Ісідро Файне є ще й головою Іспанської конфедерації ощадних кас, а Хосеп Оліу входить до ради директорів Іспанської асоціації банків. Тож заява двох провідних банкірів - це демонстрація позиції всього банківського сектора Іспанії.

 

Окрім банківського сектора проти незалежності Каталонії виступає й «Коло підприємців» Іспанії, асоціація, в яку входять найважливіші підприємства країни. Представники бізнесу вважають, що незалежність є ілюзією і направить регіон туди, звідки вкрай важко буде повернутися.

 

Також, в разі виходу Каталонії зі складу Іспанії, Каталонія автоматично буде виключена зі складу Європейського Союзу. Хоча уряд Каталонії і передбачає, що Європейський Союз може поширити на Каталонію членство, як на колишню частину Іспанії.

 

Однак, з цього приводу Європейська Комісія вже має відповідь. Якщо частина території держави-члена стає незалежною державою, договори до даної території більш неспроможні. Новий незалежний регіон де-факто стає третьою країною у відносинах з Європейським союзом і може лише претендувати на членство в ньому. При такому підході вето будь-якої країни досить, щоб заблокувати входження Каталонії в ЄС.

 

Проте знову ж таки, автоматично вихід Каталонії з Союзу не відбудиться, так як з цього приводу Європейський Союз норм не має. То ж, вихід Каталонії, як і у випадку з Великою Британією, затягнеться на довгий час.

 

Щодо Іспанії, то незалежність Каталонії вплине не тільки на економічні показники секторів виробництва. Поряд з Каталонією в таких регіонах, як Арагон, Валенсія та Балеарські острови, також, проживає велика кількість населення, яке спілкується на каталонській мові та переслідує їх традиції. Слід за Каталонією це населення може забажати приєднатися до незалежного регіону. Також, незалежність Каталонії, може надихнути потужні сепаратистські рухи в  інших регіонах з власною яскраво вираженою ідентичністю. Так що існує небезпека ланцюгової реакції, в результаті якої Іспанія просто може зникнути з карти світу.

 

Висновки.  Питання про вихід Каталонії зі складу Іспанії залишається актуальним питанням протягом довгого часу. Протягом останніх років парламент Каталонії не раз намагався провести офіційний референдум про визнання незалежності Каталонії. Хоча й Конституційний суд Іспанії запевнив, що результати референдуму не будуть визнані та уряд Каталонії підпаде під кримінальну відповідальність, парламент Каталонії налаштований досить серйозно і не збирається зупинятися.

Якщо Каталонія проголосить незалежність від Іспанії це може вдарити негативно по її економічному та бізнес сектору, оскільки об’єднання підприємців Каталонії виступає проти незалежності, та по банківський системі. Окрім того, Європейський Союз заявив, що не збирається автоматично визнавати Каталонію членом організації, як колишню частину Іспанії. Для Іспанії вихід Каталонії, також, мати негативні економічні наслідки та нові виклики національній безпеці країни. І вони залишаються актуальними після розпуску регіонального парламенту та нових виборів в Каталонії, які пройшли 21.12.2017 р. Сепаратисти зберегли свої позиції. Відтак, попереду – складні переговори з урядом Іспанії.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Gobierno de Espana // Іспанія, 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lamoncloa.gob.es/Paginas/index.aspx  
  2. Instutute Nacional de Estadistica // Іспанія, 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ine.es/dyngs/INEbase/en/categoria.htm?c=Estadistica_P&cid=125473557291 
  3. Parliament de Catalunya // Іспанія, 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parlament.cat/web/index.html 
  4. El TC anula la convocatoria del referéndum catalán y denuncia a Forcadell // Іспанія, 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.larazon.es/espana/el-constitucional-anula-la-convocatoria-del-referendum-y-denuncia-a-forcadell-GB14517652
  5. Parlamento de Cataluña aprobó el referéndum en 2017 // Іспанія, 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elpais.com/

 

REFERENCES:

  1. Gobierno de Espana. Spain, 2017. – Available at: http://www.lamoncloa.gob.es/Paginas/index.aspx
  2. Instutute Nacional de Estadistica // Spain, 2017. – Available at: http://www.ine.es/dyngs/INEbase/en/categoria.htm?c=Estadistica_P&cid=1254735572981
  3. Parliament de Catalunya. Spain, 2017. – Available at: http://www.parlament.cat/web/index.html
  4. El TC anula la convocatoria del referéndum catalán y denuncia a Forcadell // Spain, 2017. – Available at: http://www.larazon.es/espana/el-constitucional-anula-la-convocatoria-del-referendum-y-denuncia-a-forcadell-GB14517652
  5. Parlamento de Cataluña aprobó el referéndum en 2017 // Spain, 2017. – Available at: http://elpais.com/


Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017