КАФЕДРА @ UA

 

Познахоренко, Олександра. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В.ПУТІНА В УМОВАХ ЄВРОМАЙДАНУ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В. ПУТІНА В УМОВАХ ЄВРОМАЙДАНУ

 

Познахоренко, Олександра,

магістр,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ),

Інститут міжнародних відносин,

кафедра міжнародної інформації,

060494@bigmir.net

 

АНОТАЦІЯ 

Стаття присвячена проблемі інформаційного супроводу Євромайдану Російською Федерацією. На основі аналізу, узагальнення й систематизації висвітлення інформації в російських та українських ЗМІ було визначено , які методи маніпуляції масовою свідомістю використовувала РФ при ведені інформаційної війни проти України. В статті наводяться приклади пропаганди в друкованих та медіа Засобах Масової Інформації, розкривається чому Росії вигідно було вести інформаційно-пропагандистську компанію проти України, аналізується, які ЗМІ найбільше викривляли події пов’язані з Євромайданом. Метою статті є дослідити особливості висвітлення масових акцій протесту в Україні (Євромайдану) російськими ЗМІ. Дослідження показують, що аудіовізуальні засоби масової інофрмації мають більший вплив на населення України та Росії, але друкованим ЗМІ вдається не менш успішно впливати на свідомість масовою аудиторії.

Ключові слова: маніпуляція свідомістю, інформаційна операція, пропаганда, управління свідомістю, інформаційний супровід, методи маніпуляції, асоціація, Євромайдан, політичне маніпулювання, український соціум.

 

 

V. PUTIN IN FEATURES OF POLITICAL MANAGEMENT IN CONDITIONS OF “EUROMAIDAN” 

 

Poznakhorenko, Oleksandra,

MA,

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv),

Institute of International Relations,

International Information Department,

060494@bigmir.net

 

SUMMARY

The article deals with the problem of information support Russian Federation of Euromaidan. Based on the analysis, generalization and systematization coverage information in Russian and Ukrainian media, it was determined that the methods used manipulation mass consciousness of in guided information war against Ukraine. The article gives examples of propaganda in the media and printed media, reveals, why Russia was advantageous to conduct advocacy campaign against Ukraine, analyzed that most of the media distorted the events associated with Euromaidan. The article aims to explore the features coverage of mass protests in Ukraine (Euromaidan) Russian media. Studies show that audiovisual media of information provided have a greater impact on the population of Ukraine and Russia, but print media can not equally successful impact on the consciousness of the mass audience. 

Keywords: manipulation of consciousness, information operations, propaganda, control consciousness, information support, methods of manipulation, association, Euromaidan, political manipulation, Ukrainian society.

 

 

У 2013 році громадянське суспільство в Україні вийшло на новий якісний рівень мобілізації активних громадян для вирішення стратегічних для розвитку українського соціуму проблем, створило унікальні інституційні осередки, які продемонстрували здатність формулювати власний порядок денний та змушувати рахуватися з ним різні політичні сили. Практика виходу людей на Євромайдан засвідчила, що енергія самоорганізації українських громадян має великий потенціал до консолідації навколо суспільно значущих проблем [1].

 

Революція 2013 року або Євромайдан багата на величезну кількість фактів, кожен з яких певним чином вплинув на формування нових економічних, політичних, суспільних, національних та культурних складових держави, на формування нової України. Більш того, вони радикально перебудували зовнішньополітичні зв’язки та образи багатьох інших країн. Настільки глобальні процеси не могли не потрапити в центр уваги всіх мас-меді світу. Сполучені Штати, Європа, Російська Федерація та інші країни СНД, азійські та багато інших держав безперервно слідкували за Євромайданом і приймали участь у подіях, що передували та випливали з нього.

 

Євромайдан практично відразу став об’єктом пильної уваги політичних лідерів інших держав, міжнародних ЗМІ та експертного середовища. Згодом, Євромайдан став не тільки центром внутрішньодержавної боротьби з владою, а й глобальним протистоянням Заходу і Сходу. Європейський Союз та США всіляко підтримували Україну, надавали певну допомогу та намагалися звільнити від російського «тоталітарного» впливу. Тим часом Російська Федерація розгорнула серйозну та неприховану інформаційну війну. Українські події під час висвітлення нерідко піддавалися викривленню для потреб РФ у формуванні антиєвропейских настроїв у населення.

 

Це не перша антиукраїнська інформаційна операція з боку Росії. Північний сусід, який ревниво ставиться до самостійності України, часто використовує такі прийоми. Історія усіх років незалежності, а особливо останніх десяти, переповнена яскравими прикладами, починаючи від дискредитації подій Помаранчевої революції та особисто Віктора Ющенка, перманентних газових війн, завершуючи останньою торговельною війною, яка отримала назву «шоколадної».

 

Цього разу інформаційна кампанія, розгорнута ще перед Вільнюським самітом, була безпрецедентною. Вона перейшла в істерику, коли несподівано і для української, і для російської влади, після побиття студентів у ніч на 30 листопада, на Майдан, за різними підрахунками, вийшло до мільйона людей. Що означало одне – для Володимира Путіна, який після провалу саміту уже бачив Україну в своїх обіймах, цей Майдан виглядав не менш загрозливо, ніж для Віктора Януковича. 

 

Збірним прикладом специфіки висвітлення Євромайдану в російських ЗМІ можна розглянути уривок статті досить відомої особистості, письменника та політика – Едуарда Лімонова: «…Вы должны понять что западенцы-бандеровцы (бывшие частью Австро-Венгрии и Польши всю свою историю) действуют в данном случае как марионетки, как пушечное мясо для Европы, желающей устроить на Украине кровавую бучу, подобную той что они уже сделали в Ливии и пытаются сделать в Сирии. Подобную той, которую они уже устроили в Афганистане и Ираке, где идёт перманентная война всех против всех».

 

Перше, що потрапляє в очі – вираз «западенцы-бандеровцы» [2]. Ця фраза стала майже крилатою із подіями Революції 2013 року. Проросійські мас-медіа таким чином намагаються викликати в аудиторії негативні асоціації, що збереглися ще з радянської освіти, коли всі, хто протистояв СРСР, були «терористами та бандитами». Автор підсилює ефект за допомогою роз’яснення щодо історичної географії західних областей України.

 

Наступною жертвою Лімонова стає Європа, яку він звинувачує у підбурюванні учасників мітингів до збройних конфліктів, приправляючи слова згадками про схожі події в світі. Загалом усі приведені факти дещо сфабриковані, тобто сформовані спеціально для досягнення бажаного автором ефекту, певні моменти приховані від читача або глядача. До того ж більшість матеріалів подаються у наказовому характері. Вступні слова майже кожного абзацу «Ви повинні зрозуміти», «Зрозумійте, що…» і подібні є прямим підтвердженням цього.

 

Не гребували маніпуляціями і поважні ділові видання, такі як журнал «Эксперт» – наприклад, №48 за 2-8 грудня. Заголовок на обкладинці: «Тяжкая доля. Украина мечтает о Европе, но не может без России». З публікації журналістки Ольги Власової «Окончательный розыгрыш» читачі дізналися багато чого «нового». Наприклад, про те, що «волнения на Украине организуются» на гроші Петра Порошенка. Або про те, що «организованные боевики Олега Тягнибока» (метод навішування ярликів) «избивали на Майдане полицейских» и «поливали их слезоточивым газом». А також про те, що «ЕС в ближайшее время столкнется с проблемами дальнейшего финансирования своей подрывной деятельности на Украине» [3].

 

Але, головне, журнал «сохраняет шансы на политическую жизнь» Віктору Януковичу. Повна цитата звучить так: «Прежде всего нужно сказать, что насколько бы “мертвой” с позиции выборов 2015 года ни казалась фигура Януковича после его геополитических метаний, он по-прежнему сохраняет шансы на политическую жизнь».

 

Та очевидно найгірша маніпуляція, яку собі дозволяє журнал, представляючи її як прогноз, – це теза про розподіл України на частини, який нібито чекає на нашу країну в довгостроковій перспективі. «При этом важно отдавать себе отчет,что “окончательный розыгрыш” Украины целиком (именно целиком) между Россией и Европой невозможен. Конфликт вокруг соглашения об ассоциации это наглядно показал. Издержки “окончательного выбора” оказываются несовместимы с самим существованием Украины в ее нынешнем виде» [3], – резюмує журналістка Власова. Дуже дивно, що через якийсь час після виходу журналу про розподіл України заговорили й в самій Україні. І не аби хто. А секретар РНБОУ Андрій Клюєв. «Якщо продовжувати звинувачувати один одного, це шлях до розвалу країни навіть не на дві, а на три частини. І такі сценарії в нашій країні, на жаль, можливі» – сказав він.

 

Ну, і ще у цій публікації відверта брехня про ситуацію зі ЗМІ: «Сегодня 90% СМИ Украины занимаются агитацией в интересах Брюсселя. Москва же не имеет никакой возможности объяснить украинскому населению ни выгоду интеграции с Россией, ни лживость прозападной агитации. Во многом это происходит потому, что российские телеканалы специально не вещают на Украину, а российские медиакомпании не имеют сегодня никаких долей в существующих украинских каналах» [3].

 

Метою російської преси було переконати свій народ у неправильності та дикості Євромайдану. В першу чергу для того, щоб не допустити такого на власній території.

Розглянемо детальніше методи маніпуляцій та їх використання газетою «Комсомольська правда».

 

1. Відверта брехня. Газета «Комсомольская правда» у випуску від 20 лютого 2014 р. Пише: «20 февраля утром радикалы Украины отказались от «фальшивого» перемирия и объявили войну властям. Руководитель национал-радикального объединения «Правый сектор» Дмитрий Ярош заверил, что народное восстание будет продолжаться. В скорости пришло первое тревожное сообщение. Неизвестный стрелок ранил более 20 сотрудников милиции. Предположительно, огонь вели из окна консерватории. А затем активисты захватили Верховную Раду Украины» [4].

Після публікації в «Комсомолці» статті з брехливою інформацією про захоплення Верховної Ради в соцмережах на цю газету обрушилася лавина критики. І через деякий час видання змінило на сайті текст, додавши речення: «Позже информация о взятии активистами Верховной Рады не подтвердилась»[4].

 

2. Перекручування фактів. У грудні 2013 Дмитро Стешин пов'язав розгін активістів Євромайдану 30 листопада з появою на місці подій фотографа Reuters Гліба Гаранича. У матеріалі «Україно-грузинський Театр драми і комедії» журналіст написав, що розгін затухаючого майдану був спланований і спровокований жорсткої атакою націоналістів на «Беркут», а висвітлювали події «невипадкові, перевірені» журналісти. Насправді, розгін активістів відбувся вночі, коли на площі залишалися націоналісти, а пара сотень мирних студентів. Фотографа Гліба Гаранича Дмитро Стешин включив в число «перевірених», звинувативши його в монтажі фотографій з окупованого в 2008 році російськими військами міста Горі. За ці фото журналіст Reuters отримав нагороду World Press Photo, і ніяких сумнівів в їх достовірності ні в кого, крім Стешина, не виникало. Свої звинувачення російський журналіст підтвердив цитатою з нібито інтерв'ю Гараніча Олексія Венедиктова, хоча редактор «Ехо Москви» заявив, що цього інтерв'ю ніколи не було.

 

3. Підміна понять. Журналісти «Комсомолки» діють строго в рамках головних меседжів російської пропаганди. 29 січня видання опублікувало репортаж Олександра Коца і Дмитра Стешина під назвою «Ми пережили холокост, переживемо і майдан. Може бути ... », (зараз назва тексту змінено на «Ми пережили Голокост, переживемо і цю смуту»). Приводом для створення цього тексту була дезінформація про прояви антисемітизму на майдані, поширена від імені неіснуючої організації. Це звернення активно використовували російські ЗМІ для створення образу антисемітів і нацистів з учасників майдану. Серед інших маніпулятивних прийомів (докладний аналіз) журналісти використовували коментар одного з героїв тексту Мєїра Імре Ландау, голови ради Центру пам'яті Шломо Натіва, щоб зв'язати ідеологію нацизму з ідеологією деякої частини активістів майдану: «Це звичайний фашистський путч, це звичайний реванш бандерівців і прогітлерівських сил після поразки у Другій світовій війні. Я патріот України, я люблю цей край, де я виріс, але я ніколи не забуваю, що мої кровні родичі були вбиті саме бандерівцями в Бабиному Яру, Янівському таборі, у Варшавському гетто і на Агробаза під Маріуполем». Насправді, діючі під час Другої світової війни українські націоналістичні організації не брали участі у згаданих подіях, про що в тексті не сказано. І вже тим більше ніяких антисемітських настроїв під час майдану не було, про що заявляли самі представники єврейських громад.

 

4. Подання інформації без підтвердження (псевдо доказ). 25 січня Коц та Стешин опублікували репортаж з будівлі Київської міської державної адміністрації. Приводом для матеріалу послужила заява екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка про нібито тортурах взятих у полон міліціонерів. Це ж заяву було винесено в назву репортажу, тільки без посилання на Захарченко: «У Києві звільнено захоплених у заручники міліціонери. Їх катували в полоні» [4], хоча в самому тексті ніяк не підтверджується існування будь-яких тортур міліціонерів.

 

Також газета часто вдається до засобів створення загрози (розповіді про бандерівців, які прагнуть крові російських українців), створення емоційного резонансу (наприклад, шляхом тієї ж відвертої брехні) тощо.

Євромайдан активно висвітлювався російськими телеканалами, зокрема «Россия 1» та «Россия 24».

Російське телебачення продовжує тенденцію своєрідно інтерпретувати події, які відбуваються в Україні.

Під час висвітлення подій, пов'язаних із ситуацією навколо Вільнюського саміту, розгоном «євромайдану» та реакцією громадськості на цей інцидент, ряд російських ЗМІ дозволив собі декілька цікавих аналогій, а також поширення неправдивої інформації.

 

Так, відомий в Україні російський ведучий Дмитро Кисельов порівняв саміт «Східного партнерства» у м. Вільнюс (Литва) з подією, яка призвела до влади Адольфа Гітлера – Мюнхенською угодою. Також, на думку Кисельова, ще однією причиною затягування України в асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) є намір шведів помститися Росії за Полтавську битву.

Крім того, під час висвітлення журналістами «Першого каналу» подій в Україні було переплутано слова «потерпілий» та «загиблий». На щастя, ця помилка була виправлена ​​в прямому ефірі.

 

На російському телебаченні вважають, що в Києві навчені американцями активісти б'ють «Беркут».

Телеканал «Россия 1» показав репортаж про події в Україні, в якому розповідає про «провокації опозиції», штурм Кабміну і сльозогінний газ, «струмені якого б’ють прямо в Омон».

«Беркут» ж, за словами російських телевізійників, лише змушений вживати заходи у відповідь, тоді як "все виглядає так, що загони "Беркуту"застосовують силу по відношенню до протестуючих«. Ця картинка, запевняють росіяни, і розходиться по європейських каналах, підтверджуючи «силовий варіант».

 

Повідомляється також про спеціальні курси, які проводить у Києві посольство США. На цих курсах вчать «протидіяти міліції, організовувати заворушення і вербувати нових прихильників через соціальні мережі». Учасники шести таких семінарів, виявляється, працюють вже як інструктори.

 

Документальний фільм «Евромайдан» телекомпанії «ТВ Центр» (автор Віра Кузьміна). «В охваченый беспорядками Киев» звозять людей, звісно, за гроші. «Центр столицы можно найти по запаху – костра, еды, немытого тела…» і так далі у такому ж руслі. У фільмі журналістка знаходить такі відмінності з 2004 роком: «Здесь намного меньше палаток, и преобладает другой состав революционеров. Это в основном мужчины покрепче. И, наконец, теперь здесь множество черно-красных флагов УПА – Украинской повстанческой армии. Армии, которая во время Великой отечественной войны воевала с советскими партизанами, а потом и с Советской армией. На их счету тысячи жизней партизан, солдат, офицеров и, что самое главное, – мирных жителей. Вояки УПА изобрели и применяли 237 видов казни своих противников, что никого на евромайдане не смущает».

 

Канал «Россия 24» запустив проект «Развод по-украински», в якому змальовували Україну як надзвичайну бідну країну, рівень доходів українців порівнювали з доходами африканців, розповідали про нашу депресивну економіку, промисловий спад та інші жахи.

 

Так виглядало, ніби Росія готує інформаційне тло для нових економічних угод з Україною. І справді наступного дня після підписання угод у Москві, 17 грудня, з’явився новий меседж – Росія рятує Україну, навіть на шкоду собі. Ось заголовки публікацій на деяких сайтах: «Москва пошла на беспрецедентные уступки Киеву», «СМИ оценили ущерб «Газпрома» от газовой скидки Украине» (хоча в новині йдеться про те, що «Газпром» не должен пострадать от снижения цены топлива для «Нафтогаза»), «Как Россия поможет Украине».

 

Як бачимо, телеканали мають більше можливостей задля маніпулювання, адже вони можуть звертатись до аудиторії в прямому ефірі та в деяких випадках навіть отримувати відповідну реакцію. Але газети не відстають – «Комсомольська правда» використовує майже весь арсенал маніпулятивних методів, за винятком одного-двох. Журнал «Експерт» не друкує загрозливі опуси та не апелює до загальновідомих істин – можливо, тому, що його читачі є більш освіченими та не так активно ведуться на умовні «загальновідомо», проте інші засоби активно використовуються при створенні хибної картини подій.

 

З вищенаведених прикладів ми переконуємося в тому, що в Україні не працюють демократичні механізми, які б захищали медіа та громадян від політичного маніпулювання. Починаючи з перших років незалежності і дотепер політичним маніпулюванням зловживала діюча влада і воно носило та носить адміністративний характер. Головним чинником стає оплачене «замовлення» зацікавленого суб'єкта на використання технологій політичного маніпулювання. Сьогодні феномен політичного маніпулювання є широко досліджуваною проблемою з боку як зарубіжних, так і вітчизняних науковців.

 

Всі науковці сходяться на тому, що політичне маніпулювання є вагомою мотиваційною силою в сучасному світі. Проаналізувавши результати досліджень, можна зробити узагальнення, що політичне маніпулювання є негативним чинником, який значною мірою впливає на суспільні і міжлюдські взаємини. Маніпулювання здебільшого носити прихований характер. Політичне маніпулювання дає людині відчуття реальності і впевненості у правильності своїх вчинків, які вдало регулюються маніпулятором. Іншими словами, завдяки маніпулюванню людині подається ілюзія реальності, за яку вона тримається як за рятувальну соломину.

 

Проблема політичного маніпулювання загострюється у зв'язку з тим, що сучасний світ рухається шляхом подальшого ускладнення, тобто з'являються нові інформаційні технології, що у свою чергу призводить до збільшення кількості інформаційних потоків і нових знань. Окрема людина, якою б вона не була геніальною, більше не в змозі розібратися в цьому інформаційному потоці нових знань. Не говорячи вже про звичайних людей, яких значна кількість інформації тільки заплутує і обтяжує. Саме тому сморід найбільш і підпадає під дію політичного маніпулювання.

 

Політичне маніпулювання використовується як в тоталітарних так і демократичних державах. Більше того, у тоталітарних державах усе простіше. Там є цензура і єдина ідеологія. Тому громадянам подається тільки та інформація, яка є вигідною для політичної еліти. У демократичних державах маніпулювання носити більш витончений характер. Там використовується інформація, яка подається таким чином, що більшість людей усе ж таки підпадають під вплив політичного маніпулювання [5].

 

Висновки:

Організація події та способу його висвітлення в ЗМІ може бути однією з маніпулятивних технологій, значення якої в контексті PR неможливо переоцінити. Прикладом є практика політичних ток-шоу на українському та російському телебаченні, яке зберігає провідні позиції за силою маніпулятивного впливу на український соціум.

 

Аналіз висвітлення Євромайдану російськими ЗМІ свідчить про те, що медіа супровід був тенденційним та спрямованими на дискредитацію України як незалежної держави.  Інформаційна війна РФ проти України, була спрямована також на підвищення привабливості політичного лідера Росії Володимира Путіна, як серед населення своєї країни, серед українців,  так і перед світовими лідерами. Пропаганда проти України під час Євромайдану була чітко спланованою компанію. Результати інформаційного впливу на свідомість українців дуже вдалі для Росії. Після Євромайдану розгорнулись події в Криму, де половина населення обрала Путіна, трохи згодом бажання приєднатись до РФ виявила частина населення Донецької та Луганської областей.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

  1. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг : навч.- метод. посіб. / В. М. Бебик. – К. : МАУП, 2001. – 44 с.
  2. Лимонов Е. Как надо понимать евромайдан в России / Е. Лимонов  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://limonov-eduard.livejournal.com/423614.html
  3. Журнал «Эксперт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://expert.ru/
  4. Газета «Комсомольская правда» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://kp.ru/
  5. Савік Шустер студія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://3s.tv/

 

REFERENCES: 

  1. Bebyk, V. (2001). Campaign management, resources, technology, marketing: Training and Handbook. Kyiv, MAUP. - 44 p.
  2. Limonov E. How should you understand the Euromaidan in Russia. – Availiable at: http://limonov-eduard.livejournal.com/423614.html
  3. «Expert» Journal. - Availiable at: http://expert.ru/
  4. «Komsomolskay pravda» newspaper. - Availiable at: http://kp.ru/
  5. Savik Shuster studio. - Availiable at: http://3s.tv/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017