КАФЕДРА @ UA

 

Раілко, Надія. ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО СИНГАПУРУ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО СИНГАПУРУ

 

Раілко, Надія,

бакалавр міжнародної інформації, 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна),

Інститут міжнародних відносин,

кафедра міжнародної інформації,

nadia.railko@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

Розвинені держави світу почали розбудовувати інформаційне суспільство, щоб увійти до числа наймогутніших та домінувати у інформаційному просторі. Країни, що є лідерами у цій сфері, — це держави Європейського Союзу та Сполучені Штати Америки.

Сингапур прагне створити «інтелектуальний острів». Для цього було впроваджено три програми розвитку  інформаційного суспільства: IT200, Infocomm, IN2015. Існують також освітні програми: Singaphore FUTURE Schools для школярів та ELITe для фахівців. Головна перепона на шляху до інформаційного суспільства — цензура та придушення свободи слова.

Ключові слова: інформаційне суспільство, Сингапур, інтелектуальний острів, IT200, Infocomm, IN2015, цензура.

 

INFORMATION SOCIETY OF SINGAPORE 

 

Railko, Nadia, 

bachelor of International Information,

Kyiv National University of Taras Shevchenko (Kyiv, Ukraine),

Institute of International Relations,

International Information department,

nadia.railko@gmail.com

 

SUMMARY 

Developed nations of the world are working on the establishment of information society in order to be included on the list of Superpowers and have a leading position in the sphere of information. The leaders in this sphere are the States of European Union and the US.  

Singapore strives to create an “intelligent island”. To this end three programs on the development of information society have been realized: IT200, Infocomm, IN2015. There are also educational programs: Singapore FUTURE Schools for students and ELITe for workers. The only obstacle on the way to information society is censorship and the suppression of the freedom of speech.

Key words: information society, Singapore, intelligent island, IT200, Infocomm, IN2015, censorship.

 

 

Поняття інформаційне суспільство випливає з концепції постіндустріального суспільства, що була вперше озвучена професором Гарвардського університету, соціологом Даніелом Беллом у 1959 р. Він під ним визначив соціум, у якому індустріальний сектор втрачає провідну роль, а головною рушійною силою стають наукоємні (високі, тонкі) технології.

 

Термін "інформаційне суспільство" з’явився в межах Японії як головний конструкт локального технологічного розвитку, що було підтверджено доповіддю професора Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші та наукових доповідей і звітів японському уряду, де були змальовані контури інформаційного суспільства. Інснує також думка, що термін народився ще раніше, акцентуючи увагу на тому, що фактично одночасно було введено в науковий оборот термін "інформаційне суспільство" на початку 60-х років Ф. Махлупом у США і Т.Умесао в Японії.

 

Інформаційне суспільство — теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства, є:

  • збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
  • зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
  • зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних та господарських відносинах;
  • створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

 

Першими інформаційне суспільство почали розвивати країни Європейського Союзу та США. Відтак, країни ЄС у річному звіті Комісії Форуму з Питань інформаційного суспільства, зазначили декілька ключових напрямків розвитку інформаційного суспільства. Зокрема, у ньому зазначалась важливість впливу Інформатизації на комунальні служби та те, що уряд країни має брати безпосередню та активну участь у цьому процесі. Це призведе до появи державних адміністрацій поруч із кожним жителем міста та зробить інформаційні сервіси доступними для всіх. Важливим кроком для досягнення цього є запровадження єдиної бази, що поєднала б місцеві та регіональні адміністрації, адже це прискорило б процес обробки запитів та вирішення питань та створило б єдиний ринок. Фокус на функціональній специфікації систем, створення повідомлень та наказів користувачам у єдиному форматі в перспективі призведуть до формування єдиної, уніфікованої по всій Європі системи.

 

З іншого боку, було досліджено вплив інформатизації на економіку та працевлаштування та виявлено, що для створення нового типу суспільства важливою є адаптація нормативно-правової бази до змін  і необхідність безперервного навчання і перепідготовки фахівців. Приватним підприємцям пропонується надати більше повноважень та автономії. Провідні фахівці з корпорацій матимуть проходити постійне навчання щоб залишатись у курсі світових тенденцій. Увагу буде приділено і вищій та середній освіті.

 

США, окрім вже зазначених напрямків, планує вкладати мільйони у дослідницькі проекти, які мають на меті збільшити швидкість Інтернету та інтегрувати інноваційні технології та медицину. Вони також визначили, що щоб займати лідируючі позиції у світі за сучасних змін, вони мають швидко на них реагувати та змінювати структуру управління та органів влади.

 

Все це спонукало владу Сингапуру прийняти програму розвитку суспільства такого типу і у своїй країні,щоб не відставати від світових лідерів та вибороти чільні місця серед них. Також важливими такі зміни є і для розвитку економіки.

 

Сингапур — невелика острівна країна, що займає лише 710 км2 суходолу. Протягом усієї історії Сингапур був відомий як порт та країна, розташована на перетині важливих морських шляхів. Це було важливим аспектом у побудові стратегії його розвитку, але такого географічного розташування замало для успішної інтеграції у світову економіку. Оскільки країни має скромні запаси природних ресурсів, влада мала шукати альтернативну стратегію розвитку. Було вирішено, що щоб конкурувати у сучасному жорстокому світі глобальних економік та підтримувати високий рівень розвитку та приросту капіталу, Сингапур має спиратись на значний людський потенціал та розвивати  суспільство знань.

 

Дане рішення є виправданим у контексті останніх тенденцій. Сучасні дослідники стверджують, що людство стоїть на порозі п’ятої інформаційної революції, що стане першим кроком до суспільства нового зразка. Знання та інформаційно-комунікаційні технології будуть відігравати у ньому провідну роль та країни, що вчасно внесуть у стратегії розвитку освітню, управлінську та економічні реформи, що відповідатимуть вимогам глобалізованого та еволюціонувавшого світоустрою, будуть в одному ряду з наддержавами.

 

Таким чином, одним із основних напрямків розвитку сучасного Сингапуру є розбудова Національної Інформаційної інфраструктури. 1991 рік, коли у Сингапурі вперше було встановлено технології для доступу до мережі інтернет, став відправною точкою у розвитку цього напрямку. На сьогодні влада витратила чимало коштів та креативних ресурсів на впровадження інформаційних технологій для подальшого заохочення економічного росту та досягнення національної конкурентоспроможності на світовому рівні. У Сингапурі існує програма, що має на меті перетворити країну на інтелектуальний острів, а уряд країни відіграє важливу роль у досягненні цієї мети та розвитку інформаційної інфраструктури країни.

 

Інформаційні технології Сингапуру розвивалися в пять етапів, кожен із яких було оформлено у національному плані,де чітко позначались  цілі, політика, ресурси та проекти.

 

Перший етап тривав з 1981 по 1985 рр. та відзначився початком Програмою Цивільної Комп’ютеризації та запровадженням Національної Ради з Питань Комп’ютеризації. Більш глобальною перспективою для цих програм було запровадження комп’ютеризованого адміністрування з метою збільшення продуктивності та якості послуг, що надаються жителям міст. Також важливим напрямком політики була підготовка робочих кадрів у сфері інформаційних технологій. Новітні технології використовувались у сферах моделювання та створення баз даних. Дослідження 1988 року показали,що з кожного долара,що було вкладено на реформи на цьому етапі, уряд отримав по 2,8 доларів.

 

Другий етап припадає на період із 1986 по 1990 роки та його основні положення були зазначені у Національному плані з питань інформаційних технологій. Основними цілями на цьому етапі були розширення IT-індустрії та її орієнтація на експорт та збільшення продуктивності виробництва та бізнесу за рахунок використання новітніх технологій. Орієнтація на громадський сектор змінилась орієнтацією на приватний сектор. Завдяки цій програмі,вже на початку 1990х років Сингапур мав процвітаючу IT-індустрію в якій зростало число місцевих фірм, що експортували свої товари у США та Європейський регіон. Було розроблено мережу, що дозволяла торговцям та урядовим відділам обмінюватись документами у електронному форматі та створено базу даних для них, що значно полегшило доступ до інформації. Ця система допомагає зберегти Сингапурським торгівцям приблизно мільярд доларів на рік. Було відкрито велику кількість дослідницьких центрів.

 

Третій етап розпочався у 1991 році запуском програми «IT2000», яка мала на меті перетворити Сингапур на острів де панує інтелект та новітні технології присутні у всіх аспектах життєдіяльності - вдома, на роботі, на відпочинку.

 

Четверта програма, спрямована на побудову інформаційного суспільства була розпочата у 2001 році та називалась Infocomm.

 

П’ятий етап почався у 2006 році і називається IN2015.

 

«IT2000» — програма прийнята у Сингапурі у 1991 році та спрямована на впровадження інформаційних технологій у всі сфери життя та перетворення країни на острів, де панує інтелект. Головними цілями цієї програми є підвищення конкурентоспроможності країни та покращення життя її громадян. Незважаючи на те ,що ця програма стосується великої кількості секторів, публічний сектор був визначений як один із найбільш важливих для досягнення успіху у її реалізації. Мета досягнення кращого рівня життя для всіх громадян обов’язково несе у собі зрушення у економіці. З іншого боку,було визначено,що подальше благополуччя залежить від можливості та бажання людей вчитись та освоювати нові навички,бажання креативно підходити до виконання роботи та використання новітніх технологій у своїх проектах.

 

Головною метою запровадження усіх IT-технологій є створення просунутої інформаційної інфраструктури,яка б дала можливість усім громадянам — бізнесменам, клеркам, інженерам, домогосподаркам та студентам — мати доступ до інформації з різних ресурсів та у різноманітних форматах. Напрямки, що розвиваються включать такі: широкосмугові мережі, мультимедіа, теле- та комп’ютерні комунікації і багато іншого.

 

Головними цілями «IT2000» було визначено:

  1. Зміни політики стосовно цін на мікро-електроніку та робота над перетворенням їх на доступні кожному технології,що призведе до більш швидкого, дешевого, компактнішого та зручного для користувача розповсюдження інформації;
  2. Значне зростання  швидкості та пропускної здатності інформаційно-комунікаційних засобів, наявність можливості використання широкосмугового зв’язку та бездротових комунікаційних мереж;
  3. Поширення мультимедійних додатків,що буде означати появу дешевих,портативних та потужних мультимедійних систем, які наявні у різних сферах громадського та приватного сектору. Це також доведе схожість таких видів ЗМІ як телебачення, радіо та друковані видання;
  4. Широка стандартизація яка є кроком до стандартизації інформаційних технологій по всій країні;
  5. Інтеграцію IT-технологій з транспортирними системами,що призведе до розширення можливостей роботи та відпочинку.

 

Надалі було запроваджено програму Infocomm, що мала на меті перетворити Сингапур на  центром бізнесу та сфери послуг. У минулому він проводив успішну політику з сприяння розміщення іноземних фірм на своїй території через низькооплачувану але висококваліфіковану виробничу силу.

 

Тепер Сингапур репрезентує себе як центр проведення регіональних та міжнародних бізнес-операцій. Його конкурентним активом буде продуктивна та розвинута інформаційна інфраструктура та робоча сила, що буде мати відповідні навички, знання та досвід для роботи та управління в цих умовах. Для ведення бізнесу зручною буде широкосмугові комунікації,що спонукатиме країни переносити науко-міські підприємства у Сингапур. Новітні технології, такі як відео-конференцій, електронний обмін мультимедійними документами, електронна пошта і так далі, допоможуть інженерам компаній, дизайнерам, маркетологам і технічному персоналу співпрацювати і координувати свою роботу в близькому до реального часі, навіть якщо вони знаходяться на величезних відстанях один від одного.

 

Цей план було розроблено урядом у 2001 році та він передбачає декілька основних напрямків. Планувалось створити конкурентоспроможну модель електронної економіки з залученням найновітніших Інформаційно-комунікаційних технологій, динамічного інформаційно-комунікаційного сектору та суспільства, у якому в усіх сферах життя панують новітні технології.

 

Також ця програма визнає необхідність поширення інформаційно-комунікаційних технологій серед усіх верств населення, незалежно від віку, статі, сфери зайнятості. Тому у 2001 році уряд почав проводити активну політику поширення Е-грамотності серед усіх класів населення, а особливо серед стратегічно найважливіших (робітників, домогосподарок, пенсіонерів та людей з особливими потребами). Ціллю Сингапуру є створення країни,у якій ініормаційно-комунікаційні технології будуть у кожного та кожен матиме навички роботи із ними. В досягнення цієї цілі кожен рік вкладаються мільярди доларів.

 

Як вже зазначалось раніше, Сингапур активно працює над створенням електронного самоврядування та можливості онлайн–доступу до урядових документів та звернень до уряду. В рамках Infocomm було створено спеціальні центри, де всі громадяни мали змогу попросити допомогу в разі невміння користування мережею чи урядовими сервісами або ж при виникненні проблем із їх експлуатацією.

 

IN2015 (Intelligent Nation 2015) — масштабний проект уряду Сингапуру розрахований на десять років, покликаний:

  • створити надзвичайно високошвидкісну, всепроникну, розумну та надійну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру;
  • розробити інформаційно-комунікаційну індустрію, що буде спроможна витримати конкуренцію на світовому ринку;
  • в результат навчання,створити клас обізнаних у інформаційно-комунікаційних технологіях робочих;
  • використання ще більш складних та інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій з метою пришвидшення перетворень у сферах економіки та управління державою.

Уряд планує нововведення, що стосуються багатьох сфер життя людей. По-перше, ще більше матеріальних та людських ресурсів залучено для розробки програм, що дадуть можливість громадянам брати участь у формуванні політики уряду та висловлюванні своєї думки у онлайн режимі( план iGov 2015). По-друге,значні зміни торкнуться і сфери освіти,де учті отримають можливість здобувати її у режимі онлайн, а також отримають доступ до усіх необхідних у навчанні ресурсів.

 

Також Сингапур висловив бажання перетворитись на центр обробки, управління та торгівлі цифровими активами та інтелектуальною власністю. Значні зміни будуть і у сфері медицини,де кожен зможе моментально переглядати інформацію про стан власного здоров’я, а у разі необхідності, моментальний доступ до неї отримають і лікарі. Інноваційні зміни чекають і на виробництво та фінансові сервіси.

 

Важливим для розбудови інформаційного суспільства є рівень освіти. Уряд Сингапуру це розуміє та приділяє значну увагу.

Середня освіта у Сингапурі здійснюється за програмою Singaphore FUTURE Schools, яка передбачає обладнання класних кімнат новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями (на 7 учнів початкової школи припадає 1 ПК, а у середній школі 1 ПК на 5 учнів), переміщення занять у місця,віддалені від класних кімнат (зоопарки, парки, музеї), використання трьохвимірного віртуального середовища у навчанні та дистанційне навчання. На середню освіту та її модернізацію в період з 2008 по 2012 рр. було витрачено 80 млн доларів.

 

Існує післядипломна програма з підготовки фахівців,спроможних ефективно працювати у Інформаційному суспільстві (ELITe). Ця програма пропонує випускникам відвідати семінари від успішних фахівців та пройти навчання покликане на розвиток технічних навичок, навичок спілкування, знання предметної області попиту з боку промисловості та по закінченню курсу розробити власний проект.

 

Однією із проблем,що на даний момент наявні у Сингапурі є цензура та контроль уряду над мережею Інтернет та пресою. За дослідженням, серед 173 країн Сингапур опинився на 144 місці за показниками свободи висловлювання у пресі та Інтернеті. У Сингапурі наявні жорсткі критерії стосовно іноземної  інформації,що знаходиться у мережі та іноземних повідомлень у пресі. Тут практикують систему перевірки  всього інформаційного контенту що потрапляє під фізичну юрисдикцію країни. Усі Інтернет провайдери мають бути зареєстровані, а уряд має право на контроль над їх діями у межах країни. Відомі випадки залякування блогерів та арешту людей за коментарі у Інтернеті.

 

Опитування показали,що люди були б задоволені,якби Сингапур дозволив надавати інтернет-послуги більшій кількості провайдерів (зараз їх усього 3 і всі вони належать уряду), у тому числі і закордонних. Це зробило б конкуренцію більшою, а ціни на послуги нижчими, а отже спонукало б більшу кількість Сингапурців підключитись до мережі.

 

Сьогодні Сингапур є однією з найуспішніших країн світу. За рівнем ВВП на душу населення він займає п’яте місце у світі,а також досяг визначних успіхів у використанні новітніх технологій та поширення їх серед усіх верст населення. Варто зазначити, що таких успіхів країна досягла не маючи жодних видатних природних ресурсів, а лише спираючись на свій значний людський потенціал. Отже шляхом до успіху для країни стала інформаційна політика та впровадження новітніх технологій.

 

Вже сьогодні 78 % населення є користувачами Інтернету, а інформаційно-комунікаційні технології наявні майже у всіх сферах. У
перспективі, Сингапур планує здобути звання «інтелектуального острову». Всього цього було досягнуто шляхом довгострокових програм,серед яких найбільш визначними стали останні три – IT2000, Infocomm, IN2015. Усі вони покликані збільшити використання та поширення інформаційних технологій серед усіх верст населення, інтегрувати систему управління країною та новітні технології і залучити до неї якомога більше громадян, підготувати нові висококваліфіковані кадри за допомогою реформ шкільної та вищої освіти,а також післядипломних програм.

 

Сингапур має стати центром створення новітніх технологій та управління інтелектуальною власністю. Виконання усіх цих питань та програм контролює спеціально створений урядовий орган – IDA (Управління з питань розвитку інформаційно-комунікаційних технологій) та деякі менш значимі.

Однак на даний момент у Сингапурі існують і деякі проблеми та фактори, що гальмують його розвиток у світі Інформації. Наголовніший серед них — цензура, що перешкоджає громадянам вільно здобувати інформацію та розглядати іноземну точку зору стосовно певних ситуацій.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

  1. Infocomm Development Authority of Singapore [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ida.gov.sg/.
  2. National Information Infrastructure and the realization of Singapore IT2000 initiative. Information Research, Vol. 6 No. 2, January 2001. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.informationr.net/ir/6-2/paper96.html.
  3. Ткачева Н.В. Сингапур:социальные измерения информационного общества / Н.В. Ткачева. - М.: ИКАР, 2004.- С. 226-234.
  4. Eddie C. Y. Kuo, CheeMengLoh, K. S. Raman. Information Technology and Singapore Society: Trends, Policies, and Applications: Symposium Proceedings / Eddie C. Y. Kuo, Chee MengLoh, K. S. Raman - NUS Press, 1990.
  5. Eddie C. Y. Kuo, LindaLow. Information Economy and Changing Occupational Structure in Singapore. - Available at: https://dokumen.tips/documents/information-economy-and-changing-occupational-structure-in-singapore.html
  6. Chun Wei Choo. National Computer Policy Management in Singapore: Planning An Intelligent Island. - Available at: http://choo.ischool.utoronto.ca/FIS/respub/ASIS95.pdf
  7. Сигов Ю. Сингапур: Восьмое чудо света / Юрий Сигов-М.: Альпина нон-фикшн, 2012. - С. 237-241.

 

REFERENCES 

  1. Infocomm Development Authority of Singapore. – Available at: http://www.ida.gov.sg/
  2. National Information Infrastructure and the realization of Singapore IT2000 initiative. Information Research, Vol. 6, No. – Available at: http://www.informationr.net/ir/6-2/paper96.html.
  3. Tkačeva, N.V. (2004). Synhapur:socyalʹnыe yzmerenyja ynformacyonnoho obščestva.  Moscow: YKAR. - S. 226-234.
  4. Eddie, C.Y. Kuo, CheeMengLoh, K. S. Raman. Information Technology and Singapore Society: Trends, Policies, and Applications: Symposium Proceedings / Eddie C. Y. Kuo, Chee MengLoh, K. S. Raman - NUS Press, 1990.
  5. Eddie C. Y. Kuo, LindaLow. Information Economy and Changing Occupational Structure in Singapore. - Available at: https://dokumen.tips/documents/information-economy-and-changing-occupational-structure-in-singapore.html
  6. Chun Wei Choo. National Computer Policy Management in Singapore: Planning An Intelligent Island. - Available at: http://choo.ischool.utoronto.ca/FIS/respub/ASIS95.pdf
  7. Syhov, Ju. (2012). Synhapur: Vosʹmoe čudo sveta. Moscow: Alʹpyna non-fykšn. - S.237-241.

 



Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017