КАФЕДРА @ UA

 

Ізатова, Вікторія. МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БОЛГАРІЇ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БОЛГАРІЇ

 

Ізатова, Вікторія,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

студентка,

izatovav@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається модель політичного менеджменту в Болгарії. Проаналізовані головні нормативно-законодавчі документи країни: Конституція, Виборчий кодекс. Охарактеризована виборча система, зокрема, порядок організації і проведення виборів, особливості виборів Президента і віце-президента, виконавчого і законодавчого органів влади, органів місцевого самоврядування. Розповідається про функціонування органів влади: Президента, Народних Зборів (законодавчий орган), Раду Міністрів (виконавчий орган), судову владу та органи місцевого самоврядування. Описані етапи законодавчого процесу в Болгарії: законодавча ініціатива, обговорення, прийняття і публікація законопроекту. Висунена теза про наявність колегіальної моделі прийняття політичних рішень у країні. Зроблені висновки про ступінь становлення системи політичного управління в Болгарії.

Ключові слова: Болгарія, політичний менеджмент, виборча система, організація влади, законодавчий процес.

 

 

MODEL OF POLITICAL MANAGEMENT IN BULGARIA

 

Izatova, Victoria,

National Pedagogical Drahomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Management and Administration,

student,

izatovav@gmail.com

 

SUMMARY

The article deals with the model of political management in Bulgaria. The main normative-legislative documents of the country are analyzed: the Constitution, the Electoral Code. The electoral system is characterized, in particular, the order of organization and holding of elections, especially the election of the President and Vice-President, executive and legislative authorities, local self-government authorities. It describes the functioning of the authorities: the President, the National Assembly (legislature), the Council of Ministers (executive), the judiciary and local self-government authorities. The stages of the legislative process in Bulgaria are described: legislative initiative, discussion, adoption and publication of the bill. The thesis about the existence of a collegiate model of political decision making in the country is raised. The conclusions about the degree of formation of the political management system in Bulgaria are made.

Keywords: Bulgaria, political management, electoral system, organization of power, legislative process. 

 

 

Постановка проблеми. Однією з найбільш важливих сфер суспільного буття є політична сфера. Політичні аспекти присутні практично у всіх видах діяльності людей. Ця галузь регулює відносини в суспільстві, організовує його, створює передумови розвитку, акумулює та реалізує ідеї, а її вивчення є ключовим у дослідженні самого суспільства, адже в такий спосіб можна визначити його тип, закономірності розвитку, рівень злагодженості та конфліктності тощо. 

 

Особливо важливого значення набуває політична сфера в умовах докорінних змін сучасності: соціально-політичні реформації, включення України у світовий політичний простір, тенденції глобалізації та прагнення до Європейського Союзу створюють потребу активного та глибокого вивчення міжнародного досвіду. Дослідження політичних моделей  інших держав відкриє можливості для удосконалення політичної системи, підвищення ефективності ухвалення політичних рішень, винайдення найбільш вдалих форм, методів і технологій політичного управління, та, зрештою, прискорять процеси європеїзації.

 

Країною для такого дослідження була обрана Республіка Болгарія. Актуальність дослідження політичної сфери Болгарії для України виявляється у тому, що:      

1) як пострадянські країни, обидві держави зіштовхнулися зі схожими проблемами, а тому проходять тотожні політичні процеси;

2) Болгарія – з 2007 року є членом ЄС, а значить, має досвід гармонізації національного та європейського законодавства, який є корисним у шляху України до інтеграції з Європою;

3)  в Україні проживає найбільша у світі болгарська діаспора (205 тис. людей [6]). А значить, для нас є важливим інформованість про реалізацію прав і свобод, взаємовідносини влади і суспільства на їхній історичній батьківщині.

 

Обєктом дослідження є модель політичного менеджменту Республіки Болгарії.

Предмет статті – специфічні риси системи політичного управління країни.

Мета статті – дослідити особливості моделі політичного менеджменту Республіки Болгарії, а саме її: виборчої системи, організації влади та законодавчого процесу.

Науково-джерельною базою праці є нормативно-правова документація Республіки Болгарії, а саме: Конституція, Виборчий Кодекс, Правила організації та процедури Національних зборів.          

Завдання дослідження:

-        Вивчити нормативно-законодавчу базу країни;

-        Проаналізувати організацію і порядок обрання політичної еліти;

-        Охарактеризувати систему функціонування політичної влади;

-    Розповісти про модель прийняття політичних рішень, його етапи: ініціатива, обговорення, прийняття, публікація;

-        Зробити загальні висновки про ступінь становлення системи політичного менеджменту Болгарії.                 

 Виклад основного матеріалу.

Як відомо, політичний менеджмент — це «система управління політичною сферою суспільства на основі використання форм, методів і технологій правового менеджменту і політичного маркетингу» [1, с. 353].

 

Основи функціонування політичної сфери країни прописані в Конституції, в якій зазначено, що «Республіка Болгарія – країна з парламентським типом правління» [4, Ст. 1] та «місцевим самоуправлінням» [4, Ст. 2]. Політичне життя в ній базується на принципі політичного плюралізму [4, Ст. 11].

Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову, що представлені, відповідно, Народними Зборами, Радою Міністрів та низкою судів. [4, Ст. 8]. Головою держави є Президент [4, Ст. 92].

 

Виборча система

Основи виборчого права пописані у Конституції держави, де вказано, що «вибори та референдуми проходять на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування» [4, Ст.10]. Усі громадяни, що досягли 18 років (за виключенням деяких категорій осіб), мають право брати участь у виборах [4, Ст.42].

 

Організація та порядок проведення виборів визначає Виборчий Кодекс. Для організації і проведення виборів створюються: Центральна виборча комісія (ЦВК), районні, громадські і секційні виборчі комісії. Право висувати кандидатів мають політичні партії, партійні коаліції та виборці.

 

Вибори Народних Зборів призначає Президент. Народні Збори обираються за пропорційною системою [3, Ст. 246] раз на 4 роки. На виборах утворюється 31 багатомандатний виборчий район.

 

Місцеві вибори назначаються теж президентом.  Муніципальні радники обираються за пропорційною системою [3, Ст. 399], міські голови – за мажоритарною [3, Ст. 400] безпосередньо самими общинами раз на 4 роки. На місцевих виборах кожна громада є багатомандатним виборчим районом

 

Вибори президента і віце-президента  призначають Народні Збори. Відбуваються вони за мажоритарною системою [3, Ст. 310] раз на 5 років. Тоді уся країна розглядається як одномандатний виборчий район, у якому кожна кандидатська пара обирається за одним списком.

 

Передвиборча агітація здійснюється на передвиборчих зборах, шляхом видання афіш, плакатів, реклами, а також через ЗМІ, право доступу до яких мають всі кандидати, партії і партійні коаліції.

Виборчий процес і передвиборча агітація здійснюється виключно болгарською мовою.

 

Цікаво, що голосування здійснюється кольоровими бюлетенями – синій, червоний, зелений, помаранчевий колір або білі бюлетені з одною, двома чи трьома кольоровими смужками. Опитування громадської думки показали позитивну реакцію виборців на таке різнобарв’я – воно давало змогу простіше орієнтуватися у передвиборчій кампанії [8, с. 56].

 

Завершуючи характеристику виборчої системи Болгарії та узагальнюючи її роль, вважаємо доречним навести слова дослідниці Марії Мілової, яка вважає формування виборчої системи «початком шляху Болгарії до демократизації суспільного життя» [5, с. 158].

 

Організація влади

А) Народні Збори реалізують законодавчу владу [4, Ст.62]. Вони складаються з 240 представників [4, Ст. 63].

До повноважень Народних Зборів входить: приймати, змінювати, доповнювати і скасовувати закони; приймати і звітувати про державний бюджет; встановлювати податки і їхні розміри; назначати вибори Президента та референдуми; назначати та звільняти прем’єр-міністра; затверджувати міжнародні договори тощо [4, Ст. 84].

Свою діяльність члені Народних Зборів здійснюють на засіданнях.

За пропозицією 1/5 членів Народних Зборів може бути висловлена недовіра Раді Міністрів або прем’єр-міністрові. Якщо більша половина народних представників підтримує пропозицію, вони складають свої повноваження [4, Ст. 89].

 

Б) Президент очолює державу і представляє її на державному рівні [4, Ст. 92]. Також він – головнокомандувач Збройних Сил Республіки Болгарії [4, Ст.100].

До обов’язків Президента входить: назначати вибори Народних Зборів і органів місцевого управління; затверджувати та публікувати закони; призначати і звільняти державних службовців; надавати притулок та помилувати; змінювати кордони та назви населених пунктів та інших об’єктів тощо [4, Ст. 98].

 

В) Рада Міністрів керує внутрішньою і зовнішньою політикою країни; забезпечує громадський порядок і національну безпеку [4, Ст.105].  Також контролює виконання державного бюджету [4, Ст.106].

Наразі Рада Міністрів Республіки Болгарії є коаліційною і складається з: прем’єр-міністра, 4 віце-прем’єрів і 17 міністрів відповідних міністерств.

 

Г) Судова влада покликана захищати права та інтереси громадян, юридичних осіб та держави. Вона є незалежною і має свій бюджет[4, Ст. 117]. Правосуддя здійснюється від імені народу [4, Ст. 118] і реалізується низкою таких установ, як: Верховний касаційний суд, Верховний адміністративний суд, апеляційний, окружний, військовий та районні суди [4, Ст. 119].

 

Верховний касаційний суд контролює всі інші суди [4, Ст. 124]. Верховний адміністративний суд здійснює нагляд над законністю діяльності адміністративних органів [4, Ст. 125]. Голови цих судів назначаються Президентом [4, Ст. 127].

Суди забезпечують рівність усіх сторін судового процесу [4, Ст. 121]. Усі громадяни та юридичні особи мають право на судовий захист на всіх стадіях судового процесу [4, Ст. 122].

 

До судової гілки влади належить також прокуратора, яка стежить за дотриманням законності, притягає до відповідальності та здійснює контроль над виконанням покарань [4, Ст. 127].

 

Ґ) Місцева влада.

Територія Республіки Болгарії поділяється на громади та області [4, Ст. 135].

Громада є основною адміністративно-територіальною одиницею, в якій здійснюється місцеве самоврядування. Громадяни беруть участь в управлінні як через обрані ними органи, так і через референдуми та збори [4, Ст. 136].

Органом місцевого самоврядування в громаді є громадська рада, яка обирається населенням терміном на 4 роки [4, Ст. 138]. Органом виконавчої влади в громаді є міський голова, який також обирається населенням раз на 4 роки [4, Ст. 139].

Громади можуть об’єднуватися для вирішення спільних питань [4, Ст. 137]. Також громада має самостійний бюджет [4, Ст. 141].

 

Область – це адміністративно-територіальна одиниця, яка створюється для проведення регіональної політики, здійснення державного управління і забезпечення національних інтересів на місцевому рівні [4, Ст. 142]. Управління областю здійснює обласна адміністрація [4, Ст. 143].

Центральні державні органи і їх представники на місцях контролюють законність діяльності місцевих органів влади [4, Ст. 144].

 

Законодавчий процес у Болгарії відбувається згідно з «Правилами організації і процедури Народних Зборів». Його можна поділити на 4 етапи [2, С. 304]:

1)     . Законодавча ініціатива. Право на законодавчу ініціативу мають депутати Народних Зборів, його комітети та Рада Міністрів. Усі пропозиції потрапляють в загальний реєстр [3, Ст. 63] і голова Народних Зборів надсилає цю пропозицію на розгляд до відповідного комітету [3, Ст. 64].

2)     . Обговорення законопроекту. Отримавши пропозицію, відповідний комітет розглядає і обговорює законопроект, після цього звітує перед головою комітету і головою Народних Зборів. Відбувається перше читання, після якого члени Парламенту, Ради Міністрів можуть внести свої пропозиції; громадські організації та інші зацікавлені особи також мають право запропонувати зміни [3, Ст. 66]. Після внесення змін і допрацювання комітетами законопроекту відбувається друге, вирішальне читання.

3)     . Прийняття законопроекту. Усі законопроекти обговорюються в двох слуханнях на двох різних сесіях. У разі, якщо після першого читання не були запропоновані зміни, законопроект може прийнятися на одній сесії [3, Ст. 68.]. Закони приймають більшістю голосів: 50% + 1 голос [4, Ст. 81]. Кожен закон, що прийнятий парламентом, затверджує голова Народних Зборів. Після цього закон направляється до Президента. Він має право повернути закон на потворний розгляд Народними Зборами, тобто застосувати відкладальне вето [4, Ст.101]. 

4)     . Опублікування законопроекту. Закон вступає в дію з моменту опублікування. Закони публікуються у офіційній державній газеті «Державний вісник».

 

Аналізуючи законодавчий процес у Республіці Болгарії, можемо віднести його до колегіальної моделі ухвалення політичних рішень, яка «потребує колективної праці в пошуках найоптимальнішого проекту рішень» [1, с. 386].

 

Висновки.

У ході теоретичного аналізу було здійснено характеристику моделі політичного менеджменту Республіки Болгарії. У процесі історичного розвитку була сформована прийнятна для цієї країни виборча система, що засновується на мажоритарному та пропорційному принцип. Наразі вона характеризує достатньо високий ступінь демократизації болгарського суспільства і «є індикатором соціально-політичних, економічних і соціокультурних змін» [5, С. 168].

 

Аналізуючи систему формування і реалізації влади, можна сказати, що в Болгарії сформувалася досить ефективна модель парламентської республіки, де законодавчо сильний Парламент, який визначає напрями внутрішньої та зовнішньої політики і є основою політичної системи, поставлений в чітко обумовлені межі своєї діяльності. Формування Уряду парламентською коаліцією та його підзвідність Парламенту створює дієву систему взаємної співпраці і відповідальності законодавчої та виконавчої гілок влади. Глава держави Республіки Болгарія не входить в систему органів виконавчої влади і не вправі за власною ініціативою поставити питання про відставку Уряду.

 

Визначено, що в Болгарії управління здійснюється на трьох рівнях: центральному, регіональному та місцевому. У Болгарії принцип місцевого самоуправління має конституційне оформлення.

 

Для визначення моделі ухвалення політичних рішень у правлячій еліті Республіки Болгарії, був проаналізований процес обговорення і ухвалення законопроектів у Народних Зборах. Ураховуючи спільність ухвалення рішень, командну роботу над законопроектом і відкритість процесу, було обрано колегіальну модель ухвалення рішень. До переваг її належить полегшення роботи центру ухвалення рішень та відкритість процесу через наявність великої кількості людей. До недоліків – великі затрати часу та можлива розбіжність у поглядах членів колективу, що приймають закон.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: [Монографія] / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2003. – 424 с.
  2. Долгов М. А. Народное Собрание Республики Болгария / М.А. Долгов //  Международно-правовые чтения. — Воронеж: ВГУ, 2013. — Вып. 11. — С. 300-306
  3. Изборен кодекс. – С.: «Държавен вестник», 2014. – 185 с.
  4. Конституция Республики Болгарии. – С.: "Държавен вестник", 1991. – 31 с.
  5. Мілова М.І. Роль виборів у політичних процесах сучасної Болгарії / М.І.Мілова  // Політичний менеджмент. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – № 3 – С.158-169.
  6. Посольство України в Республіці Болгарії: офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: bulgaria.mfa.gov.ua (дата звернення 14.11.2017). – Назва з екрана.
  7. Правилник за организацията и дейността на Народното събрание. – С.: «Държавен вестник», 2001. – 36 с.
  8. Садовська О.М. Виборче право і виборча система республіки Болгарії: національна практика та європейські виклики / О.М. Садовська // Вісник ОНУ імені І.І.Мечникова. Правознавство. – Одеса: Наукова бібліотека Одеського Національного університету імені І.І.Мечникова, 2012. – Т.17. Вип. 1/2 (16/17). – С. 53-61

 

REFERENCES:

  1. Bebyk, V. (2003). Politolohiia dlia polityka i hromadianyna: Monohrafiia. Kyiv: MAUPю – 424 р. [in Ukrainian].
  2. Dolgov, M. (2013). Narodnoye Sobraniye Respubliki Bolgariya. Mezhdunarodno-pravovyye chteniya, 11, pp.300-306 [in Russian].
  3. Izboren kodeks (2014). Sofija: Derzhaven vestnik. – 185 p. [in Bulgarian].
  4. Konstitucija Respubliki Bolgarii (1991). Sofija: Derzhaven vestnik. – 31 p. [in Bulgarian].
  5. Milova, M. (2003). Rol vyboriv u politychnykh protsesakh suchasnoi Bolharii. Politychnyi menedzhment, 3, pp.158-169 [in Ukrainian].
  6. Posolstvo Ukrainy v Respublitsi Bolharii: ofitsiinyi sait. (2012). – Available at: https://bulgaria.mfa.gov.ua (14.11.2017). [in Ukrainian].
  7. Pravinik za organizacijata i deinosta na Narodnoto sobranije (2001). Sofija: Derzhaven vestnik. – 36 p. [in Bulgarian].
  8. Sadovska, O. (2012). Vyborche pravo i vyborcha systema respubliky Bolharii: natsionalna praktyka ta yevropeiski vyklyky. Visnyk ONU imeni I.I.Mechnykova. Pravoznavstvo, 1/2 (16/17), pp. 53-61 [in Ukrainian].


Обновлен 27 дек 2017. Создан 20 дек 2017