КАФЕДРА @ UA

 

Божнюк, Аліна. МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ГРЕЦІЇ // Матеріали ІІ-ї міжнародної студентської конференції «Політична праксеологія: менеджмент, комунікації, PR» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2017.




 

МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ГРЕЦІЇ 

 

Божнюк, Аліна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна),

студентка,

e-mail: alinka.bo.alinka@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

В статті аналізується політичний менеджмент як система управління політичними процесами, спосіб розробки та прийняття політичних рішень в Грецькій республіці, модель роботи з суспільством для досягнення політичної мети правлячої еліти спираючись на морально-етичні цінності даного суспільства.

Ключові слова: політичний менеджмент, політичний процес, суспільство, політична влада, політичне рішення, політика, політична система, політичний маркетинг.

 

 

MODEL OF POLITICAL MANAGEMENT OF GREECE

 

Bozhniuk, Alina,

National Pedagogical Dragomanov University (Kyiv, Ukraine),

student, 

e-mail: alinka.bo.alinka@gmail.com

 

SUMMARY

In the article is analyzed political management as control system by political processes, method of development and acceptance of political decisions, model of working with society for achievement of political aim of ruling elite leaning on the mental and ethical values of this society.

Keywords: management, political management, political process, society, political power, political decision, politics, political system, political marketing.

 

 

Менеджмент є наукою та сферою діяльності суть якої полягає в ефективному управлінні людьми для досягнення найкращого результату. С. Паркінсон визначає менеджмент як не самостійне виконання роботи, а саме мистецтво працювати за рахунок інших [5].

 

Політичний менеджмент по своїй суті являє управління людськими та матеріальними ресурсами використовуючи методи, технології на основі як політичного маркетингу так і правового менеджменту, прийняття політичних рішень, які регулюють відносини між державою, людьми, суспільними групами та їх управління [1; 2]. Також, політичний менеджмент можна розглядати і як певну сукупність управлінців, які на професійному рівні займаються політичною діяльність та мають механізми реального впливу на вироблення та прийняття політичних рішень за рахунок владних ресурсів.

 

Політичне рішення є продуктом, який виробляє політичний суб’єкт з метою втілення в реальне життя політичних завдань спираючись на відповідні цілі та урахування реальної політичної ситуації [4]. Вироблення та прийняття політичних рішень вимагає від суб’єкта політики урахування особливостей життя суспільства, його специфічних потреб. Для досягнення успіху в цій меті необхідно використовувати інформацію, зворотній зв'язок з громадськістю для обґрунтування та більшої легітимізації рішень.

 

Метою статті є характеризувати модель політичного менеджменту в Греції, з’ясувати сутність способів вироблення та прийняття політичних рішень.

 

Сучасна Греція є демократичною парламентською республіки, головою уряду є прем’єр-міністр, а президент входить до виконавчої гілки влади. Органами, що здійснюють політичне управління державою є президент, який обирається парламентом та має обмежені функції, уряд (Грецька Рада Міністрів) – головою є прем’єр-міністр, ним стає голова партії яка набрала найбільше голосів на виборах. Усе керівництво виконавчої гілки влади, як управління кабінетом міністрів, так і призначення міністрів знаходиться в компетенції прем’єр-міністра, який відповідальний перед парламентом. Парламент (Рада греків) складається з 300 депутатів, обраних за пропорційною виборчою системою у 56 виборчими округами, які є політично відповідальними перед виборцями на окрузі [3].

 

Політичний менеджмент в Грецький республіці, як і в країнах Європейського Союзу, ставить за мету: реалізувати такі завдання як оцінка та огляд концепцій досягнення мети, враховуючи фактори політичної реальності; виокремити та сформувати важливі першочергові завдання, які відповідають як вимогам суспільства так і інтересам політичних суб’єктів; розробка, прийняття та втілення в дійсність політичних рішень відповідно до умов політичної системи та з можливістю адаптацією змін; контроль за дією впроваджених рішень.

 

Політичний менеджмент в Греції спрямований на систему управління суспільно-політичної сфери на основі правового менеджменту, а саме законів, постанов та інших нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини та є частиною політичного процесу. Також, дуже важливим є політичний маркетинг, який забезпечує саме пошук проблеми, втілення та контроль політичних рішень з метою задоволення очікувань і потреб громадян для утримання рівня легітимності правлячої еліти.

 

Для просування політичних цілей та реалізації поставлених завдань дуже важливим в політиці є саме підтримка збоку суспільства, що забезпечить політичну стабільність та допоможе політичній еліті утримати владу. Щоб досягти цієї мети, можна використовувати інструменти впливу на громадську думку. Так можна використовувати виклад інформації у вигідному для себе контексті, затримання або різка реакція на інформацію.

 

Так, в Греції, після майже 7 місяців правління 2015 р. Алексис Ципрас склав свої повноваження, оскільки коаліція не змогла реалізувати свої завдання дані виборцям та розпалась. Впливаючи на суспільну думку, зміг правильно для виборців подати інформацію про політичну дійсність та неспроможність реалізувати раніше дані обіцянки, що допомогло йому за таку технологію чесноті перед виборцями знов здобути політичну підтримку.

 

Державна влада Греції має свої інформаційні ресурси, через які може формувати громадську думку, висвітлювати проблему з вигідного їй ракурсу, доносити мету тих чи інших політичних рішень. Проте, потрібно бути обережним з заграванням до суспільства, оскільки, потрібно розуміти реальну політико-економічну ситуацію в країні та на цій основі базувати формування політичних рішень. Невідповідність політичних рішень до реальної ситуації в країні спонукало до глибокої економічної кризи, яка призвела до втрати виборчої підтримки вже традиційних політичних сил Греції.

 

Політичне управління ставить публічну політику перед громадськістю і встановлює довготривалі стратегії перед політичними лідерами, тому політика переходить від агітації до дій.

 

Якщо розглядати політичний менеджмент залежачи від змін поведінки політичного суб’єкту виділяють такі моделі:

А) Активна – для неї є характерним прийняття політичних рішень відповідно до прогнозів очікуваних тенденцій, можливих загроз. Краще за усе ця модель працює в середовищі, що проходить розвитку.

Б) Реакційна – є характерним застосування в період динамічних перетворень. Коли є зовнішнє середовище стабільним, то ця модель застосовується для мінімізації змін стратегії, оскільки, це може призвести до втрати сталого розвитку.

В) Пасивна – суб’єкт політичного управління займає пасивну вичікувану позицію. Як правило, дану модель застосовують в зовнішніх середовищах які є нестабільними [6].

 

Греція в сучасній політичній ситуації використовує більше пасивну з усіх зазначених моделей, що є характерним для нестабільної соціально-економічної ситуації та тих викликів з якими зіштовхнулась влада.

 

Політичний менеджмент є дуже широким поняття, що розглядається на різних сферах політичної діяльності. Він може поділятись на види такі як: політичне лобіювання, виборчі технології, управління політичними конфліктами, іміджмейкінг, брендинг. Усі ці види складають цілісну структуру політичного менеджменту, яка відповідно до поставленої мети реалізує завдання для реалізації політики, як специфічної сфери суспільної діяльності.

 

При цьому процес управління можна розглядати на різних рівнях управлінської ієрархії: загальнодержавному, регіональному, місцевому, галузевому та ін. [1]. Оскільки, Грецька республіка побудована за принципом децентралізації на місцевому рівні, а парламент обирається за пропорційного представництва за 56 виборчими округами  то підтримка в певних регіонах коаліційних сил має вагомий вплив на прийняття політичних рішень.

 

На думку соціопсихологів (А. Джордж), існують три основні моделі прийняття рішень: формальна, змагальна та колегіальна [1]:

За формальною моделлю передбачається структурована ієрархія системи комунікації та проходження інформації, відхід від яких не допускається та усі учасники прийняття політичних рішень повинні спиратись на лідера.

Змагальна модель передбачає різні варіанти відповідних проектів рішень та альтернативних інформаційних потоків. Ця модель є гнучкою та забезпечує більш політичний плюралізм у прийнятті рішень, в порівняні із формальною, та можуть доносити альтернативи в обхід певних ланок бюрократичної ієрархії.

Колегіальна модель передбачає всебічне залучення суб’єктів для знаходження найбільш вигідного для всіх рішень. Така модель дозволяє забезпечити в проект рішення закріплення різних бачень та досягнення всезагального (колективного) консенсусу [1].

 

Сучасній грецькій правлячій еліті притаманна більше колегіальна модель, яка сформувалась ще за часів Стародавньої Греції, не дивлячись на ліве ідеологічне спрямування політичних поглядів прем’єр-міністра, більшої партії парламенту та враховуючи політичну традицію – коли з’являється проект рішення його розгляд може включати альтернативні погляди з цієї проблеми. Існують також суб’єкти, які можуть впливати опосередковано на цей процес, це президент – який може вносити певні корегування користуючись своїм авторитетом та парламент, який може впливати через комітети на прийняття рішення.  Проте, все ж таки при прийнятті політичних рішень ті що при владі, намагаються врахувати думку усіх суб’єктів.

 

Політична культура як один з чинників політичного менеджменту вказує на певні особливості індивіда його способу мислення, сприйняття політичної дійсності, формування ціннісних орієнтацій – вони зумовлюють дії людини та ставлення людини до певних політичних рішень.

 

Політична культура формується не одне десятиліття. Тому тип політичної культури є відносно сталим та допомагає учасникам політико-технологічного процесу орієнтуватись на ціннісні думки більшості, уявлення про основне та важливе. Егоїстичні цілі політичних еліт для здобуття і утримання влади, як метод для отримання доступу до значущих ресурсів – потребують створення привабливого іміджу політичної партії, лідера, державного інституту; прямого чи опосередкованого впливу на громадську думку; здобуття вигідних позицій на політичному просторі. Усе це зумовлює технології впливу на інших людей від початку виборчої кампанії до закінчення терміну перебування при владі. Для цього впливу необхідно знати особливості політичної культури, структурну організацію державних органів влади, особливості політичного процесу [7. с.94–134].

 

Грецькі політичні еліти не є винятком. Користуючись суспільно-значущими проблемами, вони будують свою кампанію виборчу не завжди на раціональних тезах, а більш емоційному аспекті, оскільки, така форма донесення своїх ідей та прагнень більше сприймається виборцями, враховуючи їх посередній рівень політичної активності.

 

Керуючись емоційним сприйняттями в політиці, громадяни Греції дуже часто зіштовхуються з популістичними політичними силами, які не спроможні вирішити нагальні потреби суспільства та привести країну до сталого розвитку. Так намагаючись здобути політичну прихильність, еліта намагалася надати додаткових преференцій для своїх громадян. Це було за рахунок створення системи широких державних дотацій та пільг, які не завжди були економічно доцільними та призводили до виснаження економіки, а не до стимуляції її стабільності та розвитку.

 

Такі дії дали грекам ілюзію в постійній підтримці держави без особливих труднощів та зусиль, що мало пагубний вплив на політичну стабільність після 2009 року, коли країна зіштовхнулась з падінням економіки та неспроможності надання усім фінансової допомоги у зв’язку збільшенням кількості непрацюючих. Економіка не змогла саморегулюватись та пішла в стрімке падіння.

 

Політична еліта була змушена вжити заходи жорсткої економії, скорочення державної підтримки та замороження зарплат та виплат, що призвело до серйозних протестних акцій протягом декількох років, втрати легітимності тодішньої правлячої еліти і як результат дострокові парламентські вибори у 2012 році та двічі у 2015 р.. Можна спостерігати, що цей процес був результатом іноді не професіональних дій політичної еліти в сфері політичного менеджменту. Оскільки, влада не змогла сформувати собі гідний авторитет та імідж в суспільстві, прийняті рішення не враховували ризики та довгострокову перспективу.

 

Розглядаючи як індикатор політичної стабільності та ефективності політичного менеджменту значення процентильного рангу світових показників управління, за даними Світового банку, агрегує показники, які розглядають різні аспекти політичних процесів політичних прав та громадських свобод, рівень незалежності преси, свобода слова й громадських об’єднань тощо.

 

Середній рівень усіх показників рангу в Греції у 2002 році був 80, що є дуже добрим показником, з часом рівень політичної стабільності, верховенство закону та ефективність урядування знижувалась. Пік падіння був у 2009 році відтоді ранг є більш-менш стабільним на рівні 55-60%, що в порівнянні з країнами Європейського союзу є відносно низький[9].

 

Індекс вразливості країн розробляється організацією Fund for Peace та розглядає політичну стабільність відсутність насильства та тероризму, як індикатор стабільності політичних інститутів, ризиків повалення уряду та дестабілізації, застосування насильства, ймовірність різких змін.

 

З 2002 року, в Греції, спостерігається падіння цього індексу, так у 2003 році політична стабільність знизилась на 11,1 пункти, а вже у 2009 майже на 14 пунктів. Саме на цей період, 2009 року, припадає найбільший удар кризи по Греції, що зумовило стрімке зростання безробіття та розбіжність розподілу доходів населення. Завдяки активним діям Європейського Союзу, які мали значний вплив на політичну еліту для подолання кризи, коли Греція перестала бути суб’єктом, а стала об’єктом європейської політики – змогли стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в країні. 

 

Показники якісної роботи уряду вимірюють рівень надання державних послуг, розробку та практичне втілення політичних рішень, рівень легітимності та ефективність функціонування державного апарату, верховенство права, якість законодавства та боротьба з корупцією.  За цими усіма показниками Греція втратила 16,4 пунктів за останні 11 років. Від 41,1- у 2006 році до 57,5 у 2017 році [8].

 

Усі ці показники свідчать про недостатній рівень політичної стабільності та ефективності політичного управління, що в свою чергу сталось через іноді не зовсім виважені та професійні політичні рішення, їх недалекоглядність, без урахування майбутніх ризиків та можливих загроз. Завдяки втручанню в політику Греції, ЄС вдалось стабілізувати та потрохи покращувати ситуацію в країні про що свідчать рейтинги розроблені світовими організаціями.

 

Висновки. Отже, актуальною проблемою сучасної Греції є подолання політико-економічної кризи яка склалась останніми роками – це є можливим за рахунок ефективного політичного управління, яке зможе повністю змінити підходи до управління державою, в контексті загальноєвропейських цінностей, для підвищення якості політичних рішень. Необхідно проводити роботу з громадськістю для пояснення змін в країні, щоб суспільство зрозуміло їх необхідність та підвищило легітимність політичної влади.

 

В політичній системі Греції, незважаючи на усі зусилля європейських кредиторів, є дуже важлива проблема яка може зводити нанівець усі намагання в налагодженні механізму прийняття та розробки політичних рішень. Це проблема є системна корупція, ухиляння від сплати податків – як реакція на політику уряду щодо бізнесу та працюючих людей. Пасивна модель поведінки уряду можна спостерігати в протидії структурним реформам та ставлять під сумнів їх ефективність. Тому на сьогодні необхідно усвідомити Греції свої помилки в їх політичному управлінні, створити якісну систему менеджменту на всіх рівнях влади, який забезпечить вироблення ефективних рішень, що допоможуть подальшому стабільному розвитку країни.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина: [Монографія]. — К.: МАУП, 2003. — 424 с.

2. Бебик В.М. Політична діяльність як об’єкт політичного менеджменту // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Політичний менеджмент. Спецвипуск. – К., 2008. – С. 4–25.

3. Конституции государств Европы. В 3-х томах. Т.1/ под ред.: Окуньков Л.А. –М.: Норма, 2001. – 824с.

4. Пушкарева Г. В. Политический менеджмент. – М.: Академия, 2005. – 186 с.

5. Норткон Паркинсон С., Рустомджи М.К. Искусство управления / Пер. с англ. Н. И. Горанской и Е. Н. Мамонтовой. – СПб.: Лениздат, 1992. - C.143.

6. Політичний менеджмент: навч. посібник / М. А. Шульга, О. А. Зубчик. – К.: Академвидав, 2013. – 160 с.

7. Прикладна політологія: навч. посібник / Горбатенко В.П.— К.: Видавничий центр "Академія", 2008. — 472 с.

8. Fragile States Index / Fund for Peace [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fundforpeace.org/fsi/

9. Worldwide Governance Indicators / World Bank [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://info.worldbank.org/governance/wgi/index.aspx#home

 

REFERENCES

1. Bebyk, V.M. (2003). Politolohiia dlia polityka i hromadianyna. Kyiv: MAUP. — P. 424.

2. Bebyk, V.M. (2008). Politychna diialnist yak obiekt politychnoho menedzhmentu. Suchasna ukrainska polityka. Polityky i politolohy pro nei. Politychnyi menedzhment. Spetsvypusk. Kyiv. – P. 4–25.

3. Konstytutsyy hosudarstv Evropy. V 3-kh tomakh. T.1/ red.: Okunkov L.A. (2001). Moscow: Norma. – P. 824.

4. Pushkareva, H.V. (2005). Polytycheskyi menedzhment. Moscow: Akademyia. – P.186.

5. Nortkon Parkynson S., Rustomdzhy M.K. (1992). Yskusstvo upravlenyia / tran. from eng. N.Y. Horanskoi y E.N. Mamontovoi. SPb.: Lenyzdat. - P. 143.

6. Politychnyi menedzhment: navch. posibnyk / M.A. Shulha, O.A. Zubchyk (2013). Kyiv: Akademvydav. – P. 160.

7. Prykladna politolohiia: navch. posibnyk / Horbatenko V.P. (2008). Kyiv: Vydavnychyi tsentr "Akademiia". — P. 472.

8. Fragile States Index / Fund for Peace. – Available at: http://fundforpeace.org/fsi/

9.Worldwide Governance Indicators / World Bank. – Available at: http://info.worldbank.org/governance/wgi/index.aspx#home

 



Обновлен 26 дек 2017. Создан 20 дек 2017