КАФЕДРА @ UA

 

Коваль, А. ФЕНОМЕН ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА СУЧАСНОГО КИТАЮ // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 120 с. / С. 118-120.




 

ФЕНОМЕН ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА СУЧАСНОГО КИТАЮ

 

Коваль, Анна,

Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політичних наук,

студентка,

cowal.ania@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

Cтаття присвячена сучасній зовнішній політиці Китаю та феномену його розвитку. Розглянуто проблеми створення Китаєм островів Спратлі. А також, висвітлено основні аспекти «китайського економічного дива».

Ключові слова: феномен, глобальна політика, економіка, світова політична арена, Китай.

 

 

PHENOMENON AND FOREIGN POLICY OF MODERN CHINA

 

Koval, Anna, 

Nacional Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science,

Student,

cowal.ania@gmail.com

 

SUMMARY

The article is dedicated to the modern foreign policy of China and its development phenomenon. The Spratly Islands dispute has been considered. And also the main aspects of Chinese economic miracle are highlighted.

Key words: phenomenon, global politics, economy, world political arena, China.

 

Світ змінюється кожного дня, і тому народи та держави мають швидко та адекватно реагувати на зміни. Але чи завжди є «адекватною» реакція на лідерство в світі, де відбувається відкрита чи латентна конкуренція між країнами на регіональну чи світову першість? Разом із тим, коли держава є світовим лідером, то чи можуть інші з осудом дивитися на методи, якими ця першість була здобута?

 

Зокрема, проблематикою зовнішньої політики Китайської Народної Республіки та феноменом її стрімкого розвитку  займаються такі учені як: Делюсин Л.П., Михеев В., Салицкий А., Орлова Т.В., Головченко В., Кравчук О. та інші.

 

У цьому контексті метою нашої роботи є дослідження та аналіз сучасної зовнішньої політики Китаю, як відповідь на виклики сьогодення та претензії Піднебесної на світове лідерство та регіональний авторитет.

 

В XХІ столітті першість віддають Сполученим Штатам Америки, але поряд з ними зростає новий, не менш потужний та прогресивний світовий гравець – Китай. Його офіційно вважають другою найпотужнішою державою світу та першою в Азійсько – Тихоокеанському регіоні.  Але як Китайська Народна Республіка цього досягла і які її подальші наміри? [1]. 

 

Китай протягом тривалого часу здобував та завойовував ті позиції, якими нині володіє. Колись З.Бжезинський висловив думку: аби країна досягла рівня держави першого рангу, їй необхідно мати на руках чотири «козирі»:

-        ефективне національне керівництво;

-        політичну стабільність;

-        дисциплінованих громадян;

-        високий рівень нагромадження [4; с.449].

 

Все це притаманне сучасному Китаю. Піднебесна зуміла вдало поєднати традиційний соціальний порядок з найсучаснішими економічними та технологічними інноваціями та створити сучасну, потужну, глобальну економіку. Нині зростання китайської економіки лишається пріоритетним завданням уряду, а до 2020 року КНР планує збільшити ВВП вдвічі, що зробить китайську державу ще вагомішим гравцем на політичній арені [4; с.444].

 

Отож успіх «китайського економічного дива» простий – залучення іноземних інвестицій та активне працевлаштування працездатного населення країни. Пріоритетним залишається розвиток та модернізація освітнього сектору, що вже дало свої результати у розвитку національної науки  та втіленні реформ розроблених та реалізованих китайськими економістами.  

 

Але чи не найголовнішим елементом успішності Китаю є його народ. Прихильність національній традиції, розуміння своєї унікальності та відданість державній величі батьківщини – загальновідомі риси китайців. Їх працьовитість та педантичність, відданість роботі при наявності ефективного державного менеджменту викликають захоплення [3].  

 

Ці, та низка інших причин стрімкого економічного, наукового, соціального розвитку поставили Китай на друге, після Сполучених Штатів Америки, місце за впливом на світову політику. Проте Китай до сьогодні є залежним від постачання різного роду ресурсів та сировини, що в свою чергу диктує вектор його зовнішньої політики. Одним з актуальних питань у цьому контексті є контроль над морським простором. Нині патронат над морськими комунікаціями якими до Китаю постачають енергоресурси здійснюють США. Піднебесна чудово розуміє, що це вагомий важіль впливу на КНР, бо в разі блокування цих шляхів, китайська економіка та Збройні сили понесуть значні втрати [2]. 

 

Тому китайці прагнуть повністю контролювати та володіти морським простором. Для вирішення цього питання Китай створює острови у Південно-Китайському морі. Ці дії розцінюється багатьма країнами (зокрема Японією, Філіппінами та США) як незаконна військова експансія. На намитих островах Спратлі (які китайці вже найменували «Острови Нанша») споруджуються військові бази, що звісно викликають занепокоєння у сусідніх державах. Але залежний від ресурсів Китай, обрав це місце не лише з метою розміщення військових баз, але й через наявні поклади газу та нафти. У липні 2016 року Третейський суд  в Гаазі визнав, що Китай порушив низку норм визначених Морською конвенцією ООН, та все ж  покарання за це не поніс [5]. 

 

Чи можна розцінювати бажання китайців одноосібно володіти морським простором як необхідність чи це просте нехтування західними нормами та принципами демократії? На мою думку це досить спірне питання. Китайці завжди мали свою точку зору і не давали змогу іншим нав’язувати не вигідні для Китаю позиції. Та все ж у боротьбі за першість і нові стратегічно важливі території не потрібно забувати й про міжнародні правові норми визнані всім цивілізованим світом.

 

Цілком імовірно, що зі зростанням економічної та військової могутності Китаю, провідні держави світу змушені будуть рано чи пізно визнати острови Нанша законною територією Китаю. Але така міць може викликати занепокоєння країн-сусідів, що в подальшому може бути індикатором створення непередбачуваних антикитайських союзів. І хоча Китай запевняє, що його могутність – це не загроза світу, але такі дії є показником того, що КНР відстоюватиме лише власні інтереси, інколи навіть незважаючи на  норми міжнародного права. Недарма, в свій час, Наполеон Бонапарт сказав: «Коли Китай прокинеться – світ затремтить»[5, с. 449].

 

Отже, на підставі проведених досліджень можна дійти висновку, що Китай зміцнює свої позиції, як на регіональному рівні, так і на світовій арені. КНР прагне бути ключовим гравцем на міжнародній арені та поряд з цим, брати активну участь у формуванні нового світового порядку. І цьому сприяє зовнішня політика Китаю, яка часом буває незаконною, як у випадку з островами Спратлі. Але не менш вагомим рушієм у зміцненні сили Піднебесної є її власний народ, з його працьовитість та великою кількістю науково-технічних досягнень. Хоча донині Китай зберігає комуністичний лад, та це не перешкоджає зростанню його авторитету та ролі серед країни, яким притаманний демократичний лад. 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія: Навчальний посібник. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2006. – 336с.
  2. Глобалізація і сучасний міжнародний процес/за заг.ред.проф. Б.Гуменюка і проф. С. Шергіна. – К.: Університет «Україна», 2009. – 508с.
  3. Кудряченко А.І. Геополітика: Підручник/А.І Кудряченко, Ф.М. Рудич, В.О. Храмов. – К.: МАУП, 2004. – 296 с. – Бібліогр.: с. 286-290.
  4. Орлов Т.В., Історія сучасного світу (XV – XXI століття): Навч.посіб. – К.: Вікар, 2008. – 552 с.
  1. Гомон Д.: стаття «Війна за море. Як Китай та США опинились на межі небезпечного конфлікту». – К., 2016. - Режим доступу: http://espreso.tv/article/2016/08/10/viyna_za_more_yak_pekin_ta_vashyngton_opynylysya_na_mezhi_nebezpechnogo_konfliktu

 

REFERENCES:

1. Holovchenko, V.; Kravchuk, O. Country Studies: Asia, Africa, Latin America, Australia and Oceania: Textbook /– K.: “Nichlava”, 2006. – 336p.

2. Humeniuk, B.; Shergin, S. (Eds.) Globalization and Modern International Process – K.: “Ukraina” University, 2009. – 508p.

3. Kudriachenko, A. Geopolitics: Coursebook / Kudriachenko, A., Rudych, F., Khramov, V. – K.: MAUP, 2004. – 296p.

4. Orlova, T. Modern World History (XV-XXI centuries): Study Guide. – K.: Vikar, 2008. – 552p.

5. Homon, D.: War for the sea. How China and the USA appeared to face a dangerous conflict. – K., 2016. – Available at: http://espreso.tv/article/2016/08/10/viyna_za_more_yak_pekin_ta_vashyngton_opynylysya_na_mezhi_nebezpechnogo_konfliktu



Создан 15 июл 2017