КАФЕДРА @ UA

 

Теплоухов, Д. Інформаційний простір Канади // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 120 с. / С. 110-113.




Теплоухов, Д. Інформаційний простір Канади // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 117 с. / С. 110-113.

 

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР КАНАДИ

 

Теплоухов, Дмітрій,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна, Київ),

студент,

teploukhov.dmitriy@gmail.com

 

Анотація

У статті описано особливості функціонування державного інформаційного простору Канади у сучасну добу. Охарактеризовано структуру та засади, котрі формують державний інформаційний простір даної країни.

Ключові слова: Канада, інформаційний простір, масмедіа, телерадіомовлення, кіноіндустрія.

 


Information space of Canada

 

Teploukhov, Dmitrii,

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv),

student,

teploukhov.dmitriy@gmail.com

 

SUMMARY

The article describes peculiarities of public information space in modern day Canada. Characterized the structure and principles which form the national information space of the country.

Keywords: Canada, information space, mass media, broadcasting, film industry.

 

 

Канада як одна з найкрупніших за територією держав на земній кулі та країн, що вважаються розвинутими, вже протягом тривалого часу знаходиться на провідному етапі розбудові інформаційного суспільства, будучи на одному щаблі разом із європейськими країнами та своїм сусідом, Сполученими Штатами Америки. Як ми можемо прослідкувати, ця країна вже із початком нового тисячоліття була зацікавленою у тому, щоб процес становлення інформаційного суспільства набув підтримки держави, запроваджуючи нові законодавчі норми, які регламентували б правила ведення мовлення.

 

Неодмінно позитивним варто вважати той факт, що поняття державного інформаційного простору перестає бути досить абстрактним, та набуває суттєво чітких визначень. Інформаційний простір держави також обрамлений кордонами самої країнами, через те, незважаючи на його ефемерність, саме він формує суспільну думку, настрої у народних масах, себто мислення кожного члена спільноти. Зважаючи на даний факт, аналіз інформаційного поля держави є невід’ємною складовою при ознайомленні із устроєм життя та самою країною в цілому.

 

Ірвінг стверджує, що найбільш важливою проблемою, що стоїть перед Канади з точки зору формування справжньої ідентичності виходить від його безпосередній близькості від Сполучених Штатів. Важко двомовної або багатомовної країні, таких як Канада, Швейцарія або Бельгія, бути так близько до країни з однією спільною мовою, таких як США і Англії, через вплив останнього на перше. Більше дев'яноста відсотків періодичних видань, відображених на газетних кіосках, які продають більше 10000 копій в місяць є американськими. Через це переважної впливу потужного Сполучених Штатів, Канади значно сповільнилася в формуванні своєї власної унікальної ідентичності.

 

Коли мова заходить про Канаду, то у цій державі добре розвинений медіа сектор, але її медіапродукція - особливо англомовні фільми, телевізійні шоу і журнали - часто залишається в тіні імпорту зі Сполучених Штатів. Телебачення, журнали і газети створюються в першу чергу для комерційних корпорацій. на основі реклами, передплати та інших доходів від продажів. Проте, як сектор телевізійного мовлення, так і видавницький, вимагають ряд урядових заходів, щоб залишити їх прибутковими, починаючи від регулювання, що визначало б квоти іноземних компаній в індустрії мовлення, та закінчуючи податковим законодавством, яке б обмежувало іноземну конкуренцію в рекламах журналів.

 

У секторі мовлення, Канада має урядову організацію, яка має назву «Канадська радіомовна корпорація» , яка працює в радіо- та телевізійних мережах і веде мовлення англійською та французькою мовами. Крім того, деякі уряди провінцій пропонують свої власні державні освітні послуги телемовлення, а також, наприклад, TVOntario в провінції Онтаріо і в провінції Квебек Télé-Québec. З огляду на Канади невеликий ринок кіноіндустрії та на той момент, що країна знаходиться поряд із одним із найпотужнішим виробником художніх фільмів, канадська кіноіндустрія отримує суттєву допомогу від уряду. У 2000-і роки, близько половини бюджету типового канадського фільму прийшли з різних федеральних і провінційних урядових джерел.

 

Канадські правила змісту мовлення були введені в 1959 році і знову переглянуті в 1978 р. «Канадський контент» в широкому сенсі визначається як програми "загальний інтерес для канадців". Так як канадці легко ідентифікувати себе з американцями і їх масовій культурі, а також дві країни, які дуже тісно пов'язані з економічної точки зору, майже всі проводиться в США можна було б вважати загальний інтерес для канадців. Зміни до цього були зроблені в кінці 1980-х рр. Втручання уряду протягом усього розвитку телебачення в Канаді вплинуло на те, що була розроблена на внутрішньому ринку, оскільки вона  розроблена на основі законів і політики, а не на вільному ринку.

 

У той час як більшість каналів працюють на англійській мові, все більшим стає число подібних послуг і на французькій мові, особливо виступає в першу чергу в даному аспекті провінція Квебек. Ici Radio-Canada Télé, франкофонний еквівалент CBC Television, веде ефірне мовлення по всій Канаді, в той час як TVA, один з двох комерційних мереж франкофонного Квебеку, доступний по всій Канаді по кабельних мережах. RDI, франкомовний еквівалент CBC Newsworld, також використовує національну кабельну мережу, як це робить  TV5 Québec Canada. Більшість інших франкомовних мереж доступні тільки в Квебеку, хоча деякі з них мають доданими до пакету каналів в решті частини Канади.

 

Також, стосовно радіомовлення в державній власності Канадська радіомовна корпорація працює на чотирьох національних радіоканалах, по два англійською та французькою мовами. Англійська Radio One і французька Première Chaîne надають новини і інформацію, маючи доступ до більшості громад в Канаді, незалежно від розміру, або на AM або FM діапазону. Англійська Radio 2 і французький Espace Musique забезпечують мовлення про мистецтво і культуру, в тому числі класичної музики і опери, і завжди на FM діапазоні, як правило, лише для великих громад.

 

Комерційні музичні радіостанцій в Канаді отримують ліцензію від Комісії Канадського Радіо-Телебачення і телекомунікацій, за котрою щонайменше 35 відсотків від контенту має бути саме канадським, хоча пільги надаються в деяких прикордонних містах (наприклад, Віндзор, Онтаріо), де конкуренція з американськими станціями загрожує виживанню канадських, а також для станцій, чиї формати можуть не мати за визначенням достатньо канадських записів, щоб досягти 35-відсоткового цільового показника.

 

Цифрове аудіо мовлення, або DAB, є новою технологією в Канаді. Хоча в даний час є 73 ліцензованих цифрових станцій в Канаді, а не багато споживачів ще є власниками цифрових радіостанцій, а існуючі цифрові сигнали аудіо мовлення дублюють AM або FM мовлення. Жодна канадська радіостанція в даний час не пропонує виключно DAB сигнал.

 

Звичайно, окрім телебачення та радіо, в Канаді суттєвим все ще залишається печатні видавництва, особливо йде мова про газетні видання. Майже всі канадські міста обслуговуються, по крайній мірі, однією щоденною газетою, поряд з громадськими та околиці тижневиків. У великих містах, які мають більше однієї щоденної газети, як правило, одна матиме формат таблоїду. Двомовні містах, як Монреаль і Оттава мають важливі газети публікуються на французькій і англійській мовах.

 

Канада в даний час має дві основні «національні» газети: The Globe and Mail та National Post. Le Devoir, хоча і є не читаним за межами Квебека, являє собою франкомовний аналог національних газет.

Газета з найбільшим тиражем в загальному переліку є Toronto Star, в той час як газета з найвищим рейтингом читання на душу населення  - це Windsor Star.

 

В даний час, інтернет-журналістика перебуває на підйомі. Він надає нову платформу для читачів, щоб взаємодіяти відразу з джерелами новин через коментарі в блогах і зворотного зв'язку. Існують також різні мультимедійні опції, які не доступні з друкованої журналістики. Александр Ґамела, незалежний журналіст, каже, що «Продукт друку в значній мірі так само, як це було 20, 30, 40 років тому, він не дуже добре пристосовані до цих нових умов, тому необхідно продумати заново і повторно розроблений".

 

Серед книжкових видань, то тут треба обов’язково зазначити McClelland and Stewart, яке стале відомим ще в сімдесяті роки минулого століття як провідне англомовне канадське видавництво. Говорячи про франкомовні канадські видавництва, то тут варто згадати про Bibliothèque québécoise, Alire, Québec-Amérique, Éditions Guérin and Groupe Beauchemi.

 

Велика частина канадських фільмів і телепередач орієнтована на основну північноамериканську аудиторію, де такі корпорації як Alliance Atlantis і Lions Gate Entertainment, зокрема, мають значні успіхи у останні роки. Монреаль, Торонто та Ванкувер є основними центрами виробництва, він є другим за величиною виробничим центром кіно і телебачення в Північній Америці (після Лос-Анджелесу).

 

Міжнародний кінофестиваль в Торонто вважається одним з найбільш важливих подій в Північній Америці, де демонструються та конкурують між собою канадські і голлівудські фільми.

Канада також виробляє фільми характерно "канадською" сутністю, а також всіх канадських галузей культури, цей сегмент кіноіндустрії має найважчі часи, намагаючись вирватись із тіні свого сусіда. Франкомовні канадські фільми, з іншого боку, часто бувають більш успішними, оскільки франкофонне телебачення, де саме мова робить аудиторію провінції Квебек набагато більш сприйнятливою до канадського кінематографу. У багатьох роках, найкасовішими були саме канадські франкомовні фільми з Квебека.

 

В результаті економічних проблем, пов'язаних з канадським кіновиробництвом, фінансування фільму часто здійснюється державними органами, такими як Telefilm Canada та CBC Television, і через цей факт ринок канадського фільму часто є найбільш потенційно прибутковим. Проте, існує розвинена мережа кінофестивалів, які також надають не менш важливе просування фільму до аудиторії, надаючи можливості для ознайомлення із канадськими фільмами. На додаток до кінофестивалю в Торонто, тим менше Ванкуверський Міжнародний кінофестиваль включає в себе фільмів з усього світу, Онтаріо, серед інших міст, також є важливим, де реально ортимати можливості для канадських кіновиробників отримати змогу представити свою продукцію до більш широкої аудиторії.

 

Таким чином, аналізуючи структуру та феномени, котрі проходять у інформаційному просторі такої держави як Канада, ми приходимо до висновку, що у цій країні інформаційне поле вже давно і належним чином знаходиться під істотним, але в той же час не надмірним контролем урядових структур. Через потужність і більшу економічну та технологічну міць свого сусіда, канадська влада піклується про те, щоб канадці не втрачали своєї ідентичності як громадяни своєї країни.

 

Ця задача досить не простою, адже населення даної держави є вельми не однорідним, багатонаціональним та багатоконфесіональним. Через те, на нашу думку, політика канадської влади є досить зваженою, особливо в рамках того що регламентується об’єм саме канадського контенту, тим самим з боку держави цей підхід є цілком виправданий, через те, що завдяки цьому, канадці не стають під такий великий ризик втрати самоідентичності як окремої нації.

 

 

 

                        СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Canada Broadcast Act [Електронний ресурс] // Government of Canada. – 1991. – Режим доступу до ресурсу: http://laws-lois.justice.gc.ca/eng/acts/b-9.01/.
  2. Filion M. Broadcasting and cultural identity: the Canadian experience / Michel Filion., 1996.
  3. Irving J. Mass Media in Canada / John A. Irving., 1969.
  4. Raboy M. Canadian Broadcasting, Canadian Nationhood: Two Concepts, Two Solitudes, and Great Expectations / Marc Raboy., 1991.
  5. Tigkos M. Media, Culture and Social Change in Quebec: The Story of Radio / Marie Tigkos., 1998.

 

REFERENCES :

  1. “Canada Broadcast Act". Government of Canada. – Available at: http://laws-lois.justice.gc.ca/eng/acts/b-9.01/.
  2. Filion, Michel. "Broadcasting and cultural identity: the Canadian experience". Media, Culture & Society 18, 3 (1996)
  3. Irving, John A. (1969). Mass Media in Canada. The Ryerson Press.
  4. Raboy, Marc. "Canadian Broadcasting, Canadian Nationhood: Two Concepts, Two Solitudes, and Great Expectations". After Meech Lake: Lessons for the Future. 1991.
  5. Tigkos, Marie. "Media, Culture and Social Change in Quebec: The Story of Radio"—Studies at Concordia University, National Library of Canada, 1998.


Обновлен 15 июл 2017. Создан 31 мая 2016