КАФЕДРА @ UA

 

Леськова, А. Місцеве самоврядування у Швеції // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 120 с./ С. 51-53.




 

Леськова, А. Місцеве самоврядування у Швеції // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 117 с./ С. 51-53. 

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ШВЕЦІЇ

 

Леськова, Анастасія, 

Вища школа міжнародних відносин та соціальних комунікацій (Польща, м. Хелм),

студентка,

llleeesja@gmail.ru

 

АНОТАЦІЯ

У статті описано особливості функціонування органів місцевого самоврядування у Швеції, починаючи з 1862 року і до сьогодні. Швецька система самоврядування є однією з найуспішніших в Європі. Схарактеризовано функції, які виконують органи. Висвітлено принципи співпраці між даними установами.

Ключові слова: муніципалітет, ландстинг, регіональна рада, законодавчий акт.

 

 

LOCAL SELF-GOVERNMENT IS IN SWEDEN

 

Leskova, Anastasiia

High School of international relations and social communication (Poland, Chelm),

Student,

llleeesja@gmail.ru

 

SUMMARY 

The features of function of local authorities in Sweden, from 1862 to the present day, are described. The functions of authorities are characterized. Sweden sistem of autonomy is one of the most powerful in Europe. The main principles of their cooperation are designated.

Key words: municipality, landstynh, regional council legislation.

 

 

Першим законодавчим актом у сфері самоврядування у Швеції прийнято вважати Указ про місцеве самоврядування 1862 року, який розмежував церковні та суспільні справи. Відповідальність за церковні справи була покладена на парафії, а за суспільні — на міста та сільські громади. Указ запровадив також новий орган місцевого самоврядування на регіональному рівні — окружну раду (ландстинг), якому підпорядковується територія, що відповідає регіональній адміністративній одиниці — округу (лену). Від 1 січня 2000 року церква у Швеції відокремилась від держави, і церковні парафії відразу втратили свій адміністративний статус.

В даний момент у Швеції існують два типи органів місцевого самоврядування — муніципалітет на місцевому рівні та ландстинг — на регіональному рівні. Усього в країні 289 муніципалітетів (місцевих рад), 18 ландстинґів та чотири регіональні ради. Новий закон про місцеве самоврядування від 1992 року визначає межі повноважень місцевих рад, ландстинґів та реґіонів.

Згідно з законом про місцеве самоврядування, муніципалітети та ландстинґи самостійно вирішують загальні питання, що стосуються територій, прикріплених до них. На підставі цих загальних повноважень місцеві ради та ландстинґи опікуються, зокрема, житловим забезпеченням, упорядкуванням вулиць і доріг, транспортом, водопостачанням і каналізацією, виробництвом і постачанням енергоносіїв, розвитком культури та організацією дозвілля.

До обов'язкових повноважень місцевих рад належать освіта, соціальне забезпечення, догляд за громадянами похилого віку та людьми з фізичними і психічними вадами, планування і будівництво, окремі повноваження з охорони навколишнього середовища та рятувальна служба. Для ландстинґу такими повноваженнями є охорона здоров'я, лікувальні установи та державні стоматологічні поліклініки.

До повноважень місцевих рад належить організація пожежної безпеки та рятувальних робіт у разі нещасних випадків. Окрім того, кожен муніципалітет відповідає за цивільну оборону та термінову мобілізацію. До функцій місцевих рад належать охорона навколишнього середовища та охорона здоров'я.

Муніципалітети всіляко підтримують культурні заходи та організацію дозвілля. У Швеції близько 30 000 спортивних споруд, з них майже половина перебуває в комунальній власності та на утриманні муніципалітетів. Місцеві ради відповідають також за понад 1 500 бібліотек, сотні музеїв та близько 1 500 центрів відпочинку молоді. Вони також фінансують культурні заходи і туризм.

Пріоритетним завданням ландстинґів є медичне обслуговування. За винятком кількох приватних лікарень, ландстинґам підпорядковані всі медичні заклади Швеції. Ландстинґи забезпечують стаціонарний медичний догляд у лікарнях та амбулаторний догляд у районних поліклініках. Вони відповідають також за державні стоматологічні поліклініки та психіатричні лікарні.

Окрім повноважень у сфері охорони здоров'я, окружні ради керують певною кількістю народних загальноосвітніх шкіл та окремими гімназіями — медицини, сільського господарства та лісництва.

Ландстинґи відповідають за питання регіонального розвитку, зокрема надаючи підтримку підприємницькому сектору через спеціальний орган. Муніципалітети та ландстинґи несуть спільну відповідальність за місцевий та регіональний громадський транспорт, яким часто керують створені ними спільні компанії.

Муніципалітети об'єднані в Асоціацію муніципалітетів Швеції. Ландстинґи утворюють Асоціацію ландстинґів. Метою обох об'єднань є підтримка та розвиток місцевого самоврядування, обстоювання спільних інтересів, відповідно, муніципалітетів і окружних рад, представництво їх на державному рівні, сприяння співпраці між членами асоціацій, надання послуг та консультативної допомоги.

Основоположним принципом місцевої адміністрації є те, що нею керують обрані представники народу. На сьогодні у місцевих і окружних радах нараховується близько 50 000 посад, кожен обранець обіймає у середньому 1,5 посади.

Кожна місцева рада має свій директивний орган — збори місцевої ради. Постійних членів ради та кандидатів обирають виборці на загальних виборах кожні чотири роки, у день виборів до парламенту Швеції (риксдагу). Депутатів риксдаґу, окружних та місцевих рад обирають на чотирирічний термін.

Директивні органи місцевих та окружних рад ухвалюють усі головні рішення в межах своїх відповідних територій. Вони визначають цілі та напрямки діяльності. Вирішують, які комітети створити, якою має бути їхня структура та форма діяльності. Вони також ухвалюють бюджет, встановлюють ставку місцевого прибуткового податку та вирішують інші важливі фінансові питання, включаючи розмір зборів, що стягуються за певні місцеві послуги.

Згідно із законом про місцеве самоврядування, завданням правління муніципалітету чи ландстингу є контроль за виконанням справ місцевою владою, а також інформація про діяльність спеціальних комітетів. Правління відстежує всі справи, що можуть позначитися на розвитку та фінансовому становищі місцевого самоврядування. Складає проект бюджету. Виконує окремі адміністративні завдання. Наприклад, управління нерухомістю.

Закон про місцеве самоврядування дозволяє муніципалітетам та ландстинґам самостійно формувати власну організаційну структуру. Органи місцевого самоврядування самі визначають, які комітети їм створити й за які питання відповідатиме той чи інший комітет.

Усі комітети обираються зборами, переважно на основі пропорційного розподілу місць за представництвом у раді політичних партій. Від 1980 р. муніципалітети отримали право створювати територіальне децентралізовану систему районних комітетів чи правлінь, що відповідають за певні питання на їхній території. Сьогодні близько 20 муніципалітетів мають цілковито або частково децентралізовану систему територіальних комітетів.

        Уряд та риксдаг визначають основні параметри всього державного сектора. Але в межах цих параметрів органам місцевої влади, за загальної погодженості, надано значної свободи самостійно формувати та виконувати державні програми, виходячи з місцевих умов. Держава спрямовує та контролює роботу органів місцевого самоврядування, користуючись своїм правом ухвалювати закони, видавати укази та постанови й здійснюючи нагляд через систему державних установ.

 

                                СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Дымша Л. «Государственное право Швеции». — СПб.: Тип. П. П. Сойкина, 1901. — Т.1: Часть историческая. — 404 с.

2. Исаев М. А. "Основы конституционного строя Швеции". — М.: МГИМО-Университет, 2008. — 267 с.

3. Лохматов Е. А. «Генезис и эволюция института Омбудсмена в Швеции» // Государство и право: теория и практика: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 4 / Отв. ред. В. П. Прокопьев. Калининград: Издательство РГУ им. И. Канта, 2005. C. 45-55.

4. Могунова М. А. «Государственное право Швеции». Монография. — М.: Издательство «Норма», 2009. — 384 с.

5. Werner Jann / Jan Tiessen: Gesetzgebung im politischen System Schwedens. In: Wolfgang Ismayr (Hrsg.): Gesetzgebung in Westeuropa. EU-Staaten und Europäische Union. Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften 2008, S. 99-131.



Обновлен 15 июл 2017. Создан 18 мая 2016