КАФЕДРА @ UA

 

Степанян, К. Місцеве самоврядування в Іспанії // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 120 с./ С. 67-69.




Степанян, К. Місцеве самоврядування в Іспанії // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 117 с./ С. 67-69. 

 

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В ІСПАНІЇ

 

Степанян, Карина,

Вища школа міжнародних відносин і суспільної комунікації (Польща, Хелм),

студентка,

stepanyan-karina@mail.ua

 

                                                   АНОТАЦІЯ

У статті описано особливості функціонування органів місцевого самоврядування в Іспанії, починаючи з 1978 року і до сьогодні. Модель місцевого самоврядування Іспанії зазнавала багатьох змін і стала спадковою монархією.

Ключові слова: конституція, монархія, місцеве самоврядування, муніципалітет, кортеси, провінції.

 

LOCAL SELF-GOVERNMENT IN SPAIN

 

Stepanyan, Karina,

Graduate School of International Relations and Public Communication (Poland, Chelm),

student,

stepanyan-karina@mail.ua

 

SUMMARY

In the article described features of functioning organs of local self-government in Spain, beginning from 1978 and until now. The model of local self-government of Spain has received a lot of changes and became a hereditary monarchy.

Keywords: constitution, monarchy, local self-government, municipality, cortes, province.

 

 

Сучасні системи місцевого управління в зарубіжних країнах склалися під впливом різноманітних чинників: природно-геогра­фічних умов, історичного розвитку, особливостей національного складу населення, демографічної ситуації тощо. Критеріями для виділення систем місцевого управління виступають адміністратив­но-територіальний поділ країни, взаємовідносини місцевих органів влади між собою та з центральними або федеральними (у федера­тивних країнах) органами влади, способи утворення та ін.

Іспанія поділяється на 17 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилія і Леон, Кастилія-Ла-Манча, Каталонія, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій, Мелілья та Сеута - міста на території Марокко, які належать Іспанії [1].

Іспанія - парламентська монархія. Головний закон країни - Іспанська Конституція, яка схвалена національним референдумом 6 грудня 1978 р. і набрала чинності 29 грудня 1978 р., зі змінами, внесеними у 1992 р. З 1939 р. українііснувала диктатура фашистського типу - довічним главою держави був Франсиско Франко Баамонде. У 1969 р. За пропозицією Франко його наступником на посту глави держави і майбутнім королем Іспанії був затверджений принц Хуан Карлос Бурбон.  Відповідно до Конституції 1978 р. главою держави є король, який має лише символічну владу.

Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент), які контролюють діяльність уряду, розробляють і приймають закони, а вже тоді їх затверджує король. Кортеси поділяють на дві палати: конгресу депутатів і сенату [3]. Конгрес депутатів обирає населення Іспанії загальним прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Сенат теж обирають загальним прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки, але за мажоритарною системою.

 Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з головою уряду, якого, після консультацій з політичними партіями і головами обох палат парламенту, призначає король. Потім кандидатуру голови має схвалити абсолютна більшість голосів конгресу депутатів. Голова уряду має практично президентські повноваження. Члени уряду, які є одночасно і депутатами, можуть працювати за сумісництвом на обох посадах.

 Вищий консультативний орган уряду - Державна рада, яка складається з 29 членів. Конституція 1978 р. закріпила за окремими областями і національностями країни право на автономію в межах єдиної держави.

Найвищий судовий орган - Генеральна рада судової влади, якою керує голова Верховного суду, складається з 20 членів, яких призначає король на 5 років [2].

Іспанія є унітарною державою. Проте Країна Басків і Каталонія мають широкі автономії. Основною адміністративно-територіальною одиницею в Іспанії є автономне співтовариство (ісп. comunidad autónoma). Нині в країні налічується 17 автономних співтовариств. Утворення автономних співтовариств передбачене Конституцією 1978 р. (зокрема ст. 152.1 встановлює інституціональну основу цих автономних співтовариств - Законодавча Асамблея, що обирається загальним голосуванням, Рада Уряду з виконавчими функціями і Голова автономного співтовариства, що обирається Законодавчою Асамблеєю), їх межі, як правило, збігаються з межами провінцій, що входять в історичні області, хоча деякі регіони стали розвивати свою ідентичність тільки після переходу до демократії (приклади - Мадрид, Ріоха) [5].

Автономні співтовариства мають власні статути; уряди співтовариств розділяють владу з центральним урядом. Представницькими органами автономних співтовариств є парламенти (Parlamento), в Астурії- генеральна управа (Junta General), в Мурсії, Естремадурі і Мадриді - збори (Asamblea), в Арагоні, Кастилії-Ла Манче, Кастилії-Леоні і Валенсії - палати (cortes), виконавчими органами - уряди (Gobierno), в Галісії, Естремадурі, Кастилії-Ла Манче, Кастилії-Леоні - управи (Junta), в Арагоні і Наварре - депутації (Diputación), в Андалусії, Астурії і Валенсії - ради (Consejo), кожен з цих виконавчих органів складається з голови (Presidente) і радників (Consejero).

У свою чергу, автономні співтовариства діляться на провінції (provincias) - їх налічується 50, плюс два так званих автономних міста (ciudades autónomas) в Африці - Сеуту і Мелилью.

Представницькими органами провінцій є провінційні депутації (Diputación provincial), виконавчими органами - управи уряду (Junta deGobierno), кожна з яких складається з голови (Presidente) і вокалів (Vocal).

 Провінції діляться на комарки, а комарки, у свою чергу, - на муниципії (аж до окремих селищ і навіть кварталів у рамках населених пунктів). Представницьким органом муниципії є аюнтам'єнто (Ayuntamiento), виконавчим - управа місцевого уряду (Junta de Gobierno Local), кожна з яких складається з алькальда (alcalde) і вокалів (Vocal).

Асамблея на регіональному рівні є однопалатним парламентом, причому залежно від регіону розрізняються види цього законодавчого органу:

  Парламент: Андалусія, Балеарські острови, Канарські острови, Каталонія, Галісія, Ріоха, Наварра, Країна Басків.

Кортеси: Арагон, Кастилія-Ла-Манча, Кастилія-Леон, Валенсія.

Асамблея: Екстрамадура, Мадрид і Мурсія.

Хунта: Астурія.

Вибори в регіональні органи влади здійснюються на основі загального виборчого права. Вибори проходять в останню неділю травня кожні чотири роки в усіх автономних співтовариствах за винятком Андалусії, Каталонії, Галісії, Країни Басків. Валенсія, Наварра і Арагон проводять вибори по цій системі, але після реформи своїх законів про автономію (статутів) в Голови автономного співтовариства з'явилося право розпустити парламент і призначити вибори на будь-яку дату, якщо тільки не закінчується термін його повноважень [1].

Інші органи: співтовариства можуть створювати свої власні органи бюджетного контролю (Tribunales de Cuentas), Інституції з прав людини (Defensor del Pueblo) та інші організації для поліпшення своєї діяльності [4].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Шишкіна Н.Э. Місцеве управління сучасних країнах: суть і сучасні проблеми розвитку. – Іркутськ:ИГУ, 1995.

2. Хорлоф Э.М. Місцеві органи виконавчої влади у Європі. - М.: Логос, 2002. - 295 с.

3. Конституція Іспанії. Стаття 145. Див.: Збірник "Конституції держав Європи". Видавництво НОРМА, 2001.

4. Трайнін І. Баски в боротьбі за свою національну незалежність. – К.: Парт видавництво  ЦК ГП(б)ГУ, 1937. –56 с. 

5. Пискорский В.К. История Испании и Португалии. – СПб.: Брокгауз­Ефрон, 1909. – 277 с.  



Обновлен 15 июл 2017. Создан 18 мая 2016