КАФЕДРА @ UA

 

Сандул, О. Законодавчі засади функціонування медіа-сфери у Сербії // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 120 с./ С. 84-86.




Сандул, О. Законодавчі засади функціонування медіа-сфери у Сербії // Матеріали міжнародної конференції «Політична праксеологія: безпека, технології, комунікації» / за ред. В. Бебика. – Київ: ВАПН, 2016. – 117 с./ С. 84-86.

 

 

ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕДІА-СФЕРИ У СЕРБІЇ

 

Сандул, Олена,

Київський національний університет імені Т. Шевченка,

Інститут міжнародних відносин,

студентка,

sandul.elena@yahoo.com

 

Анотація

У статті описано особливості функціонування медіа-сфери у Сербії. Охарактеризовано основні законодавчі засади функціонування засобів масової інформації (ЗМІ).

Ключові слова: Сербія, законодавство, ЗМІ.

 

 

The legal framework of media sphere in Serbia 


Sandul, Olena,

Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Institute of International Relations,

student,

sandul.elena@yahoo.com

 

SUMMARY

The article describes peculiarities of media sphere in Serbia. Characterized is the legal framework of mass-media functioning.

Keywords: Serbia, legislation, media.

 

 

Сербія приєдналася до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, взявши на себе зобов'язання із захисту свободи слова та інформації.

Конституція Сербії гарантує свободу слова (в тому числі свободу слова і друку, ст. 46) і дозволяє її обмеження лише "для захисту прав і репутації інших осіб, підтримання авторитету і об'єктивності судів та захисту системи охорони здоров'я, моральності демократичного суспільства і національної безпеки Республіки Сербія" – відповідно до стандартів, встановлених Європейською конвенцією з прав людини [1].

Ст. 50 Конституції Сербії надає право вільно створювати засоби масової інформації без попереднього дозволу. Ліцензії, необхідні для роботи теле- і радіостанцій, надаються незалежним органом – Агентством з мовлення Республіки Сербія. Цензура заборонена Конституцією [1; с. 9, 23].

Законодавча база, що стосується засобів масової інформації в Сербії включає в себе Закон «Про публічну інформацію і медіа», «Про мовлення», «Про вільний доступ до інформації суспільного значення», «Про громадський медіа-сервіс», «Про рекламу», «Про електронні комунікації», «Про електронні ЗМІ» та «Про вибори членів парламенту» (регулювання висвітлення виборчої кампанії) [2-8; 9,23]. Законодавство чітко захищає журналістську таємницю, а Кримінальний кодекс звільняє журналістів від обов'язку розкривати свої джерела в суді (окрім тяжких злочинів, за які передбачено покарання понад 5 років, ст.41) [9, с. 27]. Незважаючи на прийняття закону «Про вільний доступ до інформації суспільного значення» у 2004 році, влада часто перешкоджає роботі ЗМІ [10].  

Закон «Про мовлення» передбачає особливий режим концентрації засобів масової інформації, обмежуючи право власності на дві або більше наземних телевізійних або радіостанцій в межах однієї території, а також перехресного володіння телеканалами, радіо, щоденними газетами і інформаційними агентствами [2]. Проте, ці норми практично неможливо виконати через приховування інформації про реального власника. Недостатня прозорість власності ЗМІ вважається однією з основних проблем сектору [9, с. 23].

Станом на 2012 рік, реальні власники 18 з 30 великих новинних агентств Сербії залишалися невідомими [11]. У 2009 році шляхом внесення змін до закону «Про публічну інформацію і медіа» був створений Медіа Реєстр. Проте ці поправки були згодом визнані неконституційними [12].

З 2012 року юридично наклеп не вважається злочином. Образи залишаються кримінальним злочином, за який не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, крім випадків, коли журналіст не в змозі оплатити відповідний штраф. За законом про «Секретну інформацію» від 2009 року законних передбачена відповідальність журналістів за розкриття інформації, що стосується національної безпеки, суспільної безпеки і міжнародних відносин [10].

Правові механізми захисту свободи слова і преси не реалізуються на практиці. Три нові закони, що стосуються медіа сфери були прийняті в серпні 2014 року, з метою наближення сербський правової бази до стандартів ЄС. Ці закони є частиною медіа-стратегії 2011 року, яку підтримує ЄС та передбачають приватизацію майже всіх засобів масової інформації, що знаходиться в державній власності, припинення прямих державних субсидій до середини 2015 року і впровадження системи грантів (суспільні мовники РТС і РТВ, а також ЗМІ меншин звільняються від приватизації, і будуть фінансуватися за рахунок спеціального податку з 2016 року). Закони також встановлюють Медіа Реєстр для розкриття структури власності засобів масової інформації і підготовки до цифроїзації телебачення до 2015 року [10; 11].

Сербська медіа-ринок залишається недостатньо розвиненим і насиченим. Світова економічна криза, яка призвела до скороченням ринку реклами, значно обмежила фінансову спроможність ряду ЗМІ (в період з 2010 по 2014 рік, агентство RRA відкликала понад 90 ліцензій, зокрема, з регіональних і місцевих засобів масової інформації через не сплату ліцензійного збору), до  загального зниження якості контенту і кількості ЗМІ, а також збільшення бізнес-ризиків та політичного тиску. Засоби масової інформації все більше і більше залежать від державних субсидій, які виділяються непрозоро, особливо в разі нерегулярних або разових грантів, тим самим посилюючи можливості для політичного тиску.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Constitution of the Republic of Serbia [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.srbija.gov.rs/cinjenice_o_srbiji/ustav.php?change_lang=en
  2. Zakon o radiodifuziji [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_radiodifuziji.html
  3. Zakon o slobodnom pristupu informacijama od javnog značaja [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://paragraf.rs/propisi/zakon_o_slobodnom_pristupu_informacijama_od_javnog_znacaja.html
  4. Zakon o oglašavanju [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_oglasavanju.html
  5. Zakon o elektronskim komunikacijama [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_elektronskim_komunikacijama.html
  6. Zakon o elektronskim medijima [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_elektronskim_medijima.html
  7. Zakon o javnom informisanju i medijima [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_javnom_informisanju_i_medijima.html
  8. Zakon o javnim medijskim servisima [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.paragraf.rs/propisi/zakon_o_javnim_medijskim_servisima.html
  9. Elda Brogi, Alina Dobreva, and Pier Luigi Parcu, “Freedom of Media in the Western Balkans”. – 2014[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2014/534982/EXPO_STU%282014%29534982_EN.pdf
  10. Freedom House, 2015 report on press freedom in Serbia [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://freedomhouse.org/report/freedom-press/2015/serbia
  11. Dragan Janjić, "The privatization of the Serbian media", Osservatorio Balcani e Caucaso, 13 August 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://www.balcanicaucaso.org/eng/Regions-and-countries/Serbia/The-privatization-of-the-Serbian-media-154966
  12. Surculija, Jelena, Pavlovic, Biljana and Padejski, Durda Jovanovic, “Mapping Digital Media: Serbia”. – Belgrade: Open Society Foundation. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://www.fpn.bg.ac.rs/wp-content/uploads/mappingdigital-media-serbia-20111215.pdf


Обновлен 15 июл 2017. Создан 18 мая 2016